Ухвала суду № 102768902, 25.01.2022, Василівський районний суд Запорізької області

Провадження 1-кп/311/23/2022

Справа № 318/1232/18

25.01.2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року м.Василівка

Колегія суддів Василівського районного суду Запорізької області у складі: головуючого судді - Нікандрова С.О., суддів Сидоренко Ю.В., Задорожко Д.А., секретар судового засідання Дудка Н.В., за участю учасників кримінального провадження: прокурора Ковальова С.В. (в режимі відеоконференції), захисників - адвоката Чулановського В.О. (в режимі відеоконференції), адвоката Петренко А.В., адвоката Журавльової Ю.Р., обвинувачених ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинувальними актами відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.187, пп. 4, 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.187, пп. 1, 4, 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, пп. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Василівського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинувальними актами відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.187, пп. 1, 4, 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.3,4 ст.187, пп. 4, 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, пп. 6, 12 ч.2 ст.115 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_3 і захисник Петренко А.В. заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою і просили розглянути питання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно ст.331 КПК України до спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

В силу ст.ст. 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1, 2, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, який віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна, раніше неодноразово судимий, офіційно не працює, іншою суспільно корисною працею не займається, стійких соціальних зв`язків не має. Вищевикладені обставини, а також конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , та покарання, яке йому загрожує, у своїй сукупності свідчать про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, високим є ризик уникнення обвинуваченого від правосуддя з метою уникнути можливого покарання, продовження злочинної діяльності, та незаконного впливу на потерпілих та свідків обвинувачення.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при

оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо можливості зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд вважає доводи про можливість уникнення наявним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту сумнівними з огляду на конкретні обставини справи та особу обвинуваченого. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність встановлених в провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, або виникнення будь-яких нових обставин, які б свідчили про необхідність застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою стороною захисту не доведено. Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосуванням інших, більш м`яких запобіжних заходів, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги, що спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та неможливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, тяжкість покарання яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винним, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначені ризики як реальні, а також те, що для запобігання ризиків, які встановлені судом застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, враховуючи інтереси правосуддя, колегія суддів вважає можливим продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25 березня 2022 року включно.

Керуючись ст.ст. 177,178, 183, 194, 331 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 25 березня 2022 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи дібз дня її оголошення.

Головуючий - суддя С.О.Нікандрова

Судді: Ю.В.Сидоренко

Д.А.Задорожко