Рішення № 102756589, 25.01.2022, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24759/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П..

при секретарі Гожа Г.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Служба у справах дітей Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області про визначення місця проживання малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

03 грудня 2021 року ОСОБА_3 звернулась до Рівненського міського суду з позовом ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Служба у справах дітей Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області про визначення місця проживання малолітньої дитини.

В обґрунтування позову вказує, що 25.04.2004 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 . Зазначає, що від даного шлюбу в них народилося двоє дітей: - син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сімейне життя, яке б ґрунтувалося на почуттях взаємної любові, дружби та поваги з відповідачем не склалося. Внаслідок чого шлюб був припинений на підставі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 лютого 2013 року. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у них з відповідачем народилась третя дитина, донька ОСОБА_7 , яка від свого народження проживає з нею. Після фактичного припинення існування шлюбу та його офіційного розірвання діти проживають з нею без реєстрації - у будинку АДРЕСА_1 . Проте питання визначення місця проживання спільної доньки не було визначено. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_4 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . У зв`язку з вищевикладеним та тією обставиною, що сторони проживають окремо, а спільні діти на даний час проживають разом з матір`ю, позивачка звертається до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав вказаних у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала проти позовних вимог, однак подали суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що зокрема, неправдивою є інформація про те, що в період з 2012 по 2017 роки позивач та відповідач проживали окремо за різними адресами, а їхні діти жили тільки з мамою, оскільки у згаданий період діти сторін по справі жили як з мамою, так і з татом, за однією адресою: АДРЕСА_2 . Після розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 фактичне проживання ОСОБА_3 та дітей не змінилося. В період з 2012 по 2017 роки діти сторін по справі відвідували освітні навчальні заклади на території мікрорайону «Північний» міста Рівного по місцю їх зареєстрованого і фактичного проживання ( АДРЕСА_2 ) - це Рівненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 28 Рівненської міської ради, в якій навчалися сини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 55 «Котигоршко» Рівненської міської ради, у якому навчалася донька ОСОБА_10 , 2013 р.н. Дані обставини підтверджуються листом Рівненської ЗОШ І-ІІІ ст. № 28 від 18.01.2022 вих. № 10/01-26/22 та листом ЗДО (ясла-садок) № 55 від 18.01.2022 вих. № 9. Лише з літа 2017 року позивачка ОСОБА_3 перевезла дітей до с. Вичівка Вараського району (колишній Зарічненський район) Рівненської області. З того часу вони проживають у с. Вичівка і навчаються по місцю свого фактичного, а не зареєстрованого, проживання. Також позивачка повідомляє суду неправдиву інформацію про те, що тільки вона одноосібно займається матеріальним забезпеченням дітей, оскільки за рішеннями Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 1715/20899/12 та у справі № 569/4828/13-ц позивачем ОСОБА_3 стягнуто з відповідача ОСОБА_4 аліменти на трьох дітей, сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які відповідач ОСОБА_4 щомісячно сплачує у розмірі більшому, ніж встановлено судовими рішеннями, та заборгованості по сплаті аліментів не має.Також у позовній заяві позивачка заявляє суду, що батько не займається вихованням дітей та не приділяє їм необхідної уваги, однак, позивачка замовчує ті обставини, що зробила усе можливе для того, щоб максимально відсторонити дітей від батька, налаштувати їх проти нього і що саме через неприязні (виключно з ініціативи позивача) стосунки між позивачем та відповідачем, останній не має змоги спілкуватися з дітьми так, як йому б цього хотілося. Зазначає, що оскільки донька ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 , є наймолодшою, і щодо неї в змісті резолютивної частини рішення суду про розірвання шлюбу відсутня інформація про те, з ким із батьків вона залишається проживати, то відповідач з цих підстав визнає позовну вимогу про визначення місця проживання доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: служба у справах дітей Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи, повідомлялись належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини та дійшов наступного висновку.

Оскільки відповідач визнав, пред`явлений до нього позов, таке визнання, не суперечить закону, не порушує права інших осіб, тому суд за згодою сторін та враховуючи положення ст. 206 у відповідності до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.

Дослідивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 квітня 2004 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , про що зроблений актовий запис № 335 у Відділі реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

Від шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

Син - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

Донька - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12.02.2013 року у справі шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

На підставі викладено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, оскільки відповідач визнав позовні вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог: служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, Служба у справах дітей Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовільнити.

Визначити місце проживання спільної дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з матір`ю ОСОБА_3

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місце знаходження: 33028, м.Рівне, вул. Поштова, буд.2, код ЄДРПОУ 25675397.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба у справах дітей Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області, місце знаходження: 34000, Рівненська область, Вараський район, смт Зарічне, вул. Центральна, 11, код ЄДРПОУ 35931327.

Суддя Харечко С.П.