Ухвала суду № 102752882, 25.01.2022, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 539/236/22

Провадження №1-кп/548/91/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2022 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Миркушіної Н.С.,

за участю секретаря судового засідання – Калініченко А.В.,

прокурора – Гончаренка В.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Масюка В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол клопотання прокурора Гончаренка В.М. про продовження у цьому кримінальному провадженні строку тримання під вартою обвинуваченого та клопотання захисника обвинуваченого адвоката Масюка В.В. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час в кримінальному провадженні №12021170570000572 по обвинуваченню

ОСОБА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч.2, 309 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.01.2022 року Хорольському районному суду Полтавської області визначено підсудність щодо розгляду справи по кримінальному провадженню №12021170570000572 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч.2, 309 ч.1 КК України.

В ході судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою, яке мотивував тим, що ризики встановлені раніше не зменшились і на даний час існують, так як обвинувачений може впливати на свідків та експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином крім того вказав, що тяжкість кримінальних правопорушень, які інкримінують обвинуваченому може вплинути на те, що він буде уникати суду, а тому прокурор просив продовжити обраний обвинуваченому ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час.

В ході судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Масюк В.В. заявив клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час, яке мотивував тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України та вказані прокурором необґрунтовані та заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника та заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Враховуючи ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений, в разі звільнення з-під варти, може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також у справі залишаються не допитані свідки та експерти, а тому у суду є підстави вважати, що обвинувачений, у разі звільнення з-під варти, може впливати на них; а також враховуючи відсутність даних про зменшення ризиків, передбачених ст.177 КПК України; враховуючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винним в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, - суд приходить до твердого переконання про необхідність продовжити ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Одночасно, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, зокрема ті, що перелічені цією статтею. Так, суд враховує, зокрема, тяжкість покарання, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків.

Суд враховує, що запобіжний захід має на меті, зокрема, попередження спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.

Зважаючи на те, що пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту, клопотання прокурора підлягає до задоволення. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Стверджувані ризики в даній справі переважають над принципом поваги до особистої свободи, на що звернув увагу Європейський суд з прав людини у справі «Борзих та інші проти України» від 25.06.2020 року.

Одночасно судом враховується практика Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Вирішуючи це питання, суд своїм рішенням забезпечує не тільки права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів. Так, кримінальні правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_1 , є тяжким злочином та кримінальним проступком. На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні. Таким чином, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше застосованому обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою на даний час відпала.

З урахуванням викладеного суд вважає, що строк тримання під вартою в даному випадку не виходить за межі розумного строку та зважаючи на необхідності призначення справи до судового розгляду, відсутності можливості до вищезазначеної дати завершити судовий розгляд та відсутності доказів, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 продовжити дію існуючого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 25.03.2022 року, включно.

Приймаючи таке рішення суд враховує також те, що обвинувачений ОСОБА_1 є працездатним але не займається суспільно корисною працею, власної родини не має, що свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків.

Керуючись ст. ст. 314-317, 331, 376 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора Гончаренка В.М. про продовження у кримінальному провадженні №12021170570000572 строку тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 307 ч.2, 309 ч.1 КК України, задовольнити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката Масюка В.В. про зміну запобіжного заходу на домашній арешт в нічний час, відмовити за безпідставністю.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді тримання під вартою продовжити на строк, що не перевищує 60 днів, а саме до 25.03.2022 року, включно.

Ухвала суду в частині запобіжного заходу може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 25.01.2022 року.

Головуючий: Н.С.Миркушіна