Рішення № 102768047, 24.01.2022, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/420/22

Справа № 235/9025/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого - судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря судового засідання Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молчанова Наталія Володимирівна, до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Молчанова Н.В., звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 28 жовтня 2019 року по 23 червня 2021 року, звільнений за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію за віком з виплатою одноразової вихідної допомоги за ст.38 КЗпП.

В день звільнення відповідач не провів із ним остаточного розрахунку, повний розрахунок провів 24 вересня 2021 року.

Просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 23 червня 2021 року по 24 вересня 2021 року.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив, в якому послався на те, що заперечує проти позовних вимог. Згідно довідки № 513/12р від 06.12.2021р. станом на дату звільнення - 23.06.2021р. нараховано до сплати 77 688,85 грн, у т.ч. заробітна плата за травень-червень 2021р, компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога при звільненні, компенсація за затримку виплати заробітної плати та допомога по втраті працездатності за рахунок ФСС і підприємства. Станом на 24.09.2021р. заборгованість підприємства перед позивачем підприємством у повному обсязі була виплачена. Останній платіж у сумі 16 318,53 грн - від 24.09.2021р. Таким чином, на дату звернення із позовною заявою, зважаючи на важке фінансове становище підприємства, а також в умовах запровадженого Кабінетом Міністрів України на всій території України карантину, у зв`язку із захворюваннями на СОVID-19, який впливає на стабільність роботи і фінансовий стан підприємства, заборгованість по заробітній платі відповідачем вже була виплачена позивачеві у повному обсязі.

Позивачем невірно визначено строк затримки розрахунку при звільненні починаючи з 23.06.2021 р. по 24.09.2021 р. - 66 днів. Позивача було звільнено з шахти 23.06.2021 року, про що свідчить запис № 6 трудової книжки серія НОМЕР_1 та наказ № 101-к від 23.06.2021р. Відповідно до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, прямо зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи. Тобто, день звільнення позивача це останній день коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Оскільки останнім днем роботи позивача був 23 червня 2021 року, тому здійснення розрахунку середнього заробітку починається з наступного дня після його звільнення з 24 червня 2021 року (тобто у червні 2021 року - 4 робочих дні, а не 5 як розрахував позивач).

Таким чином, кількість робочих днів за цей період (починаючи з 24.06.2021р. по 24.09.2021р.) складає 65.

Позивачем заявлена вимога про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн та додано до позову акт наданих послуг про надання правової допомоги від 24.11.2021р., а також розрахунок витрат на правову допомогу по договору правової допомоги № 11/11/21 від 24.11.2021р.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З огляду на доданий розрахунок витрат на правничу допомогу, викладений у ньому обсяг робіт, незначну складність справи і витрачений адвокатом час, та з урахуванням вищенаведених правових норм, вважав, що розмір гонорару адвоката у даній справі не відповідає принципам розумності та співмірності наданим послугам.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 23.06.2021р., а також про стягнення витрат на правничу допомогу.

Застосувати до позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, принцип пропорційності та співмірності між заявленими вимогами та фактичною сумою виплаченого боргу відповідача перед позивачем.

Під час ухвалення рішення, суму стягнення визначити з відрахуванням податків та всіх обов`язкових платежів.

Представник позивача адвокат Молчанова Н.В. у встановлений судом строк надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що викладені відповідачем обставини щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу є необґрунтованими. Витрати, які поніс позивач під час розгляду справи, є співмірними з ціною позову та значенням справи для сторони складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

На підтвердження понесених позивачем судових витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн., в матеріалах справи наявні наступні докази: копія договору № 11/11/21 від 24.11.2021 року про надання правової допомоги; копія розрахунку витрат на правову допомогу по договору про надання правової допомоги № 11/11/21 від 24.11.2021 року; копія акту наданих послуг по договору про надання правової допомоги № 11/11/21 від 24.11.2021 року; копія квитанції до прибуткового касового ордера.

Витрати на оплату послуг адвоката постановою від 20.11.2018р. по справі № 910/23210/17 Верховний Суд висловлює наступну позицію про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. На підставі викладено просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля» з 28 жовтня 2019 року (наказ № 182/к від 28.10.2019р.) по 23 червня 2021 року (наказ № 101/к від 23.06.2021р.), звільнений за власним бажанням у зв`язку з переходом на пенсію за віком з виплатою одноразової вихідної допомоги за ст.38 КЗпП (а.с.10-11).

Згідно довідки ВП «Шахта 1-3«Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 513/12р від 06.12.2021р. заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 станом на 24 вересня 2021 року відсутня. Остаточний розрахунок проведено 24.09.2021р. (а.с.14).

Частина 1 ст.47 КЗпП України зобов`язує власника або уповноважений ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначеній у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1). При наявності спору про розміри належних працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2).

Як зазначено у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коди ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Оскільки відповідачем проведено остаточний розрахунок 24 вересня 2021 року, у зв`язку з чим підлягає цивільній відповідальності, що передбачена ст.117 КЗпП України у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 червня 2021 року по 23 вересня 2021 року включно.

Згідно довідки ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля» № 513/12р від 06.12.2021р. середньоденний заробіток ОСОБА_1 , який працює на ВП «Шахта 1-3 «Новогродівська» ДП «Селидіввугілля», розрахований згідно постанови КМУ № 100 від 08.02.1995р., становить 1 053,72 грн (а.с.14).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який повинен сплатити відповідач на користь позивача за період з 24 червня 2021 року по 23 вересня 2021 року, становить 67 438,08 грн (1053,72 грн х 64 робочі дні), де 1053,72 грн - середньоденний заробіток позивача на підприємстві, 64 днів - кількість робочих днів затримки виплати заробітної плати, з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів.

Разом з тим, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Виходячи з цих принципів, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/95 84/15-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку про доцільність зменшення стягнення суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 50 000,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу суду надані наступні документи: договір про надання правничої (правової) допомоги № 11/11/21, укладений 24 листопада 2021 року між Адвокатським бюро «Молчанової Наталії» в особі керуючого бюро - адвоката Молчановою Н.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, та Сутковим О.В., актом наданих послуг по договору про надання правничої (правової) допомоги № 11/11/21 від 24.11.2021 року, розрахунком витрат на правову допомогу по договору правової допомоги № 11/11/21 від 24.11.2021 року, квитанції від 24.11.2021 про сплату за договором правової допомоги № 11/11/21 від 24.11.2021 року в сумі 5 000,00 грн.

Процесуальним законодавством передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати, понесені стороною у зв`язку з наданням йому правної допомоги адвокатом.

Зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, оскільки справа не представляє собою високу складність, розглядається в спрощеному провадженні без виклику сторін, таким чином, суд дійшов висновку про доцільність зменшення стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, а сплачений при зверненні до суду судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

Згідно п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

З урахуванням вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 71,89 %, з розрахунку 69 546 грн - 100%, 50 000 грн - х%, х = 50 000 грн х 100% : 69 546 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 652,76 грн, з розрахунку 71,89% х 908 грн : 100%.

Відповідно до ст.ст.47, 115-117 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в інтересах якого діє адвокат Молчанова Наталія Володимирівна до Державного підприємства «Селидіввугілля» (м. Селидове Донецької області, вулиця Карла Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24 червня 2021 року по 23 вересня 2021 року в сумі 50 000 (п`ятдесяти тисяч) гривень з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, на відшкодування сплаченого судового збору 652 (шістсот п`ятдесят дві) гривні 76 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 (двох тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Г.В. Назаренко