Ухвала суду № 102749255, 24.01.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/354/22

2-з/0203/21/2022

УХВАЛА

24 січня 2022 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Смук Михайла Ілліча про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», треті особи – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда В.О., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Одночасно з позовною заявою представником позивача було подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.

Розглядаючи заяву у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.6 ч.1 ст.152 ЦПК України позов може бути забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником в судовому порядку.

Як роз`яснено судам в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з поданої позовної заяви, предметом заявлених позовних вимог є визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого 01.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. за реєстровим №3895, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №0423-0669 від 27.06.2020 року в сумі 20070 грн.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» вказаний виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом та згідно додатків до позову вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенком Ю.О. за вказаним виконавчим написом було відкрито виконавче провадження №67471544 та постановою від 22.11.2021 року було розпочато його примусове виконання шляхом звернення стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки за оспорюваним виконавчим написом відкрито виконавче провадження та розпочато дії з його примусового виконання, суд вважає, що станом на час подання позивачем заяви наявною є очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення по справі, оскільки в разі примусового стягнення з нього коштів за виконавчим написом, законність вчинення якого ним оскаржується, це призведе до порушення його прав за захистом яких він звернувся до суду та в разі подальшого можливого задоволення позову, позивачу доведеться прикладати значних зусиль для відновлення порушених прав та повернення безпідставно стягнутих з нього коштів.

За вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що запропоновані представником позивача заходи забезпечення позову є адекватними та співмірними із позовними вимогами, заявлені у спосіб, визначений п.6 ч.1 ст.152 ЦПК України, а тому заява представника позивача є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на предмет позову, суму коштів, стягнутих з позивача за виконавчим написом нотаріуса, наявність у позивача постійного місця роботи та доходів, а також враховуючи, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, суд не вбачає передбачених ст.154 ЦПК України підстав для зустрічного забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151,152,153,208-210 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) – адвоката Смук Михайла Ілліча про забезпечення позову – задовольнити.

До набрання законної сили судовим рішенням у розглядаємій цивільній справі зупинити стягнення за виконавчим написом, вчиненим 01 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем за реєстровим №3895, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (03133, м.Київ, бульвар Лесі Українки,26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором №0423-0669 від 27 червня 2020 року в сумі 20070 грн.

Копію ухвали для виконання направити приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенку Юрію Олександровичу, а також для відома сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали для виконання три роки – до 24 січня 2025 року.

Суддя С.Ю.Казак