Рішення № 102756725, 18.01.2022, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/359/21

Номер провадження2/701/5/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого - судді - Костенка А. І.

за участю секретаря - Байдужої Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , законними представниками неповнолітньої є ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , третіх осіб служби у справах дітей Маньківської селищної ради, Маньківського РВ ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом виселення,

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися в суд з позовом до відповідачів про усунення перешкод у здійсненні права володіння, користування та розпорядження власністю шляхом виселення.

На підставу своїх вимог спираються на те, що Позивач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Вказана 1/2 частка квартири належить Позивачу-1 на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18.12.2012 року Маньківською державною нотаріальною конторою Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2092 у спадковій справі № 309 за 2011 рік. Право власності на майно зареєстровано Маньківським виробничим відділком комунального підприємства «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» 27.12.2012 року, реєстраційний номер об`єкта - 37357851, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 37021818 від 27.12.2012 року. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 21.10.2019 року у цивільній справі № 701/377/18-ц задоволено позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення. Даним Рішенням суду вирішено усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженцю, зареєстрованому та жителю АДРЕСА_2 ), на праві приватної власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (уродженця с. Суклея Тираспильського району МРСР, зареєстрованого АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Маньківським РВ УМВС України в Черкаській області 04.12.2004 року), без надання іншого житлового приміщення. Постановою Черкаського апеляційного суду від 23.01.2020 року у даній справі апеляційну скаргу ОСОБА_5 , залишено без задоволення, а рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 21 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення - залишено без змін. 03.03.2020 року Маньківським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі № 701/377/18-ц, який згідно заяви від 15.03.2020 пред`явлено для примусового виконання до Маньківського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Позивач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Вказана 1/2 частка квартири належить позивачу-2 на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.03.1998 року, Маньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства. Викладене підтверджується в тому числі інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 146549174 від 23.11.2018. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22.12.2017 року у цивільній справі № 701/472/17-ц частково задоволено позов ОСОБА_2 , до ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення. Даним Рішенням суду вирішено усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 жителю АДРЕСА_2 ), на праві приватної власності 1/2 квартири АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_5 , жителя АДРЕСА_4 з 1/2 квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Рішення суду вступило в закону силу 22.01.2018 року. 13.02.2018 року Маньківським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі № 701/472/17-ц, який згідно заяви від 20.02.2018 пред`явлено для примусового виконання до Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції у Черкаській області. Разом з тим, як виявилось, права позивачів-власників квартири АДРЕСА_1 порушено, права власників у повній мірі не відновлено внаслідок протиправних дій відповідача та членів його сім`ї. Так, в процесі виконання вищевказаних Рішень суду, які вступили в законну силу та підлягають обов`язковому виконанню, державною виконавчою службою вживались дії по примусовому виконанню рішень суду. На звернення Позивача-1 до виконавчої служби щодо надання інформації про хід виконавчого провадження з наданням усіх вичерпних даних щодо дій, вчинених державним виконавцем при примусовому виконанні Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 21.10.2019 року у цивільній справі № 701/377/18-ц, листом від 29.10.2020 № 9854 повідомлено наступне. У відділі ДВС перебуває виконавче провадження АСВП № 61539352 із примусового виконання виконавчого листа № 701/472/17-ц від 03.03.2020 р., виданого Маньківським районним судом Черкаської області про усунення перешкод в користуванні належної ОСОБА_1 , на праві приватної власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_5 , без надання іншого житлового приміщення. Повідомлено, що державним виконавцем 28.07.2020 року було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_4 , для усунення перешкод стягувачу ОСОБА_1 , у користуванні 1/2 частиною квартири за вищезазначеною адресою, шляхом виселення ОСОБА_5 , без надання іншого житлового приміщення. Перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 , 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_5 , усунуто. Рішення суду виконано у примусовому порядку. Стягувач ОСОБА_1 , замінив вхідний замок та надав один ключ неповнолітній дитині ОСОБА_4 , яка проживає у даній квартирі зі своєю матір`ю на даний час. Отже, рішення суду в частині усунення перешкод в користуванні належної ОСОБА_1 , на праві приватної власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_5 , без надання іншого житлового приміщення, виконано примусово 28.07.2020 року. На звернення Позивача-2 до виконавчої служби щодо надання інформації про хід виконавчого провадження з наданням усіх вичерпних даних щодо дій, вчинених державним виконавцем при примусовому виконанні Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 22.12.2017 року у цивільній справі № 701/472/17, листом від 29.10.2020 № 9855 повідомлено наступне. Виконавче провадження було розпочате на підставі заяви стягувача 28.02.2018 року. Постанову про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам для виконання та до відома. Згідно Акту державного виконавця від 29.0.2018 року Державним виконавцем 29.03.2018 року було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_4 , для перевірки виконання рішення суду про усунення перешкод стягувачу ОСОБА_2 , у користуванні 1/2 частиною квартири за вищезазначеною адресою, шляхом виселення ОСОБА_5 , без надання іншого житлового приміщення. Перешкоди у користуванні належною ОСОБА_2 , 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_5 , усунуто боржником самостійно 10.01.2018 року, про що свідчить наявний у матеріалах справи акт про звільнення 1/2 частини приміщення, який підписаний свідками. Також повідомлено, що виконавче провадження було завершено 28.03.2019 року на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що боржником рішення виконано в повному обсязі згідно виконавчого документа. Тобто, за формально вказаними обставинами, повідомленими державною виконавчою службою, вбачається, що рішення суду за позовами власників-позивачів про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення відповідача ОСОБА_5 виконано. Разом з тим, фактичні обставини свідчать про те, що після виконання рішень суду зобов`язального характеру, реально права власників квартири є порушеними внаслідок протиправних дій відповідача в сукупності з діями іншими відповідачами, членами його сім`ї. Доказом цього є факт того, що реально фактично відповідач ОСОБА_5 , проживає у квартирі, яка є власністю позивачів, та крім того вселив у квартиру співмешканку - відповідача-2 - ОСОБА_3 та їх спільну дитину ОСОБА_4 . Тобто, на предмет формального виконання рішень судів про виселення відповідачем було здійснено виселення, проте після цього відповідач знову вселився у квартиру, а також при цьому встановлено, що у квартиру вселено відповідача-2 та дитину відповідачів. При цьому, всі ці дії вчинено без дозволу та без згоди позивачів - власників квартири, що і змусило позивачів звернутись з відповідним позовом до суду.

17.06.2021 року відповідачем ОСОБА_3 , подано відзив на позовну заяву згідно якого вважає, що позовна заява є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Позивач ОСОБА_1 , та представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задоволити.

Позивач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився але надав суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явилася але надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні та розгляд справи проводити у її відсутності.

Законний представник відповідача неповнолітньої ОСОБА_4 , - ОСОБА_5 , в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Маньківської селищної ради в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Маньківського РВ ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) в судове засідання не з`явився, але надав суду заяву, згідно якої просив розгляд справи проводити у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Вказана 1/2 частка квартири належить Позивачу-1 на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 18.12.2012 року Маньківською державною нотаріальною конторою Черкаської області, зареєстрованого в реєстрі за № 2092 у спадковій справі № 309 за 2011 рік (а.с. 14). Право власності на майно зареєстровано Маньківським виробничим відділком комунального підприємства «Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації» 27.12.2012 року, реєстраційний номер об`єкта - 37357851, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав № 37021818 від 27.12.2012 року (а.с. 15).

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 . Вказана 1/2 частка квартири належить позивачу-2 на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого 12.03.1998 року, Маньківським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (а.с. 30). Викладене підтверджується в тому числі інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за № 146549174 від 23.11.2018 (а.с. 31-32).

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 21.10.2019 року у цивільній справі № 701/377/18-ц задоволено позов ОСОБА_1 , до ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення (а.с. 16-18). Даним Рішенням суду вирішено усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженцю, зареєстрованому та жителю АДРЕСА_2 ), на праві приватної власності 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (уродженця с. Суклея Тираспильського району МРСР, зареєстрованого АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_2 виданий Маньківським РВ УМВС України в Черкаській області 04.12.2004 року), без надання іншого житлового приміщення. 03.03.2020 року Маньківським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі № 701/377/18-ц, який згідно заяви від 15.03.2020 пред`явлено для примусового виконання до Маньківського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 19, 20).

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 22.12.2017 року у цивільній справі № 701/472/17-ц частково задоволено позов ОСОБА_2 , до ОСОБА_5 , про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення (а.с. 33). Даним Рішенням суду вирішено усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 жителю АДРЕСА_2 ), на праві приватної власності 1/2 квартири АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_5 , жителя АДРЕСА_4 з 1/2 квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. 13.02.2018 року Маньківським районним судом Черкаської області видано виконавчий лист у справі № 701/472/17-ц, який згідно заяви від 20.02.2018 пред`явлено для примусового виконання до Маньківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління Міністерства юстиції у Черкаській області (а.с. 34, 35).

Згідно повідомлень державного виконавця № 9854 від 29.10.2020 року та № 9855 від 29.10.2020 року, перешкоди у користуванні належною ОСОБА_1 , 1/2 частини квартири та ОСОБА_2 , 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , усунуто шляхом виселення ОСОБА_5 , без надання іншого житлового приміщення. Рішення суду виконано у примусовому порядку (а.с. 38, 39).

Разом з тим, права позивачів, власників квартири АДРЕСА_1 порушено, права власників у повній мірі не відновлено внаслідок протиправних дій відповідачів.

Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, ЄСПЛ зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно приписів ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом даної норми закону звернення до суду з позовом застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника.

Положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню у випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Аналіз даних норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Дана правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 та постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі № 727/11132/14-ц.

В пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Як встановлено матеріалами справи, співвласниками спірної квартири є: позивачі ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , яким відповідно належать по 1/2 частини в спільній сумісній власності, які письмової згоди на вселення відповідачів до квартири не надавали.

Дані обставини відповідачами не спростовані, доказів на спростування зазначеного, матеріали цивільної справи не містять, про їх витребування питання перед судом не ставилось.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За ст. 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири).

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачі не є членами сім`ї співвласників спірного об`єкту нерухомості.

У правовому висновку Верховного Суду України, який викладений у постанові від 22 червня 2017 року у справі № 6-2010цс16, зазначено, що відповідно до частини першої статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

У частині третій статті 116 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідного ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Аналізуючи наведені норми законодавства та обставини, встановлені по справі, той факт, що відповідачі: ОСОБА_3 , та малолітня ОСОБА_4 , не є членами сім`ї позивачів, матеріали справи не містять доказів щодо такого, також матеріали справи не містять доказів, що позивачі, будь-яким чином висловили свою згоду на проживання відповідачів у квартирі, також відсутні в матеріалах справи та відповідачами протилежного суду не доведено, питання щодо витребування будь-яких відомостей на спростування позиції позивачів перед судом не ставилось.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачі вселились до квартири позивачів без їх згоди, чинять перешкоди у користуванні власністю, чим порушують право позивачів на користування власністю і вказане порушене право власників підлягає захисту, а відтак, вимоги позивачів про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів є законними і обґрунтованими.

На підставі всебічно з`ясованих обставин справи, встановивши достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про усунення позивачам перешкод у володіння, користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення відповідачів підлягають задоволенню, оскільки відповідачі поселилися в зазначену квартиру без згоди позивачів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позову, з ОСОБА_3 , слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 , 908 грн., та на користь позивача ОСОБА_2 , 908 грн., на відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору за подачу позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 355, 358, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258, 263, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (жительки АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 ) сплачений ним судовий збір у сумі 908 грн.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (жительки АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованого АДРЕСА_4 та жителя АДРЕСА_2 ) сплачений ним судовий збір у сумі 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Повний текс рішення проголошено 26.01.2022 року.

СуддяА. І. Костенко