Вирок № 102751933, 25.01.2022, Марківський районний суд Луганської області

Справа № 423/1901/21

Провадження № 1-кп/417/76/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2022 р. с. Марківка Луганської області

Марківський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Шкирі В.М.

за участі прокурора Волосенка П.В

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Циби Д. М.

секретаря Грибєнік О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Марківського районного суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків Харківської області, громадянина України, неповнолітніх дітей не має, раніше не судимого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України

В С Т А Н О В И В:

Приблизно о 08 годині 11 травня 2014 року, ОСОБА_1 , з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, з мотивів несприйняття соціальної та економічної політики діючої влади, вступив у злочинну змову з іншими особами щодо яких здійснюється досудове розслідування, надавши свою згоду на участь у якості голови у роботі «дільничної виборчої комісії» під час проведення «референдуму щодо підтримки акта про державну самостійність "ЛНР». У подальшому, ОСОБА_1 вступив у злочинну змову з іншими особами, щодо яких здійснюється досудове розслідування, для вчинення дій, спрямованих на організацію та проведення 11.05.2014 у приміщенні Троїцької філії ОНЗ «Попаснянська загальноосвітня школа №1», за адресою: Луганська область, с. Троїцьке, вул. Квіткова, буд. 1-а, "референдуму" з питання державної самостійності «Луганської народної республіки».

Так, у період часу з 08 години до 20 години 11.05.2014 ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи на "виборчій дільниці у приміщенні Троїцької філії ОНЗ «Попаснянська загальноосвітня школа №1», виконуючи відведену йому роль голови «дільничної виборчої комісії», разом з іншими особами, щодо яких здійснюється досудове розслідування, шляхом заповнення списків виборців, ідентифікації осіб, що прийшли на виборчу дільницю, надання вказівок з організаційних питань іншим членам комісії, видачі бюлетенів для голосування, в яких було одне запитання російською та українською мовами: «Поддерживаете ли Вы Акт о государственной самостоятельности Луганской народной республики? / Чи підтримуєте Ви Акт про державну самостійність Луганської народної республіки?», забезпечили голосування на «референдумі» щодо державної самостійності «Луганської народної республіки».

Після закінчення голосування о 20 годині ОСОБА_1 , разом з іншими особами, щодо яких здійснюється досудове розслідування, зібрали бюлетені та списки виборців, здійснили підрахунок бюлетенів, після чого передали їх іншим особам, щодо яких розслідується кримінальне провадження, для проголошення результатів незаконного «референдуму» та подальшого створення так званої Луганської народної республіки».

Внаслідок незаконних дій ОСОБА_1 та інших осіб, щодо яких здійснюється досудове розслідування, 11.05.2014 на території с. Троїцьке Луганської області, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією та законами України, проведено незаконний «референдум щодо підтримки «Акта про державну самостійність Луганської народної республіки», а результати голосування (бюлетені), за сприяння встановлених осіб, в той же день передані представникам «Центральної виборчої комісії «Луганської народної республіки» для проголошення результатів референдуму» з метою відокремлення території Луганської області від території України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 110 КК України, як дії вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

В підготовчому судовому засіданні з`ясовано, що між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Волосенком Петром Вікторовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 в присутності захисника обвинуваченого - адвоката Циби Дмитра Михайловича укладено угоду від 09.07.2021 про визнання винуватості.

Суд вважає, що при укладені угоди сторонами було дотримано вимог ст.469 КПК України, а тому вважав за можливе розглянути її у підготовчому судовому засіданні.

Сторони в своїй угоді про визнання винуватості також виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 110 КК України, яка ніким не оспорюється.

Згідно угоди ОСОБА_1 беззастрежно та в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст. 110 КК України, а саме у вчиненні дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб.

Істотними обставинами для даного кримінального провадження є: повне та безумовне визнання винуватості обвинуваченим, сприяння розкриттю злочину та щире каяття .

Сторони досягли відповідних домовленостей та погоджуються на призначення покарання ОСОБА_1 за ч.2 ст.110 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України та звільненням від відбування покарання з випробовуванням із визначенням обов`язків передбачених ст.76 КК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений зазначив, що він цілком розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, характер пред`явленого обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості судом, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, він та його захисник наполягають на затвердженні угоди.

Суд, проаналізувавши надані матеріали кримінального провадження, враховуючи думку обвинуваченого, його захисника та прокурора, які вважають, що угода про визнання винуватості може бути затверджена судом, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України України, дійшов до висновку щодо можливості затвердження угоди, яка укладена в даному кримінальноиу провадженні та застосування покарання узгодженого угодою про визнання винуватості.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

При цьому аб. 5 ч.4 ст.469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Ухвалюючи вирок, на підставі обєктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст.94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії обгрунтовано кваліфіковані за ч.2 ст. 110 КК України.

В силу положень ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 110 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття, та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують його покарання не встановлено.

Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбачених ст.65 КК України є в межах санкцій ч.2 ст.110 КК України та відповідає приписам ст.75 КК України.

При цьому судом враховано, що згідно з ч.2 ст. 4 КК України, злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час вчинення цього діяння. Відповідно до ч.2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Судом встановлено, що кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено у період дії КК України в редакції від 27.04.2014, відповідно до якого, санкція ч.2 ст.110 КК України, передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Оскільки, внесені до санкції ч.2 ст.110 КК України зміни законом «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини» від 07.10.2014 № 1689-VII, посилили кримінальну відповідальність, а саме - встановили додаткове покарання у вигляді конфіскації майна або без такої, суд вважає що при укладенні угоди сторони правильно застосували кримінальний закон, що діяв на час вчинення злочину - квітень 2014 року та не застосували додаткового покарання до обвинуваченого у вигляді конфіскації майна або без такої.

Судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз.1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.

Також на виконання вимог п.6 ст.474 КПК України суд переконався, що укладення угоди між сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема затвердити угоду.

Клопотань про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, до суду не надходило.

Процесуальні витрати та речові докази відсутні. Цивільний позов не заявлявся.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, керуючись п. 1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, статтями 374, 474, 475 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09 липня 2021 року між прокурором відділу Луганської обласної прокуратури Волосенком Петром Вікторовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 в присутності захисника обвинуваченого - адвоката Циби Дмитра Михайловича.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 110 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно зі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обовязки:

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід не обирати

Вирок може бути оскаржений обвинуваченим, його захисником прокурором виключно з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України безпосередньо до Луганської апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду на підставі ч.6 ст.376 КПК України негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору.

Суддя В. М. Шкиря