Рішення № 102762471, 11.11.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2691/21

2/296/2087/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" листопада 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судового засідання Туровської К.Б.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомира цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за належне жиле приміщення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 у березні 2021 року звернулася до суду з вказаним вище позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира (надалі також - КЕВ м.Житомира).

Вимоги мотивовані тим, що починаючи з 10.11.1999 по 04.11.2019 вона проходила військову службу в лавах Збройних Сил України, брала участь у проведенні АТО та ООС на сході України, отримала захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, є інвалідом 1 групи «Б».

Позивач як особа з інвалідністю перебуває у списку військовослужбовців Житомирського гарнізону, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку (список осіб з встановленим терміном №81 від 19.03.2020) та в списках військовослужбовців Житомирського гарнізону, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на квартирному обліку (як дружина військовослужбовця) в загальній черзі (№323 від 08.04.2004), в першочерговій черзі (№782 від 19.03.2020), в позачерговій черзі (№134 від 26.12.2013). У складі сім`ї ОСОБА_3 три особи: позивач, чоловік – ОСОБА_4 , дочка - 1993 р.н., дочка - 2007 р.н.

За весь час проходження військової служби позивачеві та членам її сім`ї за рахунок Міністерства оборони України не надавалися житлові приміщення для постійного проживання або грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення, а також не було використано право на безоплатну приватизацію житла, право власності на житло за позивачем та членами сім`ї відсутнє.

20.03.2021 вийшов строк, протягом якого КЕВ м.Житомира зобов`язаний був забезпечити позивача та членів її сім`ї належним благоустроєним житловим приміщенням для постійного проживання або грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення.

На думку позивача, ненадання їй житла/виплати компенсації протягом встановленого терміну (протягом року) є грубим порушенням її прав та охоронюваних законом інтересів. Посилаючись на ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач просила зобов`язати КЕВ м.Житомира нарахувати та виплатити їй грошову компенсацію за передбачене їй житло, не пізніше 30 днів з моменту набрання рішенням законної сили, як особі, яка звільнена з військової служби і визнана особою з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби (пункт 3 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Ухвалою суду від 30.03.2021 позовну заяву залишено без руху (а.с. 9-11).

Ухвалою суду від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за

правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 39-40).

Представник відповідача надіслав відзив на позовну заяву, в якому повністю заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що дійсно ОСОБА_3 в складі сім`ї свого чоловіка, підполковника запасу ОСОБА_4 (чоловік, дружина, дочка 1993 р.н., дочка 2007 р.н.) перебуває на квартирному обліку для поліпшення житлових умов в загальній черзі під №300 від 08.04.2004, в першочерговій черзі під №730 від 19.03.2020 (як учасник бойових дій), в позачерговій черзі під №117 від 26.12.2013 (чоловік звільнений за станом здоров`я) та в списках осіб для забезпечення житлом з встановленим терміном під №28 від 19.03.2020 (дружина- особа з інвалідністю внаслідок війни 1 групи). Вказав, що згідно чинного законодавства житлові приміщення або виплата компенсації надаються в порядку черговості та з урахуванням часу взяття на облік військовослужбовця та членів його сім`ї, тому у разі задоволення позову будуть порушені права інших військовослужбовців, які перебувають в черзі перед позивачем, тому вважає позов безпідставним. Послався на усталену практику Верховного Суду України, яка є незмінною, а також висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (а.с. 44-51).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, просив захистити порушене право позивача, гарантоване Державою, та задовольнити позов. Пояснив, що 20.03.2021 вийшов однорічний строк, протягом якого відповідач зобов`язаний був забезпечити військовослужбовця та членів її сім`ї житлом або грошовою компенсацією, проте свої зобов`язання не виконав.

Представник відповідача наголосив на відсутності правових підстав для задоволення даного позову, оскільки його задоволення призведе до порушення прав інших військовослужбовців та членів їх сімей, які також є учасниками бойових дій, мають інвалідність, поранення тощо та мають першочергове право на отримання житла/компенсації і перебувають в списку позачерговиків перед позивачкою, а тому просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд вислухав пояснення представників сторін, дослідив матеріали цивільної справи, оцінив надані докази в їх сукупності та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 з 10.11.1999 по 04.11.2019 проходила військову службу в лавах Збройних Сил України, брала участь у проведенні АТО та ООС на сході України (а.с. 22, 23).

Наразі ОСОБА_3 є інвалідом І «Б» групи. Захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с. 16); ступінь втрати працездатності – дев`яносто %, захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини (а.с. 17-18), що також підтверджується свідоцтвом про хворобу №2221 від 08 жовтня 2019 року (а.с. 24-27).

У складі сім`ї ОСОБА_3 чотири особи: позивач, чоловік ОСОБА_4 , підполковник запасу, донька – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зареєстровані при військовій частині А 0281. Проживають на винайманій квартирі (а.с. 29-31, 50).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Умови та порядок отримання позачергового житла ветеранами та інвалідами війни визначені нормами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також ЖК Української РСР.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення військовослужбовця житловим приміщенням, тому при вирішенні спору суд застосовує відповідні норми Житлового кодексу України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 № 1081.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ст. ст. 1, 1-1, 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Статтею 3 зазначеного Закону визначено, що дія цього Закону поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Статтею 12 Закону, зокрема, визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Відповідно до ст.ст. 48, 49 Житлового кодексу України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Громадянам, що хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, а також громадянам, яким ця площа необхідна за умовами і характером виконуваної роботи, розмір додаткової жилої площі може бути збільшено.

Порядок та розмір надання громадянам грошової компенсації за належні їм для отримання жилі приміщення визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 48-1 Житлового кодексу Української РСР).

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян» від 02.09.2015 року № 728 було затверджено Порядок визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення (надалі – Порядок).

Установлено, що надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення здійснюється в межах коштів, що передбачаються у державному бюджеті.

Дія цього Порядку поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років, та членів їй сімей. Черговість надання компенсації визначається за часом взяття військовослужбовця та членів його сім`ї на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та/або включення до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень (п.2, 5).

У разі використання військовослужбовцем та/або членами його сім`ї права на приватизацію раніше наданого жилого приміщення у неповному обсязі загальна площа жилого приміщення, яка

підлягає компенсації, зменшується на площу, яка була безоплатно передана з державного житлового фонду у приватну власність військовослужбовця та/або членів його сім`ї (п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 7 Порядку розмір компенсації визначається за нормою 13,65 кв.м жилої площі на військовослужбовця і кожного члена його сім`ї, який перебуває з ним на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Понад норму жилої площі для окремих категорій військовослужбовців та членів їх сімей, визначених законодавством, враховується додаткова жила площа у розмірі 10 кв.м. Розмір грошової компенсації розраховується за формулою, визначеною п. 8 Порядку.

Міністерство оборони визначає щороку протягом І кварталу після визначення загальної суми видатків на надання компенсації розподіляють її між військовими частинами, військовими комісаріатами та квартирно-експлуатаційними установами (організаціями), в яких ведеться облік військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, з урахуванням часу взяття військовослужбовців та членів їх сімей на такий облік та/або включення їх до списків осіб, які мають право на першочергове чи позачергове отримання жилих приміщень.

Розмір компенсації визначається відповідно до п.п. 7, 8 Порядку.

Відповідно до п. 12 Порядку житлові комісії розглядають рапорти військовослужбовців (заяви, зазначені в п. 11 Порядку) щодо надання компенсації та приймають рішення про її надання або відмову в її наданні.

Рішення житлової комісії затверджується відповідно командирами військових частин, військовими комісарами та начальниками житлово-експлуатаційних установ (організацій), після чого в порядку, визначеному Міноборони, списки осіб, щодо яких прийнято рішення про надання компенсації, подаються на затвердження відповідно Міністрові оборони (п. 12 Порядку).

Пунктом 13 Порядку, зокрема, визначено, що Міністерство оборони надає компенсацію шляхом перерахування коштів на поточний рахунок особи, що має право на її отримання, відкритий у банку.

Таким чином, судом було встановлено, що позивач набула беззаперечного права на нарахування та виплату грошової компенсації за передбачене їй, а також членам її сім`ї, житло відповідно до Порядку.

У своїх рішеннях по справах «Полторацький проти України» (заява № 38812/97), «Михайлюк та Петров проти України» (заява № 11932/02) Європейський Суд з прав людини вкотре нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права. Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи основоположні свободи.

Як на підставу для відмови в задоволенні позову представник відповідача посилається на практику Верховного Суду України (постанова від 02 жовтня 2013 року №6-87цс13, від 04 червня 2014 року №6-50цс14, від 03 червня 2015 року №6-390цс15, які є незмінними), а також висновків Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанова від 11 листопада 2019 року у справі №712/4259/17ц), Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанова від 04 грудня 2019 року у справі №200/5893/18-ц).

Вказаними рішеннями судів касаційної інстанції встановлено, що зобов`язуючи відповідачів забезпечити позивачів благоустроєним жилим приміщенням у позачерговому порядку, суди першої інстанції порушують права та інтереси інших осіб, які передують позиції позивача у списку позачерговиків.

Разом з тим суд вважає за можливе відступити від позиції, висловленої у вказаних вище рішеннях. Встановлено, що відповідно до норм чинного законодавства (Житлового кодексу України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2006 № 1081, Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення житлом військовослужбовців та інших громадян» від 02.09.2015 року № 728 тощо)

Держава взяла на себе зобов`язання забезпечити ОСОБА_3 житлом або грошовою компенсацією (20%) за передбачене їй житло протягом одного року з дня набуття пільги – з 19.03.2020.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 взяла на себе обов`язок військової служби та особисто брала участь у захисті територіальної цілісності та незалежності Батьківщини (зокрема у проведенні АТО та ООС на сході України), внаслідок чого стала інвалідом І групи «Б», з втратою працездатності на дев`яносто відсотків.

Таким чином, позивач виконала взятий на себе обов`язок повністю, а от Держава не виконала взяті на себе зобов`язання забезпечити ОСОБА_3 та членів її сім"ї житлом або грошовою компенсацією (20%) за передбачене їй житло.

Суд не погоджується з позицією касаційних судів про те, що в разі задоволення позову будуть порушені права інших осіб, які передують позиції позивача у списку позачерговиків, оскільки ці особи мають таке ж право як і позивач на забезпечення житлом (або на грошову компенсацію за передбачене житло), а тому мають такі ж права на захист своїх прав у судовому порядку, як і позивач.

Також суд вважає, що посилання на неможливість задоволення позову з підстав порушення прав інших осіб, які передують позиції позивача у списку позачерговиків, виправдовує бездіяльність Держави у невиконанні нею свого обов"язку стосовно як позивача, так і інших громадян, які перебувають у аналогічному правовому становищі.

При цьому суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на відсутність коштів як на підставу для відмови у виплаті грошової компенсації, оскільки це суперечить практиці Європейського суду з прав людини (Рішення від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України»), де вказано, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Тобто, неможливість виконання взятого на себе зобов`язання не звільняє Державу від його виконання.

Таким чином позов слід задовольнити та зобов`язати КЕВ міста Житомира нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за передбачене їй житло, не пізніше 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, як особі, яка звільнена з військової служби і визнана особою з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби або захворювання, одержаного під час проходження військової служби (пункт 3 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн., оскільки позивач в силу закону звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст.10, 11, 12, 81, 258, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира нарахувати та виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за передбачене їй житло, не пізніше 30 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, як особі, яка звільнена з військової служби і визнана особою з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби або захворювання, одержаного під час проходження військової служби (пункт 3 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомира в дохід державного бюджету України судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом місяця з дня його проголошення.

Cуддя О. П. Сингаївський

Сторони по справі

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира, код ЄДРПОУ 08492505, місце знаходження: 10014, м.Житомир, вул. Дмитра Донцова, 20.