Рішення № 102767677, 18.01.2022, Дружківський міський суд Донецької області

Провадження № 2/229/110/2022

ЄУН 229/5629/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 січня 2022 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Рагозіної С.О.,

за участю секретаря судового засідання Король І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з зазначеним позовом і просить стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 6886,49 грн. за кредитним договором №б/н від 28 серпня 2014 року, який уклала з позивачем ОСОБА_3 , спадкоємцями якої є відповідачі. Також позивач просив стягнути з них судові витрати у розмірі 2270 грн. Обґрунтовує вимоги тим, що ОСОБА_3 звернулась до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву від 28 серпня 2014 року, згідно з якою отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_3 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_3 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. ОСОБА_3 не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, чим порушила зобов`язання за договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла і станом на дату її смерті заборгованість за кредитом складає 6886,49 грн.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , а тому позивач просить стягнути з них цю заборгованість.

В судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов не надали.

Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦПК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Суд встановив, що між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №б/н від 28 серпня 2014 року, відповідно до умов якого, банк надав їй кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

ОСОБА_3 погодилась з тим, що заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Відповідачка ознайомлена і погодилась з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3 умов та правил надання банківських послуг після отримання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви, банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та Правил передбачено обов`язок позичальника погашати заборгованість по кредиту, процентам за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах , передбачених договором.

ОСОБА_3 отримала суму кредитного ліміту у розмірі 2500 грн, а зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту належним чином не виконувала.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Станом на дату її смерті заборгованість за тілом кредиту складала 2301,03 грн., за відсотками 4585,46 грн., а всього 6886,49 грн.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, суд звертає увагу на наступне.

Судом досліджено анкету-заяву ОСОБА_3 від 28 серпня 2014 року, де також відсутні дані про процентну ставку за кредитним договором.

Водночас, позивачем не надано суду доказів про видачу ОСОБА_3 конкретної платіжної карти з зазначенням її виду.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 28 серпня 2014 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку як на невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_3 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка відповідних умов та правил наданих позивачем належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (28 серпня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи вищезазначене, суд вважає, що Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 28 серпня 2014 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц, який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у даній справі.

З огляду на викладене, суд вважає, що при укладенні договору з ОСОБА_3 , АТ КБ «ПриватБанк» не дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Отже, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 4585,46 грн.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором увійшла до складу спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до інформації Дружківської державної нотаріальної контори спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяви про прийняття або відмову від спадщини в Дружківську державну нотаріальну контору не надходили, спадкова справа не заводилась та свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Відповідно до запису акту про одруження № 432 від 14 листопада 1998 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 14 листопада 1998 року. Після реєстрації прізвище « ОСОБА_5 » було змінено на « ОСОБА_6 ».

Тобто, ОСОБА_2 є чоловіком спадкодавця ОСОБА_3 .

Відповідно до запису акту про народження № 421 від 16 листопада 1999 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , її батьками вказані: ОСОБА_7 (батько) та ОСОБА_3 (мати).

Тобто, ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_3 .

Згідно з інформацією Дружківської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 09.03.2016 року зареєстровані, зокрема, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 04 січня 2002 року; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 08 липня 2002 року; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 04 січня 2002 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З вищенаведеного вбачається, що спадкоємці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3 , постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявили про відмову від спадщини у строк з 09 березня 2016 року по 09 вересня 2016 року, а отже є такими, що прийняли її, у тому числі кредитні зобов`язання ОСОБА_3 .

Таким чином, до спадкоємців ОСОБА_3 перейшов її обов`язок по сплаті заборгованості за кредитним договором, укладеним з АТ КБ «Приватбанк», розмір якої станом на 09 березня 2016 року склав 2301,03 грн, яка підлягає стягненню зі спадкоємців ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором, укладеним 28 серпня 2014 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 станом на 09 березня 2016 року у розмірі 2301,03 грн підлягає стягненню зі спадкоємців ОСОБА_3 в рівних частках з кожного по 1150,52 грн.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в загальній сумі 758,48 грн, а з кожного по 379,24 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1д, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 серпня 2014 року станом на 09 березня 2016 року в рівних частинах по 1150 (одній тисячі сто п`ятдесят) грн 52 коп з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1д, ЄДРПОУ 14360570, судові витрати в рівних частинах по 379 (триста сімдесят дев`ять) грн 24 коп з кожного.

В задоволенні решти позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18 січня 2022 року.

Суддя: С. О. Рагозіна