Рішення № 102768897, 25.01.2022, Василівський районний суд Запорізької області

311/2574/21

2/311/229/2022

25.01.2022

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві зазначено, що на підставі підписаної ОСОБА_1 заяви б/н від 04 серпня 2015 року, останньому було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Банк свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором, станом на 13.06.2021 року виникла заборгованістьв сумі 20 096,92 грн., що складається з наступного: 16 248,27 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 848,65 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 04 серпня 2015 року в сумі 20 096,92 грн., та судовий збір в сумі 2270 грн.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2021 року у зв`язку з відставкою судді ОСОБА_2 цивільна справа передана в провадження судді Нікандрової С.О.

Ухвалою від 08 жовтня 2021 року цивільна справа прийнята до свого провадження суддею Нікандровою С.О., призначений судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 04 січня 2022 року повідомлений про розгляд цивільної справи за місцем реєстрації ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте відзив на позовну заяву та заперечення проти

розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не подав.

Таким чином, оскільки відповідач ОСОБА_1 у встановлений судом строк відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не подав, суд згідно ч.5 ст.279 ЦПК України розглядає цивільну справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04 серпня 2015 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, на підставі якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.19).

ОСОБА_1 ванкеті-заяві погодився на приєднання до Умов в Правил надання банківських послуг ПАТ КБ ПриватБанк, які розміщені на офіційному сайті банку а мережі Інтернет, які разом з Тарифами складають договір банківського обслуговування, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

До позовної заяви позивач надав розрахунок заборгованості за договором від 04.08.2015 року (а.с.10-16), виписку по картковому рахунку станом на 15.06.2021 року (а.с.81-85), довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (а.с.17), довідку про надані ОСОБА_1 кредитні картки (а.с.18), анкету-заяву при приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитну картку та користувався грошовими коштами, отримував кошти через банкомат, розраховувався в торгівельних мережах, частково погашав заборгованість за кредитним договором.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк просить, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), в тому числі стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за нарахованими відсотками.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 03 лютого 2011 року, позивач посилається на витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», в редакції, що діяла на момент підписання заяви та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як невід`ємні частини спірного договору.

Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач ОСОБА_1 та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи станом на 04 серпня 2015 року містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків саме у зазначеному в цих документах, що

додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

За таких підстав, в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України.

Отже, суд приходить до висновку, що вказані Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 04 серпня 2015 року.

Анкета-заява від 04 серпня 2015 року, підписана ОСОБА_1 , також не містить відомостей щодо встановленої процентної ставки.

Крім того, до позовної заяви позивач долучив паспорт споживчого кредиту (а.с.26-29), який підписаний споживачем ОСОБА_1 12.12.2019 року.

Одночасно з цим, анкета-заява, підписана ОСОБА_1 не містить умов про те, що складовою невід`ємною частиною Договору банківського обслуговування є Паспорт споживчого кредиту.

Паспорт споживчого кредиту містить інформацію щодо типу кредитного продукту як «Універсальна», «Універсальна Gold», «Platinum», МС «World BlackEdition», «Visa Signature», МС «WorldElite», «Visa Infinite», за якими вказані різні умови кредитування. Також зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Крім того, зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише в період з 12 грудня 2019 року до 27 грудня 2019 року, що є значно меншим періодом, ніж той, за який банк здійснює розрахунок заборгованості.

Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту за різними видами кредитних карток та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.

Враховуючи викладене, посилання позивача про підписання позичальником паспорту споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили процентну ставку за кредитним договором.

В даному випадку відсутні підстави вважати, що АТ КБ «ПриватБанк» при укладенні договору з ОСОБА_1 дотримався вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий

тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відповідно до ч.1, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відсотки за користування кредитом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено укладення договору на таких умовах.

Одночасно з цим, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

З розрахунку заборгованості за договором б/н від 04 серпня 2015 року станом на 13.06.2021 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 були витрачені кредитні кошти на суму 16 248,27 грн., які ним не повернуті, а тому зазначена сума фактично отриманих коштів підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, (розмір заявлених вимог 20 096,92 грн. (100%), розмір вимог, що підлягають задоволенню 16 248,27 грн. (80,85%), розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача складає 1835,30 грн.

Керуючись ст.ст. 509,526,527,530,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст. 263-265, 268, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 04 серпня 2015 року в сумі 16 248 (шістнадцять тисяч двісті сорок вісім) гривень 27 копійок.

В іншій частині позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) судовий збір в сумі 1835 (одна тисяча вісімсот тридцять п`ять) гривень 30 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області С.О.Нікандрова