Ухвала суду № 102772011, 26.01.2022, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/617/22

н\п 2-з/490/41/2022

Центральний районний суд м. Миколаєва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову подану адвокатом Климовичем Андрієм Володимировичем в інтересах ОСОБА_1 , відповідач Миколаївська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ",-

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2022 року до Центрального районного суду міста Миколаєва надійшла позовна заява, яка подана адвокатом Климовичем Андрієм Володимировичем в інтересах ОСОБА_1 , відповідач Миколаївська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить суд:

Зобов`язати Миколаївську міську раду на найближчому пленарному засіданні сесії, яка відбудеться після набрання рішенням законної сили, розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2022 року про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 3 шт., у тому числі земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 30 кв.м, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 20 кв.м, земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 27 кв.м.) загальною площею 77 кв.м по АДРЕСА_1 ;

Визнати укладеним договір про встановлення осорбистого строкового сервітуту на умовах, наведених в позовній заяві.

Разом з позовною заявою (в якості додатка до позовної заяви), адвокатом Климовичем Андрієм Володимировичем в інтересах ОСОБА_1 , подана заява про вжиття заходів забезпечення позову.

В заяві про вжиття заходів забезпечення позову, представник позивача просить суд заборонити Миколаївській міській раді та її виконавчим органам (в тому числі департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради) здійснювати будь-які дії для демонтажу стаціонарних тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають в користуванні ОСОБА_1 та розміщені на підставі договорів про встановленння особистого строкового сервітуту №401, 402 від 12.05.2021 року укладених між ТОВ "Підприємство "Універсал-ЮГ" та Миколаївською міською радою.

Підставами необхідності забезпечення позову позивачем зазначено наступне:

- 20 січня 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївської міської ради із заявою про встанволення особистого строкового сервітуту, щодо розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 3 штук площею 77 кв.м по АДРЕСА_2 ;

- ця заява і проект договору позивача відповідачемне розглянуті, жодного рішення не прийнято;

- Після звернення до Миколаївської міської ради із заявою позивач виявила на своїх тимчасових спорудах повідомлення про необхідність демонтувати їх добровільно протягом 10 днів або надати правовстановлюючі документи. якщо цього не буде зроблено - споруди будуть демонтовані примусово;

- ще з 2020 року Миколаївська міська рада через виконавчі органи вживає заходи для демонтажу тимчасових споруд, які розміщені за адресою: АДРЕСА_1 ;

- існує реальна загроза демонтажу всіх тимчасових споруд Підприємства по АДРЕСА_1 , внаслідок чого позивач буде змушений вживати додаткових витрат для відновлення попереднього стану та повторної установки стаціонарних тимчасових споруд, а отже позивач понесе збитки;

- враховуючи характер спору і тривалу бездіяльність відповідача, позивач вважає, що забезпечення позову шляхом заборони вживати дії для демонтажу тимчасових споруд є достатнім, необхідним і співмірним заходом забезпечення позову за обставинами спору, який виник між сторонами.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 24.01.2022 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

24.01.2022 року заяву передано судді.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову подано з дотриманням вимог статті 151 ЦПК України та оплачено судовим збором.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

У відповідності до приписів пункту 2 частини 1 стаття 150 ЦПК україни встановлено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення. якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти) [ВП], §§ 83-86, Суд визначив, що застосування статті 6 до попередніх заходів залежить від виконання певних умов. По-перше, право, з приводу якого проводяться, як основні процедури, так і процедури щодо забезпечення розгляду справи, має бути «цивільним» відповідно до Конвенції. По-друге, має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право. Якщо попередній захід можна вважати ефективним для визначення цивільного права чи зобов`язання у справі, незважаючи на термін його дії, застосовується стаття 6.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Розглянувши заяву про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

12.05.2014 року між Миколаївською міською радою (власник) та ТзОВ «Підприємство «Універсал-ЮГ» (сервітуарій) укладено договір №401 про встановлення особистого строкового сервітуту.

Відповідно до п. 1.1 Договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 04.02.2014 за № 37/25 встановлює особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки площею 90 кв.м по АДРЕСА_3 в інтересах Сервітуарія, на право розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 4 шт. (земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 30 кв.м., земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 22 кв.м, земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 22 кв.м, земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 16 кв.м). для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2.1 Договору цим договором встановлюється особистий сервітут строком на 1 (один) рік з дати реєстрації цього договору (до 12.05.2015).

Відповідно до п. 1 Договору про зміни № 401 C/1-15 строк встановленого особистого строкового сервітуту продовжено до 12.05.2016.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили порядок та умови переважного права на поновлення договору, зокрема, погодили, що після закінчення п`яти років з моменту укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту (12.05.2019) підставою для продовження строку дії договору буде відповідне рішення міської ради.

12.05.2014 року між Миколаївською міською радою (власник) та ТзОВ «Підприємство «Універсал-ЮГ» (сервітуарій) укладено договір №402 про встановлення особистого строкового сервітуту.

Відповідно до п. 1.1 Договору Миколаївська міська рада на підставі рішення від 04.02.2014 за № 37/25 встановлює особистий строковий сервітут відносно земельної ділянки площею 93 кв.м по АДРЕСА_3 в інтересах Сервітуарія, на право розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 4 шт. (земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 27 кв.м., земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 20 кв.м, земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 26 кв.м, земельна ділянка № НОМЕР_4 площею 20 кв.м). для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 2.1 Договору цим договором встановлюється особистий сервітут строком на 1 (один) рік з дати реєстрації цього договору (до 12.05.2015).

Відповідно до п. 1 Договору про зміни № 402 C/1-15 строк встановленого особистого строкового сервітуту продовжено до 12.05.2016.

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили порядок та умови переважного права на поновлення договору, зокрема, погодили, що після закінчення п`яти років з моменту укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту (12.05.2019) підставою для продовження строку дії договору буде відповідне рішення міської ради.

05.01.2016 року між ТзОВ «Підприємство «Універсал-ЮГ» та позивачем було укладено договір позички, згідно з яким позичкодавець передає, а користувач приймає в строкове тимчасове безоплатне користування:

- Стаціонарну тимчасову споруду площею 30 кв.м., дозвіл на розміщення якої Позичкодавець має на підставі договору про встанвлення особистого строкового сервітуту №401 від 12.05.2014 року.

- Стаціонарну тимчасову споруду площею 27 кв.м., дозвіл на розміщення якої Позичкодавець має на підставі договору про встанвлення особистого строкового сервітуту №402 від 12.05.2014 року.

- Стаціонарну тимчасову споруду площею 20 кв.м., дозвіл на розміщення якої Позичкодавець має на підставі договору про встанвлення особистого строкового сервітуту №402 від 12.05.2014 року.

При цьому, пунктом 2.2. договору позички встановлено, що передача об`єкта в користування не тягне за собою виникнення в Користувача права власності на це майно.

Термін дії договору встановлено до 31 грудня 2023 року.

Статтями 12, 13 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновками експертів.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, шостої та сьомої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено відсутність будь-яких договірних правовідносин між відповідачем та позивачем, щодо використання стаціонарних тимчасових споруд площею 30 кв.м., 27 кв.м. та 20 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій вони розташовані.

При цьому, хоча позивач, в обгрунтування необхідності застосування заходів забезпечення і зазначає, що 20 січня 2022 року звернувся до Миколаївської міської ради із заявою про встановлення особистого строкового сервітуту, щодо розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд у кількості 3 штук площею 77 кв.м по АДРЕСА_2 , але не надав суду доказів на підтвердження такого.

При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що між зверненням позивача з заявою до відповідача (факт якого позивачем не доведено) про встановлення сервітуту та зверненням позивача з даним позовом до суду, щодо визнання дій відповідача з нерозгляду цього звернення незаконними, пройшло 4 (чотири) дні.

Не надано позивачем і доказів на підтвердження наявності повідомлення про необхідність демонтувати їх добровільно протягом 10 днів або надати правовстановлюючі документи, та погроз щодо примусового демонтажу споруд.

При цьому, долучені до заяви роздруківки з інформаційних сайтів стосуються зовсім іншого періоду та не дозволяють вставновити взаємозв`язок між об`єктами про які в них йдеться та об`єктами про які зазначає позивач.

Крім того, суд зазначає, що "Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності", затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 № 244, визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.

Відповідно до Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 №244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», керуючись ст. 25, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Миколаївською міською радою прийнято рішення № 14/16 від 26.01.2012 (з наступними змінами) "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва" (далі - Порядок).

Порядок визначає механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва (п. 1.2 Порядку).

Відповідно до п. 3.1 Порядку розміщення ТС (групи ТС) дозволяється лише на земельних ділянках, що використовуються замовником відповідно до вимог Земельного кодексу України, у тому числі у разі наявності права власності, користування або договору про встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки, на якій замовник має намір розмістити ТС (групу ТС).

Підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (групи ТС) (додаток 5).

Відповідно до п. 3.28, 3.29 Порядку у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС (групи ТС), самовільного встановлення ТС (групи ТС) така ТС (група ТС) підлягає демонтажу відповідно до законодавства.

Розміщення ТС (групи ТС) самовільно забороняється.

Предметами Договорів №402 та №401 від 12.05.2014 року про встановлення особистого строкового сервітуту, є встановлення особі відмінній від позивача, а саме - ТзОВ «Підприємство «Універсал-ЮГ» особистого строкового сервітуту, відносно земельної ділянки з метою розміщення групи стаціонарних тимчасових споруд.

Отже, договором врегульовано земельні правовідносини лише між ТзОВ «Підприємство «Універсал-ЮГ» та відповідачем.

При цьому, порядок розміщення тимчасових споруд на земельних ділянках врегульовано окремими нормативно-правовими актами.

В предмет спору у даній справі не входять питання щодо оформлення, розміщення тимчасових споруд, знесення (демонтажу) останніх тощо, відтак суд не має права надавати правову оцінку обставинам розміщення тимчасових споруд як на стадії розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову, поданих до пред`явлення позову, так і на стадії рогляду даної справи по суті.

За таких обставин та виходячи з поданих до даної заяви про вжиття заходів забезпечення позову доказів, з огляду на неподання до заяви паспортів прив`язки на конкретні споруди, про заборону демонтажу яких просить заявник, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову (заборона демонтажу споруд) і предметом позовної вимоги (визнання поновленим договору сервітуту), зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист/поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, суд дійшов висновку, що у випадку прийняття в майбутньому судового рішення про задоволення позовних вимог, останнє (судове рішення) не є підставою для розміщення тимчасових споруд, оскільки, як вказано вище, порядок та необхідні документи на право встановлення тимчасових споруд врегульовано вищевказаними нормативно-правовими актами.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Як вказано вище, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 149-153, 353, 355 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову, подану адвокатом Климовичем Андрієм Володимировичем в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ), відповідач Миколаївська міська рада (54001, м. Миколаїв, вул Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Універсал-ЮГ" (54003, м. Миколаїв, вул. Погранична, 242В), відмовити.

Копію ухвали направити зацікавленим особам.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в пятнадцятиденний строк з дня проголошення.

Суддя О.В. Саламатін