Рішення № 102755656, 24.01.2022, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/506/22

Справа №754/7259/21

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2022 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В.В.

за участю секретаря судового засідання Івченка В.А.

за участю представника позивача Банецького Б.І.

за участю відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулись до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12.05.2021 провадження у цивільній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Деснянського районного суму м. Києва від 23.06.2021 призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачка є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячої води. Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення № 630 від 21.07.2005 року. Відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, яка становить 36775,13грн, тому позивач просить задовольнити позовні вимоги та стягнути сплачений та судовий збір.

20.12.2021 від відповідачці ОСОБА_2 до суду надійшла заява разом з додатками, з яких вбачається, що 20.08.2021 був укладений Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в особі Комунального концерну "Центр комунального сервісу", що діє на підставі договору надання послуг №9185/ЕЗ-21 від 01.03.2021, в особі бухгалтера 1 категорії Злиденної Л.М., діє на підставі довіреності №01/03/21-157 від 01.03.2021 (Виконавець) з однієї сторони, та її сином, громадянином ОСОБА_3 , що є співвласником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу на нерухоме майно від 19.12.1999 (Споживач), на визнану суму 37081,80грн Договір №163023502940100-Р/08/2021 про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, постачання гарячої води, внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, плату за абонентське обслуговування. Отже враховуючи належне виконання договору реструктуризації, відповідачка просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судових засіданнях підтримував позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на докази які містяться в матеріалах справи та на обставини, які викладені в позовній заяві. 18.01.2022 до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, просили задовольнити позовні вимоги.

Відповідачка ОСОБА_2 в попередніх судових засідання просила відмовити повністю у позовних вимогах, оскільки відповідно до договору реструктуризації виконують його повністю, надавши копії квитанцій про оплату, 18.01.2021 до суду надійшла заява від відповідачки відповідно до якої зазначила, що заперечує проти позовних вимог, посилаючись на докази виконання договору реструктуризація, просить розглядати справу у її відсутності та взяти до уваги, що договір реструктуризації за її погодженням укладений між позивачем та її рідним сином, з яким вони є співвласником квартири.

Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з ОСОБА_3 є співвласниками зазначеної квартири на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрованого на Українській біржі Десятина 09.12.1999 за №3754-А/1888, що підтверджується інформаційним листом КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

11.10.2018 року між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та Комунальним підприємство (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесїї), за яким ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» відступило право вимоги, а КП «КИЇВТЕПЛОЕНРГО набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 року з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), прав вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.

Згідно із п. 3.4.2 Договору Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких від ступлене за цим договором.

Крім того, відповідно до п. 1.3 договору цесії Кредитор відступає, Новий кредитор/Позивач набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані Кредитором та/або виникли до дати укладення цього Договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку № 1 та у Додатку № 2 до Договору цесії.

Таким чином, позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" прийняв право вимоги за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, надання послуг відповідачам здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила), який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також в газеті «Хрещатик» від 28.08.2014 №111 (4511).

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відповідно до пункту 8 зазначених Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст. 26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).

Суб`єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.

Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

Згідно з частиною другою ст. 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною другою ст. 642 Цивільного кодексу України встановлено, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Таким чином, наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Отже, з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до частини сьомої ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (від 24 червня 2004 року № 1875-IV на час укладених правовідносн), договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до ч.2 та 4 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).(Частина друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1060-IX від 03.12.2020). Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085).

Договір складений на підставі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 та є договорами приєднання, а отже такий договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

28.08.2021 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенепго» в особі Комунального концерну «Центрального сервісу» та ОСОБА_3 укладений договір №163023502941100 про надання послуг з центрального опалення та центрального постачання гарячої води населенню.

Відповідно до 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Стаття 179 ЖК України передбачає, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Як убачається з позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість з ОСОБА_2 , як споживача послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води квартири АДРЕСА_1 , виконавцем послуг за якими є позивач, суму заборгованості за спожиті послуги з 01.05.2018 у розмірі 11294,14грн, і спожиті послуги до 01.05.2018 у розмірі 25480,99грн, що разом становить 36775,13грн.

Однак 20.08.2021 був укладений Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в особі Комунального концерну "Центр комунального сервісу", що діє на підставі договору надання послуг №9185/ЕЗ-21 від 01.03.2021, в особі бухгалтера 1 категорії Злиденної Л.М., діє на підставі довіреності №01/03/21-157 від 01.03.2021 (Виконавець) з однієї сторони, та громадянином ОСОБА_3 , що є співвласником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу на нерухоме майно від 19.12.1999 (Споживач), Договір №163023502940100-Р/08/2021 про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, постачання гарячої води, внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, плату за абонентське обслуговування.

Відповідно до пункту 1 договору №63023502940100-Р/08/2021від 20.08.2021 споживач визнає та підтверджує заборгованість перед «Виконавцем» за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, постачання гарячої води, внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, плату за абонентське обслуговування, станом на 01.08.2021 в розмірі 37081,80грн.

У пункті 2 договору визначено, що споживач зобов`язується сплатити всю заборгованість, зазначену в п.1 цього договору, протягом 36 місяців щомісячними платежами в порядку визначеному графіком.

Згідно із зазначеного договору споживач має право достроково сплатити заборгованість в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом установлено, що ОСОБА_2 надала своє особисте погодження ОСОБА_3 , як співвласнику квартири АДРЕСА_1 , на укладання одноособово договору №163023502940100-Р/08/2021 про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, постачання гарячої води, внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, плату за абонентське обслуговування, який був укладений через 2 місяця після подання позовної заяви до Деснянського районного суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 .

До того ж, згідно із квитанцій про сплату заборгованості, наданих відповідачкою суду, договір №163023502940100-Р/08/2021 про реструктуризацію (розстрочення) заборгованості за послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, постачання гарячої води, внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, плату за абонентське обслуговуваннявиконується в повному обсязі, без порушень встановленого графіку платежів.

Крім того суд зазначає, що частина 2 статті 16 ЦК України встановлює перелік цивільно-правових (матеріальних) способів захисту прав та інтересів. Їх суть полягає у тому, що за їх допомогою відновлюється майновий стан особи, усуваються перешкоди на шляху здійснення права або невизначеність правового стану та фактів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, так і від характеру його порушення.

Способом захисту порушеного суб`єктивного права позивачем обрано стягнення заборгованості з одного із власників квартири АДРЕСА_1 , відтак, позивач в силу положень статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести порушення його прав та інтересів внаслідок саме споживання послуг лише відповідачем (одним із власників квартири), чому саме таким способом захисту прав буде відновлено його право за надання послуг.

Однак, враховуючи встановлені обставини по справі, та те, що позивачем не залучені до справи інші співвласники квартири як співвідповідачі, а судом встановлено, що відсутні докази, що саме ОСОБА_2 , як одна із власників квартири АДРЕСА_1 має заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та повинна одноособово їх сплачувати, відтак відсутні підстави стягнення з відповідачки заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідачки не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного та житлового законодавства України, оскільки представником позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-80 ЦПК України.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

З огляду на вказані обставини, що не були спростовані позивачем в процесі розгляду справи, позовні вимоги Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись Конституцією України, Житловим кодексом України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 11, 319, 322, 526, 599, 610, 625, 626, 629 ЦК України, статтями 4, 7-12, 19, 77-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У позові Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Судовий збір покладається на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання через Деснянський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", місцезнаходження за адресою: м.Київ, площа І.Франка,5, ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2022 у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.

Суддя В.В. Бабко