Рішення № 10277090, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 54/6216.06.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний

          інститут харчування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСТ Регіон"

про стягнення 30 989,86 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача Циган І.І., довіреність № 08/06/10 від 08.06.2010 р.

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Український науково-дослідний інститут харчування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МСТ Регіон" про стягнення 27 500,00 грн. основного боргу, 2 640,00 грн. інфляційних втрат та 849,86 грн. процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по сплаті винагороди за користування знаком для товарів і послуг за ліцензійним договором № 02-02/08 від 02.02.2008 р.

Ухвалою суду від 17.05.2010 р. порушено провадження у справі № 54/62, розгляд справи призначено на 16.06.2010 р.

Представник відповідача у судове засідання 16.06.2010 р. не з’явився, відзиву на позов та витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві, була завчасно ним отримана, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 09547472.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником свідоцтва України № 14981 на знак для товарів і послуг, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва.

Як передбачено статтею 494 ЦК України, набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Частиною 3 ст. 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Згідно зі ст. 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 8 ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

02.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Український науково-дослідний інститут харчування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МСТ Регіон" був укладений ліцензійний договір № 02-02/08, за умовами якого позивач, як ліцензіар, надав відповідачеві (ліцензіату) на строк дії договору за винагороду, визначену договором, яку виплачує ліцензіат, невиключну ліцензію –право на користування товарним знаком, зареєстрованим Держпатентом України згідно із свідоцтвом на товарний знак № 14981 від 28.02.2000 р., для цілей та з обсягом прав, визначених договором, а саме: для використання ліцензіатом товарного знаку на упаковках продукції, використання товарного знаку в рекламі і заходах, пов’язаних з просуванням продукції, що належить ліцензіату та виключно визначена наступним чином: продукція та соки із торговою маркою "МРІЯ", шляхом позначення товару (-ів), що виготовляється (-ються) і/або збувається (-ються) ліцензіатом.

Згідно з п. 1.13. договору винагорода за використання комплексу невиключних прав за ліцензією становить 30 000,00 грн. без ПДВ за один рік використання вказаних прав.

Як передбачено п. 5.3. договору, ліцензіат зобов’язується протягом усього строку дії цього договору проводити щорічні платежі у розмірі 30 000,00 грн., перераховуючи їх у повному обсязі на поточний рахунок ліцензіара не пізніше 1 квітня кожного року.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що договір укладений строком на 2 роки з 02.02.2008 р. по 02.02.2010 р.

Як пояснив позивач у ході розгляду справи, відповідач повністю сплатив винагороду за використання знаку для товарів і послуг за період з 02.02.2008 р. по 02.02.2009 р.

22.09.2009 р. відповідач направив позивачеві лист з пропозицією про розірвання ліцензійного договору. Листом від 05.11.2009 р. відповідач просив розірвати вказаний договір з 01.01.2010 р. та надати відповідний рахунок для проведення оплати належних сум за відповідний період.

У відповідь на лист відповідача позивач надав згоду на розірвання договору та виставив рахунок-фактуру № СФ-0000803 від 11.11.2009 р. на суму 27 500,00 грн.

Як передбачено ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 7.3. договору передбачено, що договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Враховуючи, що сторонами було погоджено розірвання договору з 01.01.2010 р., зобов’язання сторін за вказаним договором припинилися із вищезазначеної дати.

Разом з тим, як передбачено статтею 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.3. договору ліцензіат зобов’язується протягом усього строку дії цього договору проводити щорічні платежі у розмірі 30 000,00 грн., перераховуючи їх у повному обсязі на поточний рахунок ліцензіара не пізніше 1 квітня кожного року.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити суму винагороди за ліцензійним договором за період з 02.02.2009 р. по 02.02.2010 р. у розмірі 30 000,00 грн. у строк до 01.04.2009 р.

За період з 02.02.2009 р. по дату розірвання договору 01.01.2010 р. розмір винагороди, що підлягає сплаті відповідачем становить 27 500,00 грн., виходячи із нижченаведеного розрахунку:

30000,00/12 х 11 = 27 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів сплати винагороди за ліцензійним договором та не навів підстав для звільнення від обов’язку її сплатити.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 640,00 грн. та проценти річних у розмірі 849,86 грн. станом на 12.04.2010 р.

Згідно з нижченаведеним розрахунком суду розмір процентів річних становить 849,86 грн., а інфляційних втрат –3 025,00 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Кількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентівІндекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

02.04.2009 - 12.04.201027500,003763 %849,861,1103025,00

Оскільки в силу вимог ст. 83 ГПК України суд позбавлений права виходити за межі заявлених позовних вимог без відповідного клопотання позивача, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 2 640,00 грн., а позовні вимоги про стягнення процентів річних у розмірі 849,86 грн. за розрахунком позивача.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю у загальній сумі 30 989,86 грн.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою "МСТ Регіон" (02105, м. Київ, вул. Усенка, буд. 8, ідентифікаційний код 31168558) на користь Відкритого акціонерного товариства "Український науково-дослідний інститут харчування" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 18, ідентифікаційний код 02011864) 27 500 (двадцять сім тисяч п’ятсот) гривень 00 коп. боргу, 2 640 (дві тисячі шістсот сорок) гривень 00 коп. інфляційних втрат, 849 (вісімсот сорок дев’ять) гривень 86 коп. процентів річних, 309 (триста дев’ять) гривень 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 05.07.2010 р.