Рішення № 102754498, 24.01.2022, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/7443/21

Провадження № 2-а/644/34/22

24.01.2022

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2022 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Шевченка С.В., за участю секретаря с/з Коломієць О.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції та старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

у с т а н о в и в :

Позивач подав до суду вказаний вище позов, в якому просив скасувати постанову серії БАА № 564476 від 24.06.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, та стягнути судові витрати з оплати правничої допомоги.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що оскаржувана постанова не містить доказів, які б підтверджували правомірність накладення на нього адміністративного стягнення, крім того, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не було забезпечено його право на захист.

Відповідачі подали до суду відзиви, в яких зазначалось, що позов ОСОБА_1 є безпідставним, так як при розгляді справи та прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення, були дотримані всі вимоги КУпАП та інших нормативних актів.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено, що 24.06.2021 року поліцейським Управління патрульної поліції Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції була складена постанова серії БАА № 564476 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: непред`явлення посвідчення водія, реєстраційного документу на ТЗ, а також непред`явлення полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачами не надано суду жодних доказів на підтвердження правомірності рішення про накладення адміністративного стягнення та спростування аргументів позивача.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Порушення права позивача на правничу допомогу є також підставою для скасування постанови (постанова Верховного Суду у справі № 640/16220/16-а від 26.05.2020 року).

Заважаючи на те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 виявив бажання скористатися правничою допомогою, однак матеріали справи не містять та відповідачами не надано доказів щодо вирішення зазначеного клопотання, суд доходить висновку про наявність порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що відповідачами, у ході судового розгляду справи, не доведено дотримання прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП, а отже і процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, що є також підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів, в розумінні ст.74 КАС України, щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови, остання підлягає скасуванню як неправомірна.

Що стосується вимог про розподіл судових витрат, суд доходить такого висновку.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України, законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За правилами ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом ст. 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VІ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови поверненню тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 дійшов висновків про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Також в постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що відсутність доказів сплати понесених витрат не є перешкодою для їх присудження (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 р. у справі № 280/2635/20).

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію адвокатської угоди № б/н від 20.01.2020, та адвокатську угоду від 31.12.2020 про продовження строку дії попередньої угоди, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, та орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу на суму 5100 грн, що складається з аналізу судової практики, написання позову, представництва інтересів позивача у суді.

Відповідачами у відзивах надані пояснення, в яких зазначено про неспівмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу та їх недоведеність.

Дослідивши матеріали справи, зміст позову, надані позивачем до суду докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, фактичне заявлення відповідачами клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, враховуючи категорію та рівень складності справи, розмір штрафу, беручи до уваги критерії співмірності заявлених до відшкодування витрат із наданими адвокатом послугами, витраченим адвокатом часом та обсягом виконаних робіт, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції, є сума у розмірі 1500 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 5, 6, 7, 8, 9, 77, 134, 139, 205, 242, 243, 250, 255, 286, 295 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Скасувати постановусерії БАА № 564476 від 24.06.2021 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліціїна користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн. та витрати на оплату судового збору в розмірі 454 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його складання.

Рішення складено 24.01.2022.

Суддя С.В. Шевченко