Рішення № 102755632, 30.08.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/6082/21

провадження № 2-а/753/8/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Ганіної М.Д., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом до поліцейського полку №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Ковальчука Дмитра Миколайовича, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову поліцейського полку №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Ковальчука Дмитра Миколайовича серії ДПО18 №971193 по справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, провадження по справі закрити.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що, керуючи транспортним засобом, не був пристебнути ременем безпеки, однак жодного доказу цього порушення позивачеві надано не було. Зазначає, що ремінь безпеки був ним відстебнутий лише після зупинки транспортного засобу щоби мати змогу дістатися бардачка автомобіля для надання документів. Вказує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення інспектором не проводився, не були досліджені докази, не заслухані пояснення позивача та не був опитаний пасажир, який перебував разом з ним у автомобілі. Позивач посилається також на те, що оскаржувана постанова складена на бланку, що втратив чинність та не містить пункту 8, яким підтверджується роз`яснення прав за статтею 268 КУпАП та порядку оскарження за статтею 289 КУпАП, які йому не були роз`яснені, постанова заповнена нерозбірливим почерком, у ній не зазначена модель транспортного засобу.

Позивач вважає, що при винесенні постанови не з`ясовані всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, не взяті усні пояснення позивача, відсутня відеофіксація правопорушення, не з`ясована наявність свідків, а отже така постанова є необґрунтованою і підлягає скасуванню.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 5 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 753/6082/21, призначено у справі судове засідання на 10 червня 2021 року.

7 червня 2021 року до суду надійшла заява Управління патрульної поліції в Одеській області (далі - Управління) про залучення його до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на сторін відповідача, яке мотивоване тим, що за результатами розгляду справи всі подальші дії щодо виконання постанови інспектора чи зупинення такого, внесення відповідних відомостей до баз даних МВС здійснюватиметься повноваженими особами Управління.

Також 7 червня 2021 року від Управління до суду надійшли пояснення щодо позову, в яких Управління просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та факт розгляду справи про адміністративне правопорушення підтверджується відеозаписами працівників поліції.

Позивач 9 червня 2021 року подав до суду відповідь на пояснення Управління, зазначивши, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів, а відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень; послався на те, що у п. 8 постанови відсутнє посилання на відеозаписи та технічні засоби, яким здійснено відеозапис.

10 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив замінити первісного відповідача поліцейського полку №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Ковальчука Дмитра Миколайовича на належного відповідача - Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 червня 2021 року замінено у справі № 753/6082/21 первісного відповідача - поліцейського полку №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Ковальчука Дмитра Миколайовича на належного відповідача - Департамент патрульної поліції; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції; призначено у справі судове засідання на 30 серпня 2021 року.

23 червня 2021 року Управління подало до суду Заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких зазначає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується належними у справі доказами, оскільки постанова містить посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис, постанова відповідає вимогам статті 283 КУпАП, натомість позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.

4 серпня 2021 року Департамент патрульної поліції подав відзив на позов заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та факт розгляду справи про адміністративне правопорушення підтверджується відеозаписами працівників поліції. Зазначає, що транспортний засіб, яким керував позивач, не є оперативним транспортним засобом, на що посилався позивач під час розгляду справи, а тому водій повинен бути пристебнутий ременем безпеки; вказує, що на відеозаписах ОСОБА_1 під час спілкування та під час розгляду справи неодноразово підтверджує факт вчинення ним адміністративного правопорушення. Департамент також стверджує, що при складанні оскаржуваної постанови був дотриманий порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та порядок винесення постанови за результатами її розгляду.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що 18 березня 2021 року поліцейським взводу № 2 роти № 6 полку №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Ковальчуком Д.М. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 971193, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Як зазначено у постанові, 18 березня 2021 року о 10 год. 13 хв. на а/д Київ-Одеса 450 км 05, с. Дачне, водій керував автомобілем «Skoda» д.н. НОМЕР_1 , при цьому не був пристебнутий ременем безпеки.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

За змістом пунктом 1 статі 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною 5 статті 121 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Як встановлено пп. в) п. 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Статтями 72-79 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, 18 березня 2021 року о 10 год. 13 хв. на а/д Київ-Одеса 450 км 05, с. Дачне, водій керував автомобілем «Skoda» д.н. НОМЕР_1 , при цьому не був пристебнутий ременем безпеки, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Судом досліджено диск з відеозаписами, який був наданий відповідачем та третьою особою, та встановлено, що наявний на диску відеозапис починається лише з моменту висловлення інспектором поліції вимоги до позивача пред`явити документи та не містить підтвердження того, що позивач керував транспортним засобом до його зупинки інспектором, не будучи пристебнутим ременем безпеки. Натомість, як зазначає позивач, ремінь безпеки був ним відстебнутий після зупинки транспортного засобу щоби мати змогу дістатися бардачка автомобіля для надання документів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що такий доказ не може бути оцінений судом як належний, оскільки не мітить достатньої інформації щодо предмета доказування у цій справі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, і однією із таких презумпцій є закріплена в статті 62 Конституції України презумпція невинуватості, відповідно до якої особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.

Як зазначено у пункті 30 постанови Верховного Суду від 8 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи, що єдиним доказом, наданим відповідачем на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, є наданий відеозапис, який, як зазначено вище, не містить інформації щодо керування позивачем транспортним засобом, не будучи пристебнутим ременем безпеки, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом, оскільки, враховуючи позицію позивача щодо обставин цієї події, викликає обґрунтований сумнів у тій версії події, яка викладена у оскаржуваній постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та не виключає можливості припустити обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві, які не є явно безпідставними.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача та третьої особи на визнання позивачем своєї вини, оскільки з наданого відеозапису вбачається, що позивач лише наголошує на тому, що водіям оперативних транспортних засобів дозволяється не пристібатися, що відповідає вказаним вище положенням Правил дорожнього руху, не вказуючи безпосередньо, що він не був пристебнутий ременем безпеки, та не висловлюючи свою згоду з фактом вчинення ним адміністративного правопорушення, зазначивши, що він не порушував Правил дорожнього руху (01932@2021031812183510 10:22:20-10:22:23).

За таких обставин суд вважає, що відповідачем не доведено роза розумним сумнівом факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП

Водночас, суд погоджується з запереченнями відповідача і третьої особи щодо необґрунтованості та безпідставності доводів позивача про порушення інспектором поліції порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови, нероз`яснення йому прав та порядку оскарження постанови, незазначення технічного засобу, за допомогою якого здійснювався запис, оскільки з наданого ними відеозапису вбачається, що позивачеві було роз`яснено суть правопорушення, його права та порядок оскарження і виконання постанови, повідомлено про здійснення відеозапису та зазначено відомості про технічний засіб, яким здійснювався відеозапис, а будь-яких заяв чи клопотань під час розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови, зокрема, допит свідків, позивач не заявляв.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на відсутність належних і достатніх доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП, суд дійшов висновку, що постанова серії ДПО18 № 971193 від 18 березня 2021 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Як вказано у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судовий збір за подання позовної заяви у сумі 454,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.

Керуючись статтями 2, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серії ДПО18 №971193 від 18 березня 2021року про накладення адміністративного стягнення, винесену поліцейським взводу № 2 роти № 6 полку №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Ковальчуком Д.М., та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, ідентифікаційний код 40108646), витрати по сплаті судового збору у сумі 454,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Якусик