Рішення № 102762490, 25.01.2022, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 751/4387/21

Провадження № 2/279/148/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені в порядку спрощеного провадження цивільну справу №751/4387/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому зазначив, що 17.12.2020 року надав відповідачу грошові кошти в розмірі 100000,00 гривень, про що було скалдено розписку відповідного змісту. Згідно розписки про отримання грошових коштів, одержану суму 100000 гривень відповідач зобов`язався повернути до 16.05.2021 року.

У зазначений строк відповідач борг не повернув, чим порушив свої договірні зобов`язання за договором позики. Станом на сьогоднішній день відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язання чим порушує права позивача, тому він змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що сторонами не було погоджено розмір пені, її розрахунок необхідно проводити на рівні, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності про неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначених норм закону боржник окрім безпосередньо основної суми боргу повинен сплатити пеню в розмірі 1232, 88 гривень та 3% річних в розмірі 246, 58 гривень.

Всього сума до стягнення складає 1232. 88 гривень (пеня) +246, 58 гривень (3% річних) + 100000 (основного боргу) = 101479, 46 гривень.

З підстав, передбачених ст.526, 611, 625, 1046, 1049 ЦК України просить стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошові кошти в розмірі 100000 гривень основного боргу за борговою розпискою від 17.12.2020 року, та додатково пеню в розмірі 1232, 88 гривень, 3% річних в розмірі 246, 58 гривень, а всього на загальну суму 101479, 46 гривень.

Одночасно просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.

21.12.2021 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову. Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком отримана відповідачами 28.12.2021 року.

31.12.2021 року ОСОБА_2 подав відзив на позов у якому зазначив, що не визнає пред`явлених вимог, оскільки факту передачі грошей не відбулося; написана розписка випливає з трудових відносин, які склалися між ними за наступних обставин:

Він, ОСОБА_2 , працював у ТзОВ «Чайка» (перейменовано в ТОВ «Чайка»), ТзОВ «ВЗП» АГРОС» з 01.12.2019 року по 19.12.2020 року торговим агентом в Житомирській та Київській областях. Трудова книжка на його ім`я знаходиться у ОСОБА_3 в м.Чернігів. Напередодні звільнення директор ОСОБА_1 належним чином не оформив його на вказану посаду торгового агента та не сплачував за нього податки до державного бюджету та ЄСВ до Пенсійного фонду України. Із-за цього він не мав соціальних гарантій і не міг скористатися правами, передбаченими Кодексом законів про працю України, а також не мав будь-якої матеріальної відповідальності перед ОСОБА_1 .. Про порушення своїх прав через сервісний центр обслуговування громадян №8 міста Коростеня Житомирської області, що будь-які внески за нього не сплачувалися, про що свідчить дані форм ОК-5, ОК-7 виданих Пенсійним фондом.

Перед звільненням під психологічним примусом він написав боргову розписку від 17.12.2020 року про нібито позичені ним грошові кошти в сумі 100000 гривень, які мав повернути до 16.05.2021 року, однак грошові кошти не передавалися, місце передачі цих коштів, свідки, які зазначені в самій розписці, не відповідають дійсності. Фактично дана розписка змушувала його отримати та передати грошові кошти від ФОПів Житомирської та Київської областей за реалізацію товарів та передати ОСОБА_4 .

У встановлений строк позивач відповіді на відзив не подав.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 17.12.2020 року надав позивачу розписку про отримання в борг 100000 гривень, які зобов`язався повернути до 16.12.2021 року.

У вказаний в розписці строк ОСОБА_2 отриману позику не повернув.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Укладений між сторонами договір відповідає формі договору позики, передбаченої вказаною нормою закону.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.ч.1,2 ст.551 ЦК України).

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір пені та 3% річних, розрахований позивачем, відповідачем не оспорено та не спростовано.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 та ч. 2 ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Посилання відповідача на те, що грошові кошти фактично ним від позивача не отримувались матеріалами справи не підтверджується. У встановленому законом порядку укладений між сторонами договір позики з підстав укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ст.ст.230-233 ЦК України) недійсним не визнаний, а в силу ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; відповідно до ст.1051 ЦК України відповідач також не оспорював договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді не були ним одержані від позикодавця.

Таким чином посилання відповідача на те, що позивач коштів йому не передавав не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких дій щодо оспорювання укладеного правочину відповідач не вчиняв. Сам по собі факт перебування сторін у трудових відносинах правового значення для вирішення даного спору не має.

Отже, враховуючи те, що факт укладання договору позики, дійсність його умов та передача коштів відповідачем у встановленому законному порядку не оспорено, зобов`язання за договором позики у визначений строк не виконано, кошти за розпискою не повернуто, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Розподіл судових витрат у справі підлягає вирішенню на підставі ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 141, 258, 259, 265, 268, 273,274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.629, 1046, 1047, 1049 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 17.12.2020 року в сумі 100000 гривень, пеню в розмірі 1232,88 гривень, 3% річних в розмірі 246,58 гривень, а всього 101479,46 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1014,80 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач – ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Новозаводським ВМ УМВС України в Чернігівський області 08.12.2009 року, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач – ОСОБА_2 ,: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Коростенським МВ УМВС України в Житомирській області 27.11.2009 року, РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: О.М.Шульга