Рішення № 102762165, 20.01.2022, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/717/21

Провадження № 2/162/31/2022

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2022 року смт Любешів

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Савича А.С.,

з участю секретаря судових засідань Гичук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Любешівська селищна рада Волинської області, про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення у виконанні трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Любешівська селищна рада Волинської області, про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення у виконанні трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона, починаючи з 01.09.2019, працює на посаді вихователя Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області. 01.11.2021 отримала повідомлення від директора Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області Симонович В.П. № 22 «Про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19», яким, на її думку, незаконно вимагалось надання медичної інформації щодо вакцинації від COVID-19 до 05.11.2021. З повідомленням ознайомилася, свою незгоду висловила у доданій до повідомлення заяві проти примусу до щеплення з погрозами відсторонення від роботи 01.11.2021. До заяви додала лист-роз`яснення Мінпраці України від 20.08.2021 щодо неправомірності застосування роботодавцем до працівників заходів примусу та/або дисциплінарного стягнення за відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19. 05.11.2021 директором Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області Симонович В.П. їй було вручено наказ від 05.11.2021 за № 46-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », без збереження заробітної плати з 08.11.2021 з підстав того, що ОСОБА_1 відмовляється надати медичну документацію на підтвердження щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої SARS-CoV-2. Вважає, що скасування її прав, як громадянки України, не допускається, навіть за умови, що це вимушені дії, направлені на забезпечення суспільного блага. Обмеження її прав і свобод можливе виключно на підставі закону - акту, що має вищу юридичну силу і не суперечить законам України, і ухвалюється Верховною Радою України в порядку, передбаченому Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України, котрий має відповідати Основному Закону. Зауважує, що в документах, які укладені з директором Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області Симонович В.П. і, що стосується сфери трудового права (наказі про призначення на роботу, посадовій інструкції), відсутній обов`язок для неї робити час від часу профілактичні щеплення від коронавірусної хвороби COVID-19. Крім того, зазначає, що порядок відсторонення таких працівників визначається ст. 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Закону, обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарної-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються. Зазначає, що відповідне подання ні вона, ні директор Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області Симонович В.П., не отримували, оскільки його не існує, а отже, остання не мала підстав без подання Держсанепідемслужби відстороняти позивача від роботи. Таким чином вважає, що наказ від 05.11.2021 № 46-к/тр є незаконним та підлягає скасуванню. Станом на момент подачі позову до суду, а також запровадження карантину постановою КМУ № 211 від 11.03.2020, в Україні, воєнного чи надзвичайного стану не запроваджено, тому вважає, що обмеження прав і свобод людини чи громадянина України не допускається, а встановлені поточні обмежувальні протиепідемічні заходи - протиправні та неконституційні. А тому не вбачає правових підстав у роботодавця примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконним та скасувати наказ директора Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області від 05.11.2021 № 46-к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 »; зобов`язати директора Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області відновити виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов`язків на посаді вихователя цього закладу дошкільної освіти; зобов`язати стягнути з Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області виплатити їй середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 по дату набрання рішенням законної сили; стягнути в користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 02.12.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Любешівська селищна рада Волинської області, про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення у виконанні трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.45-46).

Ухвалою судді Любешівського районного суду Волинської області від 06.12.2021 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.54).

Представник відповідача Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області Симнович В.П. 22.12.2021 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Роботодавець письмово повідомив позивача про необхідність вакцинації від COVID-19, а також про наслідки відмови від профілактичного щеплення. Крім того, відповідачем 01.11.2021 повідомлено позивача про проходження обов`язкового щеплення від COVID-19, 05.11.2021 видано наказ № 46-к/тр про відсторонення, з яким позивач ознайомлена 01.11.2021, що підтверджується підписом позивача на вищезгаданому наказі. Відсторонення працівника від виконання ним трудових обов`язків за своєю суттю не є дисциплінарним стягнення, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення або попередження негативних наслідків, в даному випадку, поширення коронавірусної інфекції COVID-19. У випадку відсторонення від роботи ОСОБА_1 держава в особі роботодавця реалізує свій обов`язок щодо забезпечена безпеки життя і здоров`я не тільки дітей і працівників дошкільного закладу, а й захищає таким чином самого позивача, яка не отримала профілактичні щеплення, що узгоджується з приписами ст. 3 Основного Закону, згідно з якою життя і здоров`я людини визнаються найвищою соціальною цінністю. Просила у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Любешівська селищна рада Волинської області, про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення у виконанні трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити повністю, а також судові витрати у справі покласти на позивача (а.с.58-64).

Позивач ОСОБА_1 21.12.2021 подала до суду відповідь на відзив, у якій вважає безпідставним посилання відповідача на практику Європейського суду з прав людини у контексті виправдання дій відповідача при відстороненні працівника від виконання ним роботи, бо в протилежному випадку це суперечило б суті та змісту самої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покликаної до забезпечення і розвитку прав людини та її основоположних свобод у будь-яких сферах особистого/суспільного/трудового життя цієї особи. У приведених самим же відповідачем прикладах судової практики ЄСПЛ, і в інших випадках Європейський суд дотримується послідовної практики, за якою обмеження прав особи дійсно допускається, але будь-які втручання мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві. Крім того, вважає. Що не можуть бути застосовані у цій справі висновки, сформульовані Верховним Судом від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19, на які також послався відповідач у запереченні на позовну заяву. Приведений прецедент не є тотожним предмету спору у цьому випадку. Таким чином зазначає, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що її позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Посилаючи на вищевикладене, просить прийняти відповідь на відзив Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області на позовну заяву та врахувати її під час розгляду справи по суті; заперечення викладені у відзиві заперечення від 21.12.2021 № 30 - відхилити; позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, відновлення виконання працівником своїх трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити повністю (а.с.66-70).

Представник відповідача - Симонович В.П. 28.12.2021 подала до суду заяву, в якій просить залучити до розгляду справи № 162/717/21 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Любешівську селищну раду Волинської області, оскільки засновником закладу дошкільної освіти виступає селищна рада. Розгляд справи провести у відсутності представника відповідача (а.с.71).

Ухвалою Любешівського районного суду Волинської області від 29.12.2021 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Любешівську селищну раду Волинської області (а.с.76).

Позивач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити (а.с.83).

Представник відповідача, у призначене судове засідання також не прибула, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності (а.с.81).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Любешівської селищної ради Волинської області на виклик в судове засідання не з`явився, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлявся судом про час та місце слухання справи, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.80).

Дослідивши докази у справі, суд доходить такого висновку.

Позивач ОСОБА_1 працює вихователем в Любешівському закладі дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області (а.с.25).

ОСОБА_1 відповідно до повідомлення від 01.11.2021 «Про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19», виданого директором Симонович В.П. , повідомлено, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення від COVID-19 обов`язкове для працівників закладів освіти та просять до 05.11.2021 надати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595. Крім того, інформують, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме страховий внесок на соціальне страхування (а.с.31).

Директором Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області 05.11.2021 видано наказ № 46-к/тр про відсторонення від роботи ОСОБА_1 , вихователя з 08.11.2021 до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати (а.с.37).

Наказ виданий відповідно до ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Із цим наказом позивач ОСОБА_1 01.11.2021 ознайомлена під підпис (а.с.31).

Предметом спору в справі є законність наказу Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області від 05.11.2021 № 46-к/тр про відсторонення позивача від роботи.

Згідно з ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

У визначенні поняття «законодавством» суд враховує Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 № 12-рп/09 (справа про тлумачення терміну «законодавство»).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

При видачі Наказу, що оспорюється, відповідач, окрім ст.46 КЗпП України, керувався ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням».

Відповідно до преамбули Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожна людина має природне невід`ємне і непорушне право на охорону здоров`я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров`я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров`я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв`язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров`я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

Законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я (ст.1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).

Відповідно до ст.5, 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я. Громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 90) Положенням про Міністерство охорони здоров`я України головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, є Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ).

Відповідно до пункту 8 цього Положення МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Нормативно-правові акти МОЗ підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153).

Цей перелік доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01.11.2021.

Відповідно до Переліку № 2153 з доповненнями обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники:

1. центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2. місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3. закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4. підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади.

5. установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6. підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83.

Відповідно до примітки до Переліку № 2153 обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 № 2070).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу 05.11.2021) встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 31.12.2021 на території України діє карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, від 20.05.2020 № 392 та від 22.07.2020 № 641.

Пунктом 416 указаної постанови, який введений в дію з 08.11.2021, визначено керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.10.2021 № 2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Отже, на думку суду, системний аналіз вищенаведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництва та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, як підстава для відсторонення працівника від роботи у відповідності до ч.1 ст.46 КЗпП України відноситься до інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

У справі встановлено, що на працівників Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради Волинської області поширюється дія Переліку № 2153, тому директор закладу дошкільної освіти, видавши оспорюваний наказ, як керівник виконував вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 і правомірно застосував до позивача відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено законодавством.

Крім цього, позивач не надала доказів щодо наявності у неї абсолютних протипоказань до проведення вище вказаного профілактичного щеплення.

Також суд зазначає, що усі вище наведені законодавчі акти є чинними та у встановленому порядку не скасовувались і не визнавалися недійсними.

Тому відсторонення позивачки від роботи ґрунтувалось на вимогах законодавства, здійснено в спосіб, передбачений законом та існування правових та фактичних підстав.

Щодо посилань позивачки на ту обставину, що відсторонення від роботи суперечить Конституції України, порушує її право на працю, є дискримінацією, суд зазначає таке.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

У справі «Соломахін проти України» у рішенні від 15.03.2012 ЄСПЛ сформулював правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Отже, такі втручання є цілком припустимі.

Верховний Суд в постанові від 17.04.2019 року у справі №682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

Окрім того, Верховний Суд у своїй Постанові від 10.03.2021 у справі № 331/5291/19 зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

З огляду на викладені правові позиції наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві.

У пунктах а, б статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Отже, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону здоров`я людей, по своїй суті має на меті застосування захисних, а не каральних заходів.

Таким захисним заходом законодавством визначено відсторонення від роботи.

Відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, відповідно, позбавлення позивача засобів для існування, проте це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України.

Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає. Відтак, COVID-сертифікат не є медичною таємницею, як про це стверджує позивачка.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006).

Таким чином, на підставі досліджених у справі доказів та норм чинного законодавства, суд доходить висновку, що відсторонення позивача від роботи було здійснено відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці»).

Оскільки позивач правомірно була відсторонена від роботи, у зазначений період трудових обов`язків не виконувала, тому відсутні підстави для стягнення невиплаченої зарплати за період її відсторонення від роботи.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на це, не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю.

Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян.

Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я.

Отже, держава, встановивши правило про те, що працівники які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх вихованців і працівників дитячого садочка, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення.

Щодо посилання позивача на порушення її конституційного права на працю слід зазначити, що відсторонення від роботи не є дисциплінарним стягненням, за позивачем зберігається її робоче місце, а таке обмеження є тимчасовим.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

У зв`язку із таким рішенням понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають..

Керуючись статтями 2, 10, 12, 77, 78, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Любешівського закладу дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Любешівська селищна рада Волинської області, про визнання незаконним та скасування наказу «Про відсторонення від роботи», поновлення у виконанні трудових обов`язків, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 25.01.2022.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 .

Відповідач: Любешівський заклад дошкільної освіти № 2 «Ясла-садок «Дзвіночок» Любешівської селищної ради, адреса місцезнаходження - смт Любешів, вул. Свободи, 28, Камінь-Каширський район Волинська область, код ЄДРПОУ 723155100.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Любешівська селищна рада Волинської області адреса місця знаходження - вул. Бондаренка, 90а, смт Любешів Камінь-Каширського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333170.

Суддя Любешівського районного суду

Волинської області А.С. Савич