Рішення № 102749451, 24.01.2022, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/2827/21

2/180/923/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 р. Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Янжули О.С.,

при секретарі - Котовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Марганець, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Фінанс" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест Фінанс" про захист прав споживачів в якому просить визнати договір позики №10003596284 від 17.04.2021 року - недійсним.

В обґрунтування позову зазначив, що 17.04.2021 р. між ним, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «ІНВЕСТ ФІНАНС» було укладено Кредитний договір № 10003596284.

ТОВ ФК «Інвест Фінанс» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи. Вважає, що при укладанні вищевказаного договору порушені його права, як споживача, згідно з нормами ЗУ "Про захист прав споживачів", ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", ЗУ " Про захист персональних даних". Зокрема, вказує, що відповідачем порушено норми, встановлені ч.2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та п. 5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»

Так, перед укладенням договору про надання кредиту, кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені у ч.2 ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Проте фактично працівники ТОВ ФК «Інвест Фінанс» при видачі кредитних коштів не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та ризиками, що передбачено ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», як про це він ніде і не ставив свій підпис.

Також, як споживачу, йому не була надана інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг та відповідач скористався його необізнаністю та він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, крім того відсутнє і будь-яке письмове підтвердження про ознайомлення його з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору, а правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсним та суперечать ЗУ «Про захист прав споживачів». Здійснюючи оформлення кредиту через мережу Інтернет, не мав можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які він отримає в результаті укладання кредитної угоди.

Тому вважає, що недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених ч. 2 ст. 12 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг та ст. 11 ЗУ Про захист прав споживачів є підставою згідно ст. 215 ЦК України, для визнання даного кредитного договору недійсним, в зв`язку з недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладення.

Крім того, згідно з п.5 ч. 3 ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів, несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за договором та є несправедливими умовами, отже виявляється неможливим зрозуміти який розмір компенсації взагалі може нараховуватися кредитодавцем і за який період. Також позивач вважає несправедливою встановленою кредитним договором вимоги щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (пені) (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції (послуг) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, а тому вважає, що є всі підстави для визнання кредитного договору недійсним.

Також позивач посилається на порушення відповідачем норм встановлений абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних". Так у п. 9.6 Кредитного договору зазначено, що позичальник надає свою однозначну, беззастережну і необмежену згоду Кредитору на обробку персональних даних, у тому числі, на їх збір, систематизацію, накопичення, зберігання, уточнення (оновлення та зміну), використання, розповсюдження, передачу, знеособлення, блокування та знищення будь-якої інформації, що стосуються позивальника. Однак відповідач абсолютно не повідомляв про умови та строки обробки його, як позичальника, персональних даних. Вказує, що з аналізу умов Кредитного договору вбачається, що надана ним згода на обробку персональних даних є безстроковою та безвідкличною. Проте, відповідно до абз. 5,11 п. 2 ст.8 ЗУ "Про захист персональних даних", особа має право пред`являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних та відкликати згоду на обробку таких. Таким чином відсутність у кредитному договорі права відзивати свою згоду на обробку персональних даних є порушенням закону та підставою для визнання вказаних умов Кредитного договору недійсним. На підставі викладеного вище позивач вважає, що є всі підстави для визнання укладеного між ним та відповідачем кредитного договору недійсним. У зв`язку з цим він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою суду від 18 листопада 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві, на їх задоволенні наполягає, Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судове засідання не з`являвся, про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань також не надходило.

Відповідач у встановлений судом строк, на адресу суду відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

За таких обставин суд розглядає справу заочно, на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до статті 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 17 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ІНВЕСТ ФФІНАНС" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №10003596284.

Відповідно до п. 1.1., 1.2 кредитного договору, за цим договором Товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 7300 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього Договору та виконати інші обов`язки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.1.3. кредитного договору, кредит надається позичальнику строком на 30 календарних днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 2.1 цього договору встановлено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані Позичальником Товариству з метою отримання кредиту.

Відповідно до п. 2.2 сума кредиту перераховується Товариством протягом трьох робочих днів з моменту укладення цього Договору. У випадку якщо товариство здійснює перерахунок коштів не у день укладення цього договору, а у наступні календарні дні, Графік розрахунків підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредиту, зазначений в п. 1.3 цього Договору, відлік якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий Графік розрахунків розміщується товариством в особистому кабінеті

П. 2.4 визначено, що кредит вважається наданим в день перерахування Товариством сум кредиту.

Також, відповідно до п.9.4. кредитного договору, цей договір є укладеним з моменту підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов`язань за ним. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальн6остів за порушення його умов, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно з п.1.4. кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом за процентною ставкою зазначена процентна ставка нараховується:

- в межах строку кредиту, передбаченого п. 1.3 цього договору;

-в межах строку, на який було продовжено строк кредиту за домовленістю Сторін, якщо інший розмір процентної ставки не передбачено відповідною додатковою угодою до цього Договору із урахуванням Програми лояльності.

Пунктом 1.6 визначено, що Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення цього Договору ставка становить 416,1% .

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору відповідно до п. 1.7 складає за ставкою 9796,6 грн.

За умовами пункту 5.4 договору Позичальник зобов`язаний: у встановлений цим договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені та інші платежі передбачені цим Договором у строк своєчасно повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, повідомляти про зміну своїх даних, зазначених у цьому Договорі, протягом З (трьох) календарних днів; виконувати інші обов`язки, передбачені цим Договором, Правилами та чинним законодавством України.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що кредит надається позичальнику виключно за допомогою веб-сайту Кредитора (https://cashberry.com.ua/).

Так, Відповідно до пункту 9.1 договору укладення цього договору здійснюється за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи (ITC) Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через веб-сайт https://cashberry.com.ua. Електронна ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 9.2 договору невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту та Паспорт споживчого кредитування, що надано Позичальнику до укладення цього Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє. погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких, розміщений на сайті товариства https://cashberry.com.ua/.

Пунктом 9.4 визначено, що цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання позичальником зобов`язання за ним, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії цього Договору.

Зобов`язання відповідачем з надання позивачу кредиту виконані у повному обсязі.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦУ України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В статті 3 Закону України Про електрону комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України Про електронну комерцію).

Отримання в кредит грошових коштів у розмірі 7300,00 грн. позивач не заперечує як не заперечує і той факт, що при укладенні вищевказаного договору він скористався інтернет-сайтом кредитодавця, а для отримання кредиту скористався розміщеною на ньому публічною інформаціє.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Стаття 11 Закону України Про захист прав споживачів встановила, що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Зі змісту оспорюваного кредитного договору №10003596284 від 17.04.2021 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як встановлено в ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 230 ЦК України закріпила, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

В статті 11 Закону України Про захист прав споживачів також зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: 1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; 2) споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; 4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Стаття 19 Закону встановлює, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Оскільки в ході розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору №10003596284 від 17.04.2021 року вимогам законодавства та про несправедливість його умов, так як доводи ОСОБА_1 про ненадання повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні договору та нечесну підприємницьку практику ґрунтуються виключно на його поясненнях і спростовуються самим змістом договору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215, 230 ЦК України та ст.ст. 11, 18, 19 Закону України Про захист прав споживачів.

Доводи позивача про те, що кредитний договір №10003596284 від 17.04.2021 року було укладено з порушенням вимог Закону України Про захист прав споживачів , так як перед його укладенням, всупереч частині 2 статті 11, позичальнику не було повідомлено в письмовому вигляді про кредитні умови, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, в пункті 9.14 договору, прямо зазначено, що позичальник підтверджує, що отримав від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, зазначену в Законі України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, та в Законі України Про споживче кредитування; повідомлений про свої права згідно Закону України Про захист персональних даних; інформація надана кредитором з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання; надав згоду на передачу кредитору своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану позичальника та його спроможності виконати зобов`язання за цим договором та інше.

Позовна заява та матеріали справи не містять інформації щодо звернення ОСОБА_1 до ТОВ ФК «Інвест Фінанс» із заявами про надання додаткової інформації або роз`яснення певних положень договору, а також не скористався правом на відкликання згоди на укладення договору згідно з ч.3 ст.12 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якого, споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Позивач здійснивши акцептування оферти, підтвердив, що впевнений в тому, що всі умови зрозумілі та він чітко усвідомлює, які платежі, у якій сумі, у який термін та у якій валюті необхідно буде сплачувати, також засвідчує, що у належній та доступній формі був проінформований про всі умови і зобов`язується неухильно їх дотримуватись.

Частина 5 статті 11 Закону України Про електронну комерцію передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ Фінансова компанія Інвест Фінанс перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою), у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору кредиту, та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що перед укладенням договору він не був ознайомлений з усією інформацією про умови кредитування, не надано всієї необхідної та достатньої інформації, як того вимагає ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів, оскільки, звернувшись до ТОВ Фінансова компанія «Інвест Фінанс» із заявкою на отримання кредиту та, підписавши договір із змісту якого вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування та на укладання саме такого договору ОСОБА_1 погодився, засвідчив той факт, що він обізнаний з правилами та підписав за допомогою електронного підпису одноразовим індетифікатором.

Законом України Про захист прав споживачів передбачено право споживача з моменту укладення договору відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснень причин. Проте, позивач не зверталася із заявою до відповідача про надання копії кредитного договору та правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалась.

В законодавстві визначаються різні поняття - як строк дії договору, так і строк (термін) виконання зобов`язання (ст.ст. 530, 631 ЦК України). Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з умов кредитного договору, сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, кінцевий строк повернення кредиту зазначений в п.1.3 Договору, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів - починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту визначеного в п.1.1. цього договору. Так, відповідно п.1.3. кредитного договору, кредит надається позичальнику строком на 30 календарних днів від дати отримання кредиту позивальником. Кредит має бути повернутий згідно Графіку платежів (додаток 1 до договору), але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим говором.

Згідно п.2.5 кредит вважається погашеним в день отримання Товаристом коштів в погашення заборгованості за кредитом та згідно п.3.2 до періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається дата повернення кредиту, вказана у Графіку розрахунку, крім випадків, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у п.1.3 цього договору, відбулася пролонгація строку кредиту, відповідно до п. 4.2 цього Договору, де проценти нараховуються і за дату повернення кредиту, вказану в Графіку розрахунків. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день. Відносно умов відповідальності сторін, то у Розділі 7 кредитного договору, чітко вказані підстави такої відповідальності, які сторони несуть за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Інших переконливих та істотних доводів щодо несправедливості умов кредитного договору №1003596284 від 17.04.2021 р., існування суттєвого дисбалансу між договірними правами і обов`язками сторін на шкоду споживачеві, позивачем не наведено.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійсним спірного кредитного договору.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Інвест Фінанс" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 137, п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що в задоволенні позовної заяви відмовлено, суд приходить до висновку, що відповідні судові витрати повинні бути покладені на позивача.

Однак, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 530, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист персональних даних», ст.ст.4,10, 12, 13 ,76, 81, 141, 247, 259, 263-265,268,273,274-277,279,280-283,289, 352,354,355 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Інвест Фінанс" про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Марганецький міський суд Дніпропетровської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: О. С. Янжула