Вирок № 102753560, 25.01.2022, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/4632/21

Номер провадження 1-кп/623/103/2022

ВИРОК

іменем України

25 січня 2022 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Герцова О.М.,

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.,

прокурора Чумаченко Ю.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Кузнєцова О.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Ізюма обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12021226050000289 від 28 вересня 2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 уродженця м. Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, дітей на утриманні немає, являється особою з інвалідністю 1-Б групи довічно, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

1) 07 травня 2013 року Ізюмським міським судом Харківської області за ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік.

2) 15 жовтня 2013 року Ізюмським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 307, 71 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова на підставі ч. 2 ст. 84 КК України, як захворілого на тяжку хворобу, що перешкоджає відбуттю покарання.

3) 10 грудня 2020 року Ізюмським міським судом Харківської області за ч.2 ст. 309, ч. 4 ст. 358, ст. 70 КК України, до 3 років позбавлення волі, звільненого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 3 роки, ухвалою Харківського апеляційного суду змінено кваліфікацію з частини 2 на ч. 1 ст. 309 КК України та з урахуванням статті 70 КК України призначено покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян,

у вчиненні кримінальних правопорушень - кримінальних проступків, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , у не встановленому місці та у не встановлений судом час, маючи прямий умисел направлений на підроблення документу, що надає право керування транспортними засобами категорії «В», «В1», надав невстановленій судом особі свої анкетні дані та власну фотокартку з метою підроблення посвідчення водія. Після чого, невстановлена судом особа, використовуючи надані ОСОБА_1 анкетні дані та фотокартку підробила посвідчення водія серія НОМЕР_2 , на ім`я ОСОБА_1 , яке начебто було видано 25 лютого 2021 року ТСЦ 6344.

Після чого, з метою реалізації свого протиправного умислу, направленого на підроблення офіційного документу, з метою керування транспортним засобом, ОСОБА_1 отримав від невстановленої судом особи завідомо підроблене посвідчення водія серія НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , начебто виданого 25 лютого 2021 року ТСЦ 6344, з метою його подальшого використання.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 КК України, а саме у пособництві в підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати посвідчувати такі документи, і який надає права з метою використання.

Крім того, ОСОБА_1 , маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документа, який видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, який надає права, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 , виданого начебто 25 лютого 2021 року ТСЦ 6344, усвідомлюючи, що посвідчення водія є підробленим використав його за наступних обставин.

Так, 28 вересня 2021 року об 11 годині 32 хвилини на 629 км., ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Honda Accord» номерний знак « НОМЕР_4 », рухаючись по автошляху Київ - Харків - Довжанський, був зупинений працівниками Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за порушення правил дорожнього руху. На вимогу працівників поліції, діючи умисно, достовірно знаючи, що наявне у нього посвідчення водія серія НОМЕР_2 , виданого начебто 25 лютого 2021 року ТСЦ 6344, в якому зазначено, що ОСОБА_1 має право на керування транспортними засобами категорій «В1» «В» підроблене, продемонстрував вказане посвідчення працівникам поліції з метою підтвердження свого права на керування транспортним засобом, тим самим використав його.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - кримінального проступку, передбаченого частиною 4 статті 358 КК України.

19 листопада 2021 року між прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Михайленко О.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 , в присутності захисника - адвоката Кузнєцова О.О., була укладена угода про визнання винуватості згідно вимог статті 472 КПК України.

Між сторонами узгоджене покарання:

- за частиною 5 статті 27, частини 1 статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за частиною 4 статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень - кримінальних проступків, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України, визнав повністю, покаявся, підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень-кримінальних проступків, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену міру покарання, при тому вказав, що йому у повній мірі зрозуміло характер обвинувачення, він повністю розуміє права, надані йому законом та наслідки укладення і затвердження вказаної угоди.

Захисник Кузнєцов О.О. також підтримав угоду про визнання винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень - кримінальних проступків, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України. Вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Така угода може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Укладання угоди про примирення у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 , цілком розуміє права, визначені пунктами 1, 4 частини 4 статті 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені частиною 2 статті 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Подана на розгляд суду угода відповідає вимогам кримінального процесуального закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, умови угоди не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений визнав себе винуватим, відповідно до статті 12 КК України, віднесені до:

- за частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358 КК України - кримінального проступку;

- за частиною 4 статті 358 КК України - кримінального проступку.

Аналізуючи зібрані по справі докази, які характеризують особистість обвинуваченого, суд вбачає наступне.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1-Б групи, одружений, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває, на військовому обліку військовозобов`язаних в Ізюмському РТЦК та СП не перебуває, раніше судимий, за місцем проживання скарг на нього не надходило, про що свідчать: довідки лікарів, довідка Ізюмського РТЦК та СП, характеристика з місця проживання, копія пенсійного посвідчення, вимога щодо судимості та його свідчення.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 - рецидив злочинів.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Михайленко О.О. та обвинуваченого ОСОБА_1 , в присутності захисника - адвоката Кузнєцова О.О. і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, передбаченої санкціями:

- за частиною 5 статті 27, частини 1 статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за частиною 4 статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набранням вироку законної сили не обирати.

Цивільний позов по справі - відстутній.

Судові витрати згідно частини 2 статті 124 КПК України, а саме за проведення судової технічної експертизи документів №СЕ-19/121-21/22287-ДД від 08.10.2021 року підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України, статтями 100, 124, 314, 369, 370-374, 469, 472-475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 19 листопада 2021 року між прокурором Ізюмської окружної прокуратури Харківської області Михайленко О.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 , в присутності захисника - адвоката Кузнєцова О.О. у кримінальному провадженні №12021226050000289 від 28 жовтня 2021 року.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень - кримінальних проступків, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 358, частиною 4 статті 358 КК України, та призначити узгоджену сторонами міру покарання:

- за частиною 5 статті 27, частини 1 статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за частиною 4 статті 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання у виді 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов по справі - відсутній.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати за проведення судової технічної експертизи документів №СЕ-19/121-21/22287-ДД від 08.10.2021 року в розмірі 1716 гривень 20 копійок, яка проводилася експертами Харківського НДЕКЦ МВС України (стягувач платежу: Держава, код доходів: 24060300, отримувач платежу: ГУК Харків обл/МТГ Харків/24060300, п/рахунок UA 048999980313050115000020649, код отримувача ЄДРПОУ: 37874947, МФО 899998, назва банку: Казначейство України (ЕАП)).

Зобов`язати уповноважену особу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області за адресою: Харківська область, м. Ізюм, пров. Георгіївський, 2, речові докази - посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 з серійним номером НОМЕР_3 , видане 25 лютого 2021 року ТСЦ 6344 після набрання вироком законної сили - знищити.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду в порядку, передбаченому частиною 4 статті 394 КПК України.

Апеляційна скарга може бути подана через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, прокурору.

Головуючий суддя О.М. Герцов