Рішення № 102753365, 24.01.2022, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17713/21

Провадження № 2/638/3014/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2022 року м. Харків

Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого -судді Подус Г.С.,

секретаря судових засідань - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд», ПН Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Юрій Анатолійович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

17.11.2021 року представник позивача - адвокат Боденко Дмитро Олександрович звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом, у якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №59901 від 05.10.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ ФК «Аланд» заборгованості у розмірі 37588, 48 грн, таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути судові витрати по справі.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що у лютому 2021 року позивачу стало відомо, що 04.02.2021 року Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мельником Ю.А. було звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні №64173490 на підставі виконавчого напису №59901 від 05.10.2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ ФК «Аланд» заборгованості у розмірі 37588, 48 грн.

Вважає, що виконавчий напис є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки заборгованість, яка вказана у виконавчому написі, є спірною; для одержання виконавчого напису не було надано оригінал кредитного договору, посвідченого нотаріально. Позивачем оспорюється факт виникнення заборгованості та порядок її обчислення, вказується на те, що неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї та оспорити вимоги кредитора, що виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Вказує, що на час вчинення виконавчого напису у розпорядженні нотаріусам не було всіх необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку ,а відтак нотаріус не мав передбачених законом підстав для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення заборгованості поза межами трирічного строку з моменту виникнення зобов`язань.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 26.11.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 26.11.2021 року задоволено заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженні.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду клопотання, яким просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити її.

Відповідач у судове засідання не з`явився, як і треті особи, що були повідомлені заздалегідь та належним чином про дату та час слухання справи. Відповідач, отримавши копію ухвали не скористався правом на подання відзиву, а треті особи не надали пояснення, у зв`язку з чим у порядку ст. 191 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами, та ухвалює заочне рішення у порядку ст.280 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, та керуючись своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повній та всебічній оцінці обставин справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з виконавчим написом, виданим 05.10.2012 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. визначено звернути стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є боржником за кредитним договором від 13.12.2014 року, укладеним з Акціонерним товариством «ВТБ БАНК», правонаступником якого на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитним договорами 11/08/2020-КА від 11.08.2020 року є ТОВ ФУ "АЛАНД", у зв`язку з простроченням платежів загальною сумою 37088, 48 грн., а також за вчинення виконавчого напису із боржника визначено стягнути вищевказану суму та 500 грн. на витрати приватного виконавця.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мельник Юрія Анатолійовича у рамках виконавчого провадження №64173490 від 04.02.2011 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що отримує дохід в КЗОЗ «ВАЛКІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» (63002, Харківська обл., Валківський район, м. Валки, пров. Майський, буд. 34) у розмірі 20% загальною сумою, що підлягає стягненню 42016,33 грн.

Згідно з довідкою про доходи КЗОЗ «ВАЛКІВСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАЙОННА ЛІКАРНЯ» з ОСОБА_2 за період з січня 2021 року по грудень 2021 року стягнуто 2969, 43 грн (борг «ТОВ ФК «АЛАНД») та 3134, 27 грн (винагорода приватного виконавця Мельник Ю.А.).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат`та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Згідно з п.19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку…).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей15,16,18 ЦК України, статей50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей87,88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 травня 2018 року у справі №320/8269/15-ц, провадження № 14-83цс18, не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей87,88 Закону України «Про нотаріат».

Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме у такому розмірі.

У відповідності до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлений інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В той же час, 22.02.2017 р. постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", зокрема, в наступній частині: « Пункт 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за яким боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються : а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Київський апеляційний адміністративний суд, при розгляді вказаної справи дійшов висновку про необхідність визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету міністрів України N 662 від 16.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.

Таким чином, постановою суду, яка набрала законної сили, було визнано незаконним та нечинним положення правової норми щодо можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, не посвідченому нотаріально.

Постановою Верховного суду від 29.01.2019 № 910/13233/17 визначено, що в зв`язку з визнанням судом нечинною Постанови Кабінету міністрів України N 662 від 26.11.2014 р. до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

Враховуючи той факт, що відповідачем не надано жодних доказів на спростування позиції позивача, суд позбавлений можливості перевірити підстави не лише безспірності заборгованості, але і її наявність, з огляду на те, що матеріали справи не містять навіть копії кредитного договору.

Отже, враховуючи, що станом на час вчинення виконавчого напису зазначена у ньому заборгованість не була безспірною, а саме нотаріусом при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису застосовано нечинні на той момент норми, які регулюють вчинення виконавчих написів по кредитних договорах, укладених у простій письмовій формі, суд доходить висновку, що спірний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Також нотаріусом порушені строки вчинення виконавчого напису, оскільки (п. 2.3) він вчиняється після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

З матеріалів справи не вбачається, що боржнику ОСОБА_2 направлялась така письмова вимога.

Аналізуючи зазначені факти, суд приходить до висновку, що вказаний виконавчий напис вчинений за наявності спірної заборгованості, тобто нотаріусом не дотримано основної обов`язкової умови щодо наявності безспірності заборгованості ОСОБА_2 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд».

Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання виконавчого напису №59901 від 05.10.2020 року таким, що не підлягає виконанню.

Відтак позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню у частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Також заявником заявлено вимогу про стягнення судових витрат у розмірі 6362, 00 грн., що складаються із витрат на правову допомогу та сплаченого судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п.2 ч.2 вказаної статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з положеннями вказаної статті при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року в справі N 648/1102/19, де аналізувалися аналогічні положення ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Також, висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, зроблено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року в справі N 922/445/19.

Тобто, факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи

Варто зауважити, що для підтвердження обсягу наданих послуг з професійної правничої допомоги та їхньої вартості в суді першої інстанції представник відповідача надав такі документи: договір про надання правової допомоги від 08.11.2021 року, п.3 якого якого визначає розмір гонорару то порядок його виплати, акт прийому-передачі послуг до Договору про надання правової допомоги від 08.11.2021 року, яким визначено, що клієнт перерахував на поточних рахунок Адвоката кошти у розмірі 5000 грн, що підтверджується квитанцією (0.0.2335732877.1) від 11.11.2021 року.

Суд виходить із того, що в частині розподілу судових витрат, враховуючи результат вирішення справи, квитанції про сплату витрат на правову допомогу, співмірність розрахунку з обставинами, зазначеними у ч.4 ст.137 ЦПК України, та стягнути з позивача судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу, які підтверджуються наданими документами.

Суд, оцінивши витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, наданих доказів на підтвердження надання правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що заява про компенсацію судових витрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд покладає судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1816 грн. на відповідача та стягує його на користь позивача.

Керуючись статтями 4,10-12,76-82,141,258-259,264-265,268,354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Аланд», ПН Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Мельник Юрій Анатолійович) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №59901, вчинений 05.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (код ЄДРПОУ 42642578) на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 6362,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скаргаподанапротягом тридцяти днів здня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Суддя: