Ухвала суду № 102768235, 21.01.2022, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/6363/20

Провадження№ 2/266/80/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шишиліна О.Г. за участі секретаря судових засідань Сологуб Т.В., представника відповідача Фісінчука С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального провадження за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про захист прав споживача, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування завданих збитків, моральної шкоди та з інших питань, -

В С Т А Н О В И В:

14.06.2021р. Ухвалою по справі відкрито спрощене провадження та призначене судове засідання на 05.07.2021р.

05.07.2021р. за клопотанням позивача суд перейшов до загального позовного провадження призначивши підготовче судове засідання на 03.09.2021р. У призначене судове засідання сторони не з`явилися, підготовче судове засідання було відкладено на 22.09.2021р.

Представник ОСОБА_2 на підтвердження своїх повноважень надав Ордер АА №066727 в якому міститься застереження про обмеження прав представника брати участь у судових засіданнях за відсутності позивача.

22.09.2021р. в підготовчому судовому засіданні представником позивача неодноразово заявлялися клопотання про відкладення судового засідання у тому числі через реалізацію права заявляти відвід головуючому, секретарю у тому числі повторного, з підстав розглянутих раніше суддею Курбановою Н.М. Що суд, розцінив як намагання зриву проведення підготовчого судового засідання у визначений ЦПК України строк, у зв`язку із чим до представника позивача було застосовано захід процесуального примусу у виді попередження. Також представник позивача порушував розпорядок судового засідання і відмовлявся виконувати розпорядження головуючого, щодо належної процесуальної поведінки в судовому засіданні у зв`язку із чим до представника позивача було застосовано захід процесуального примусу у виді попередження. Після того, як суд розглянув клопотання сторін, представником позивача заявлено клопотання про зупинення судового розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 252 ЦПК України у зв`язку із захворюванням позивача, мотивуючи тим, що позивач потребує амбулаторного лікування внаслідок перенесеного раніше інсульту в 2019р., а його повноваження обмежені тим, що позивач не бажає у свою відсутність розглядати справу. Про це також підтвердив в судовому засіданні і позивач. Буд ’яких медичних довідок про не можливість явки до суду протягом тривалого часу стороною позивача суду не було надано, тому у задоволенні клопотання було відмовлено та справу призначено до судового розгляду ухвалою від 22.09.2021р. на 04.10.2021р.

В судове засідання 04.10.2021р. представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим що він не встиг підготуватися. (а.с.156) Після проведення судового засідання було оголошено перерву до 02.11.2021р.

02.11.201р. судове засідання не відбулося у зв`язку із неявкою сторони відповідача, судове засідання відкладено на 24.11.2021р.

24.11.2021р. суд після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами надав стороні позивача можливість дати додаткові пояснення, які можуть доповнити матеріали справи в порядку ч.1 ст.241 ЦПК України, але судовий розгляд не завершився, у судовому засіданні оголошено перерву на 23.12.2021р. Про наступну дату та час позивач та його представник були повідомлені під особистий підпис у розписці (а.с.186) .

23.12.2021р. позивач не з`явився. Представник позивача в судовому засідання просив відкласти розгляд справи у зв`язку із хворобою позивача, буд ’яких документів поважності неявки позивача суду не надав. Крім того, представник позивача суду зауважив, що представляти інтереси позивача за його особистої відсутності не має права, про що мається застереження в ордері.

Суд керуючись п.2 ч.2 ст.223 ЦПК України судове засідання відклав на 21.01.2022р., оскільки від позивача не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність. Про наступну дату та час представник позивача був повідомлений під особистий підпис у розписці (а.с.188)

Відповідно до абз.2 ч.6 ст.128, ч.5 ст.130 ЦПК України Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

21.01.2022р. позивач повторно та його представник не з`явилися проте позивачем подано особисто в цей день у канцелярію суду в 11 год. 53 хв. заяву про відкладення судового засідання у зв`язку із захворюванням після перенесеного інсульту у 2019р., про що додав довідку. З урахуванням того, що позивач мав можливість особисто за одну годину до призначеного судового засідання з`явитися до приміщення будівлі суду, та з урахуванням попередньої процесуальної поведінки сторони позивача наведеної вище (не надає повноважень представнику, не подає заяви про розгляд в його відсутність, заявлення чисельних необґрунтованих відводів головуючому, секретарю, вимоги про зупинення розгляду справи, дії направлені відкладення справи) наводить суд на думку, що позивач не заінтересований у розгляді справи у визначені законом строки, зокрема визначений ч.2 ст.210 ЦПК України.

Представник відповідача Фісінчук С.О. в судовому засідання вказав, що відповідач добросовісно виконує свій процесуальний обов`язок, з`являється в судові засідання, натомість позивач та його представник не з`являються вкотре в судові засідання, тому просив суд залишити позов без розгляду.

Згідно зі статтею 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі N 558/9/18 (провадження N 61-13892св20).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює "право на суд", право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані та спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України", заява N 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 757/23967/13-ц (провадження N 61-17220св18).

Відповідно п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи;

Аналіз зазначених норм вказує на те, що процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Аналогічного висновку дійшов Постановою ВС у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 28 жовтня 2021 року по справі №465/6555/16-ц провадження №61-9020св21

Беручи до уваги, що позивач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи повторно не з`явився в судове засідання, заяви про розгляд справи за його відсутністю не надав, тому позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 223, 257, 260, 261 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» про захист прав споживача, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування завданих збитків, моральної шкоди та з інших питань - залишити без розгляду.

Особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 25.01.2022 р.

Суддя: Шишилін О. Г.