Вирок № 102757040, 26.01.2022, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/12555/21

Номер провадження № 1-кп/756/728/22

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2022 року місто Київ

Оболонський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Пономаренка А. А.,

за участю секретаря судового засідання Рекеди С. С.,

прокурора Сидоренко Д. Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва кримінальне провадження, внесене 14.06.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100050001350, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Київ, громадянина України, який працює, має немовну загальну середню освіту, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:

- 12.10.2010 вироком Шевченківського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік;

- 21.02.2011 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць та частково приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2010;

- 23.05.2013 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік;

- 01.07.2013 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- 31.07.2013 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений 10.03.2015 умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців 11 днів;

- 25.07.2016 вироком Оболонського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільнений 12.12.2019 по відбуттю покарання,

за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

13.06.2021, близько 14:42 год., ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні магазину ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», який розташований на автозаправній станції «БРСМ», за адресою: м. Київ, вул. Лугова, буд. 13-б, де в цей час у нього раптово виник умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, що належить ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР».

Реалізуючи який ОСОБА_1 того ж дня, у той же час, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, взяв із полиці магазину ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» товар, а саме: пляшку вина марки «Fattoria Viticcio TOSKANA Ferraio 2015 (ч.сух)», об`ємом 0,75 літра, штрих код 22591142169, у кількості 1 шт, вартістю 112 грн 59 коп. (без урахування ПДВ) та плоскогубці марки «Мультітул», моделі (MQ003G) з чохлом, штрих код 02796679566, у кількості 1 шт, вартістю 300 грн 00 коп. (без урахування ПДВ), загальною вартістю 412 грн 59 коп, які заховав у до свого рюкзака, що був при ньому, після чого зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Унаслідок вчинення злочину, ОСОБА_1 спричинив ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», майнову шкоду на загальну суму 412 грн 59 коп. (без урахування ПДВ).

Отже, ОСОБА_1 учинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а саме повторне таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 13.06.2021 перебував у приміщенні магазину належного ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», який розташований на території автозаправної станції «БРСМ» за адресою: м. Київ, вул. Лугова, буд. 13-б, де помітив пляшку вина та плоскогубці, які вирішив вкрасти та заховав до свого рюкзака, що був при ньому. Наразі в вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку, просить надати шанс виправитися. Крадіжку учинив лише через свій тяжкий матеріальний стан під час карантину. Бо раніше мешкав разом з хрещеною, яка йому допомагала, однак хрещена померла. Він самотужки утримує квартиру на ті гроші, які заробляє. Коли зламав ногу, не міг працювати, не мав коштів на харчування, а саме з тих підстав вирішив піти за злочин. Наразі працює, відновлює свій стан здоров`я та утримує квартиру.

Представник потерпілого в судові засідання не з`являвся, причини не явки не повідомляв. У зв`язку з чим судом було ухвалено рішення проводити розгляд справи, за погодженням з учасниками провадження, у відсутність представника потерпілого. Проти вказаного рішення учасники провадження не заперечували.

Прокурор у судовому засіданні зазначила, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкриміновані протиправні діяння вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_1 винуватим та призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді арешту строком на 6 місяців.

2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і у суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювались.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, а саме в повторному таємному викраденні чужого майна (крадіжці).

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 беззаперечно визнавав свою винуватість, співпрацював з органом досудового розслідування, повністю повідомив про обставин вчинення кримінального правопорушення, а також надав дозвіл на скорочений (без дослідження доказів) розгляд кримінального провадження. Наведені відомості є достатніми, аби вважати дії ОСОБА_1 як каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінального правопорушення, а також осуд своєї поведінки), а отже підставою для врахування їх як обставину, що пом`якшує покарання. Також суд бере до уваги, що і державне обвинувачення в особі прокурора, уважає наявність такої обставини, що пом`якшує покарання, - щире каяття, та вказана в обвинувальному акті. У зв`язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України є щире каяття. При цьому судом не було встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України.

4. Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, що покарання є необхідним у тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів. Наслідки його вчинення, що завдану шкоду відшкодовано шляхом повернення майно. Слід також, на думку суду урахувати і вид майна та його вартість, що викрадено було пляшку вина та плоскогубці, у сумі 412 грн 59 коп., які обвинувачений мав намір продати. Також суд ураховує особу обвинуваченого, який раніше неодноразово засуджений, має зареєстроване місце проживання, працює, за місцем проживання характеризується посередньо, а також обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Слід урахувати також і пояснення ОСОБА_1 , які суд уважає збігом тяжких життєвих обставин.

З урахуванням викладених обставин по справі, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, однак зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки.

Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, а також передбачені п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 76 КК України не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченої та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. Крім того, застосування вказаних додаткових обов`язків та проходження відповідної пробаційної програми, яка передбачена для осіб, які засуджені до покарань не пов`язаних з позбавленням волі, надасть можливість ОСОБА_1 змінити прокримінальне мислення та попередити вчинення ним повторних злочинів, бо саме перевиховання є метою застосування покарання за вчинені особою правопорушення.

Призначаючи саме таке покарання суд ураховував досудову доповідь складену відносно ОСОБА_1 , згідно з якою до останнього можна застосувати положення ст. 75 КК України, але з покладанням на ОСОБА_1 обов`язків, передбачених ч. 3 ст. 76 КК України.

Звісно, слід погодитися з тим, що до ОСОБА_1 і раніше застосовувалось відбуття покарання з випробуванням, однак останній все одно учиняв нові злочини в період відбуття покарання з випробуванням. Між тим, останнє покарання ОСОБА_1 відбував за вироком від 2016 року, а з того часу були внесені зміни як до Кримінального кодексу України, так і прийнято новий закон щодо ведення інституту пробації. Тобто, ОСОБА_1 ще не проходив пробаційні програми, як і передбачені цією програмою заходи корегування поведінки. А отже не можна наразі стверджувати, що такі заходи впливу, визначені пробаційною програмою, не зможуть досягти мети, визначеної ст. 50 КК України.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено. Процесуальні витрати у провадженні відсутні. Питання речових доказів, які передані на відповідальне зберігання ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» (пляшка вину марки «Fattoria Viticcio TOSKANA Ferraio 2015 (ч.сух)», штрих код 22591142169, у кількості 1 шт, плоскогубці марки «Мультітул», моделі (MQ003G) з чохлом, штрих код 02796679566, в кількості 1 шт), слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України слід залишити в володіння останнього.

Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 3, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу);

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 до набрання вироку законної сили - не обирати.

Речові докази: пляшка вину марки «Fattoria Viticcio TOSKANA Ferraio 2015 (ч.сух)», штрих код 22591142169, у кількості 1 шт, плоскогубці марки «Мультітул», моделі (MQ003G) з чохлом, штрих код 02796679566, в кількості 1 шт, які передані на відповідальне зберігання ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», залишити в володіння останнього.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя А. А. Пономаренко