Ухвала суду № 102755041, 25.01.2022, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №2318/1320/12

1-в/705/3/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2022 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

у складі: головуючого судді Гудзенко В.Л.

при секретарі Юрченко А.І.

за участю адвоката Непокульчицького В.С.

засудженого ОСОБА_1

прокурора Чабан Є.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Умані клопотання адвоката Непокульчицького В.С. поданого в інтересах засудженого ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

В С Т А Н О В И В :

До Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшло клопотання адвоката Непокульчицького В.С. поданого в інтересах засудженого ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Дане клопотання мотивоване тим, що вироком Уманського міськрайонного суду від 10.04.2012 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області від 26.06.2012 та ухвали Вищого Спеціалізованого суду України від 17.01.2013 рішення Уманського міськрайонного суду від 10.04.2012 залишено без змін. Вказане рішення суду вступило в законну силу 26.06.2012.

Згідно листа Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області від 27.09.2020 до Білоцерківського відділу поліції ГУНП в Київській області на виконання вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області відносно ОСОБА_1 , засудженого за ч.2 ст.286 КК України не надходив.

Згідно листа Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 23.09.2020, покарання, призначене вироком Уманського міськрайонного суду від 10.04.2012 ОСОБА_1 у слідчих ізоляторах та виправних установах не відбував.

Відповідно до ч.1 ст.80 КК України, ст. 539 КПК України просить вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

Адвокат Непокульчицький В.С. та засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання підтримали та просили задоволити.

Прокурор в судовому засіданні вважав що клопотання про звільнення ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки строки давності виконання вироку, які не переривалися, закінчилися.

Суд, вивчивши матеріали клопотання, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що вироком Уманського міськрайонного суду від 10.04.2012 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено йому покарання 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Згідно ухвали апеляційного суду Черкаської області від 26.06.2012 та ухвали Вищого Спеціалізованого суду України від 17.01.2013 вирок Уманського міськрайонного суду від 10.04.2012 залишено без змін. Вказаний вирок суду вступив в законну силу 26.06.2012.

Згідно вимог ч.1 ст.80 КК України слідує, що: особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки: 3) п`ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за нетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років за тяжкий злочин.

Відповідно до ч.3 ст.80 КК України перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені п.п. 1-3 ч. 1 цієї статті, подвоюються.

Норми ч. 4 ст.80 КК України вказують, що перебіг давності переривається, якщо до закінчення строків, зазначених у ч.1 та ч.3 цієї статті, засуджений вчинить новий середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому випадку починається з дня вчинення нового злочину.

Отже, ст.80 КК України застосовується у разі, якщо у встановлений законом строк вирок суду не був виконаний за умови, що засуджений не ухилявся від його відбування покарання, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності, та до закінчення строку виконання вироку не вчинив нового злочину, що є підставою для переривання строку давності.

Стаття 80 КК України передбачає нормативне регулювання інституту звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку та встановлює імперативні строки, сплив яких є безумовною підставою для звільнення засудженого від відбування призначеного йому покарання.

Положення ст.80 КК України свідчать, що держава втрачає право на виконання призначеного засудженому покарання лише у тих випадках, коли засуджений своєю поведінкою не перешкоджав процедурі його виконання.

За таких обставин застосування ст.80 КК України передбачає дослідження та встановлення судом терміну, протягом якого обвинувальний вирок не виконувався, збігу строку давності його виконання та факту ухилення засудженим від його відбування, що є підставою для зупинення перебігу такого строку давності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 5-324кс15 ухилення від відбування покарання, як підстава для зупинення строків давності виконання обвинувального вироку, є особливим юридичним фактом, який може бути підтверджений лише обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Окрім того, як зазначає ВСУ в постанові № 5-324кс15 від 24.12.2015 року засуджена до певного виду покарання особа не може перебувати в потенційному очікуванні виконання покарання невизначений проміжок часу, у зв`язку з чим законодавчо встановлюються імперативні строки, сплив яких припиняє наявні між державою і засудженою особою кримінальні правовідносини, а отже, унеможливлює виконання покарання.

Редакція ч.3 ст.80 КК України певним чином співвідноситься зі статтями 389 та 390 цього Кодексу, оскільки ухилення від відбування покарання, про яке йдеться у ч.3 ст.80 Загальної частини КК України, у своєму конкретному прояві відповідає складу одного із злочинів, передбачених зазначеними статтями Особливої частини КК України. Отже, роблячи висновок про ухилення особи від відбування покарання при застосуванні ч.3 ст.80 КК України, суд тим самим фактично визнає її винною у вчиненні нового злочину. Таке правозастосування суперечить ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, вирішувати питання про зупинення строків давності виконання обвинувального вироку суду можливо лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа буде визнана винною в ухиленні від відбування покарання.

Згідно довідки Департаменту інформатизації МВС України за обліками МВС громадян України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України станом на 14.08.2020 та станом на 07.12.2021 не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває. Разом з тим є особою, якій 28.09.2010 СУ УМВС Черкаської області пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, кримінальна справа №380212010000082 від 22.06.2010, направлено до суду 30.09.2010. Інші відомості до МВС не надходили.

Згідно відповіді Білоцерківської окружної прокуратури від 20.01.2022 Білоцерківським МВ ( з обслуговування міста Біла Церква та Білоцерківського району ) ГУ МВС України в Київській області ( та його правонаступниками ) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з ухиленням від покарання у вигляді 4 років позбавлення волі за вироком Уманського міськрайонного суду від 10.04.2012, у розшук не оголошувався.

Оскільки в матеріалах справи відсутні дані про ухилення засудженим ОСОБА_1 від відбування покарання, зокрема притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389 КК України, та про вчинення ним нового кримінального правопорушення до закінчення строку давності, то немає підстав вважати, що перебіг строку давності зупинявся чи переривався.

Відповідно до ст.152 КВК України закінчення строків давності виконання обвинувального вироку є підставою для звільнення від відбування покарання.

Підстава для звільнення від відбування покарання у відповідності до положень ст.80 КК України складається з трьох обов`язкових елементів:

1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку;

2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;

3)не вчинення нею нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливого тяжкого.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що на даний час закінчились строки давності виконання обвинувального вироку Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10.04.2012 , факт ухилення від відбування покарання не встановлений вироком суду, суд вважає, що подання підлягає до задоволення, оскільки наявні підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст.80 ч.1 п.1 КК України.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що дане клопотання про звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.80 КК України, ст.539 КПК України, ст.152 КВК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Непокульчицького В.С. поданого в інтересах засудженого ОСОБА_1 про звільнення від відбування покарання у зв`язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку - задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 квітня 2012 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, - у зв`язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.

Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області в семиденний строк з моменту її проголошення.

Суддя В.Л. Гудзенко