Рішення № 102768097, 19.01.2022, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/371/22

Справа № 235/8864/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представника відповідача - Єгорової О.Ю.

секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Малькевич Н.В., до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє представник - адвокат Малькевич Наталія Володимирівна, з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем по справі позивач перебував у трудових відносинах з 10.11.1998 року по 25.11.2008 року та з 26.01.2009 року по 13.07.2016 року, працюючи прохідником 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті.

Після звільнення позивач проходив тривале лікування, яке було пов`язане з виконанням ним своїх трудових обов`язків в якості прохідника, та 22 червня 2017 року було проведено розслідування причин виникнення хронічного захворюванням на підставі повідомлення про наявність хронічного професійного захворювання від Клініки професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН» та складено відповідний Акт за формою П-4, яким встановлено, що хронічна попереко-крижова радикулопатія L5, S1 зліва в стадії субремісії з больовим синдромом - захворювання професійне, встановлено вперше та виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в шкідливим умовах обумовленим впливом шкідливого фактору - фізичне перевантаження.

26.07.2017 року позивач був оглянутий Обласною профпатологічною МСЕК м. Краматорська та встановлена 3 група інвалідності та 35% втрати працездатності з 21.07.2017 року безстроково.

Однак стан здоров`я позивача все далі погіршувався та після тривалого лікування, Клінікою професійних захворювань ДУ «Інституту медицини праці ім. Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» було проведення засідання комісії та складено Медичний висновок Центральної лікарсько-експертною комісії про наявність у позивача професійного характеру захворювання від 03.08.2021 року № 26/827 та повідомлення про наявність професійного захворювання (форма П-3) від 03.08.2021 року № 679.

На підставі повідомлення, комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений Начальником Східного міжрегіонального управління Державною служби України з питань праці 04.10.2021 року, яким встановлено, що пневмоконіоз (t/g; 2/1; bu; рі) ЛН І-ІІ ст. захворювання професійне, встановлене вперше та виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії.

Висновком Обласної профпатологічної МСЕК м. Краматорськ від 11.11.2021 позивачу була встановлена третя група інвалідності та 60% втрати працездатності з 26.10.2021 року безстроково, із них 25% первино та 35% повторно.

Позивач вважає, що внаслідок професійного захворювання відбулося ушкодження його здоров`я, у зв`язку з чим йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в наступному.

На теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною, його фізичний та моральний стан не дозволяє йому відчувати себе повноцінною людиною, його постійно турбують сильні болі, тривале лікування позначилося на загальному стані позивача, він знаходиться в подавленому стані, у зв`язку з чим відносини в його родині погіршилися. Його пригнічує та обставина, що його здоров`я не відновлюється, а навпаки погіршується.

Враховуючи, що після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

З огляду на ці обставини позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду з підстав, передбачених законодавством, оскільки він не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці.

Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 70 000 грн. і вказану суму просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У відзиві на позов представник відповідача зазначила, що позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач зазначає, що перебував в трудових відносинах з відповідачем з 10.11.1998 по 25.11.2008, а також з 26.01.2009 по 13.07.2016.

Позивач зазначає, що під час роботи ним було отримано професійне захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 22.06.2017, в якому зазначено професійні захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1зліва в стадії субремісії з больовим синдромами. 26.07.2017 позивачу було встановлено вперше 35% втрати працездатності. 11.11.2021 позивачу було встановлено за сукупністю 60% втрати працездатності, з яких 35% - повторно.

На думку позивача, моральна шкода йому заподіяна умовами виробництва, оскільки він тривалий час працював в підземних умовах, весь час в умовах впливу шкідливих факторів.

На думку представник відповідача, слід зазначити, що оформляючи трудові відносини з позивачем, згідно ст. 29 КЗпП України, ст. 5 ЗУ «Про охорону праці», позивачу були роз`яснені його права і обов`язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Тож відповідач не приховував тяжкість і шкідливість технологічного процесу. При цьому, позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я.

За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці позивач, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці» користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час робота у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів.

Позивач зазначає, що хворів давно, неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно, що підтверджується медичними документами, випискою із медичної картки.

Однак, усвідомлюючи ризик виникнення професійного захворювання, умисно тривалий час не повідомляв адміністрацію ПРАТ «ШУ «Покровське» про необхідність переведення його на іншу менш шкідливу або менш важку працю у зв`язку з погіршенням стану свого здоров`я.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 153 КЗпП України працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища.

Однак за весь період роботи на ПРАТ «ШУ «Покровське» позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. Праця, яку виконував позивач відповідала його функціональним можливостям організму, відповідала загальній і спеціальній підготовці, навичкам та віку позивача.

Позивачем, в якості факту спричинення моральних страждань помилково прийнято висновки МСЕК від 11.11.2021 р. про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі за сукупністю 60 %, в тому числі 35% втрати працездатності встановлено повторно.

Однак, висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Представник відповідача звертає увагу суду, що в матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати пов`язані з відновленням психологічного стану, стану здоров`я, який був до виникнення ситуації. Зазначені документи є єдиними належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачем витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби.

Таким чином представник відповідача вважає, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові.

Також, представник відповідача просить суд прийняти до уваги, що згідно із висновком МСЕК, позивачеві встановлено 3 групу інвалідності, у відповідності до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.09, є робочою. Інваліди III групи можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Тобто позивач права на працю не позбавлений.

Таким чином, представник відповідача вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача 70 000,00 грн., враховуючи обставини отримання професійного захворювання та ступінь втрати працездатності за сукупністю в розмірі 60%, з яких 35% втрати працездатності встановлено повторно, що не відповідає вимогам розумності і справедливості (ст. 22 ЦК України) та практиці, що склалася в судах Донецької області.

Вимога позивача про стягнення 70 000,00 гривень, як компенсації моральної шкоди з відповідача є безпідставно завищеною, та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.

Також представник відповідача зазначає, що в процесі добровільного виконання судового рішення відповідач виступає у ролі податкового агенту, тож з метою уникнення непорозумінь зі стягувачами в майбутньому, просить суд, зазначати у судовому рішенні, що присуджені до стягнення суми з урахуванням утримання з нього обов`язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Крім того, представник відповідача звертає увагу на застосування норм процесуального права, які регулюють питання розподілу судових витрат.

При подачі позовної заяви до сплати підлягав судовий збір в розмірі 908 гривень, а тому саме з цієї суми судового збору можливе покладення на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Представник відповідача просить суд у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач, представник позивача до судового засідання не з`явились, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, на задоволені позовних вимог наполягає.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 з 10.11.1998 року перебував у трудових відносинах з відповідачем: 10.11.1998 - прийнятий прохідником 5р. підземним з повним робочим в шахті; 25.11.2008 - звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію; 26.01.2009 - прийнятий прохідником 5р. підземним з повним робочим в шахті; 13.07.2016 - звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (наказ №616ку від 22.07.2016) (а.с.3-8).

Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 34 роки 02 місяці 14 днів, за професією - 29 років 10 місяців 02 дні, загальний стаж - 34 роки 02 місяці 14 днів.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) по формі П-4 від 04 жовтня 2021 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці В. Король 04 жовтня 2021 року, в пункті 17 якого вказано, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії.

У пункті 18 акту визначена причина виникнення професійного захворювання: пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксину кремнію від 10 до 70 % - фактична величина 196,8 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни - 84% зміни.

Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 194,4 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 89 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40кг при нормативному значенні 30кг. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30 градусів 30% часу зміни при нормативному значенні - 25% зміни. Нахили корпусу 145 разів за зміну, при нормативному значенні до 51-100 разів за зміну. Фактичні рівні звукового тиску, еквівалентні рівні шуму 88дБа, при нормативному значенні 80дБа (а.с.15-18).

В період з 06.04.2017 по 26.04.2017 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» з діагнозом: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1 зліва в стадії субремісії з больовим синдромом - захворювання професійне, встановлене вперше (а.с.20).

В період з 15.07.2021 року по 29.07.2021 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: пневмоконіоз (t/g; 2/1; bu; рі) ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійне, встановлене вперше ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України»; хронічна радикулопатія L5S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг - захворювання професійне, встановлене раніше ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» (а.с.21).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 03 серпня 2021 року № 26/827 ОСОБА_1 встановлено діагноз: пневмоконіоз (t/g; 2/1; bu; рі) ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійне, встановлене вперше ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва НАМН України»; хронічна радикулопатія L5S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг - захворювання професійне, встановлене раніше ДУ «Інститут медицини праці НАМН України» (а.с.14).

Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 11.11.2021 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, огляд проведено первинно-повторно. Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 60% з 26.10.2021 безстроково (первинно - 25% пневмоконіоз, повторно 35% хронічна попереково-крижова радикулопатія). Потребує медикаментозного лікування за профзахворюваннями, санаторно-курортного лікування за хронічною попереково-крижовою радикулопатією (а.с.19).

У відзиві на позов представник відповідача не заперечує того, що позивач працював на підприємстві з повним робочим днем у шахті.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 45000,00 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Таким чином розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 581,12 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Малькевич Н.В., до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , у якості відшкодування моральної шкоди 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок, з утриманням з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь держави судовий збір 581 (п`ятсот вісімдесят одна) гривня 12 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Малькевич Наталія Володимирівна, адреса здійснення адвокатської діяльності: АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 1912 від 27 грудня 2017 року.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, буд.1а, код ЄДРПОУ 13498562.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 24 січня 2022 року.

Суддя: