Ухвала суду № 102749244, 25.01.2022, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3608/21

Провадження № 1-кп/0203/435/2022

У Х В А Л А

25.01.2022 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Смольнякова О.О.

при секретарі - Муліній В.К.

за участю: прокурора - Бойка І.І.

захисників - Грищенко І.В., Бартош-Стрєльникова А.В.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041030000659 від 02.07.2021 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, гр. України, не працевлаштованого, не судимого, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпропетровська, гр. України, працює на посаді директора ТОВ «Арфіл», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України –

в с т а н о в и в:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду, як такий що відповідає вимогам ст.291 КПК України.

Захисник Грищенко І.В. заперечувала проти призначення справи до судового розгляду, звернулась до суду із заявою про повернення обвинувального акту прокурора, посилаючись на те, що обвинувальний акт не скріплений печаткою прокурора, що позбавляє його статусу офіційного документа. Окрім того, посилається на те, що в обвинувальному акті, в порушення вимог п.5 ч.2 ст.191 КПК України, неповно та неконкретно викладені фактичні обставини, а також обвинувальний акт не містить належного формулювання обвинувачення із зазначенням складу злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України, не розкрито об`єктивну сторону злочину. Вважає, що жодного з кваліфікуючих ознак, передбачених ч.3 ст.296 КК України в обвинувальному акті не визначено, як не визначено самої події кримінального правопорушення, а саме опіру, тобто умисних активних дій, спрямованих на активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити осіб можливості виконати службовий чи громадський обов`язок з охорони громадського порядку. Вказує, що в обвинувальному акті міститься посилання на працівників КП «Муніципальна варта», які нібито просили обвинувачених припинити протиправні дії, потім викликали поліцію, які також просили припинити ті ж самі дії. Вважає, що в даному випадку з боку прокурора не визначено та проігноровано факт наявності/відсутності інтелектуального моменту прямого умислу у застосуванні фізичного або психічного насильства задля перешкоди виконати службовий чи громадський обов`язок. Також посилається на те, що на підтвердження кваліфікуючої ознаки ч.3 ст.296 КК України, тобто вчинення злочину групою осіб, обвинувачення вказує, що 02.07.2021 у невстановлений час, з невстановленими особами, знаходячись в невстановленому місці, дізнавшись з невстановленого джерела про демонтаж рекламних бордів за встановленою адресою вирішили прибути туди та завадити цьому, але в подальшому вказується про виникнення раптового умислу на хуліганство та порушення громадського порядку. Вказує, що для групи осіб без попередньої змови характерне спонтанне, ситуативне об`єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Вважає, що обвинувальний акт не містить посилання про синхронність дій та мету обвинувачених, щоб вважати їх групою. Далі, посилаючись на практику ЄСПЛ, вказує на те, що відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення та правової кваліфікації дій особи, унеможливлює якісний і повний її захист.

Захисник Бартош-Стрєльников А.В. підтримав заяву.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали доводи захисника щодо повернення обвинувального акту прокурору.

Вислухавши учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до п.3 ч.3 ст. 314 КПК України, суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

За змістом ст. 291 КПК України, якою встановлено вимоги до обвинувального акту, останній серед іншого повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 22.12.2006 зазначено, що за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.

В п.8 зазначеної Постанови зазначено, що як опір представникові влади, представникові громадськості або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, слід розуміти активну протидію особи, котра вчиняє хуліганство (відштовхування, завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень тощо), з метою позбавити зазначених осіб можливості виконати службовий чи громадський обов`язок з охорони громадського порядку.

До поняття "припинення хулiганських дiй" належать активнi дiї, наприклад затримання, зв`язування тощо. Водночас умовляння, прохання, вимоги припинити злочин не є його припиненням, оскiльки в подiбному випадку припинення хулiганства залежить вiд прийнятого самим винним рiшення, а не всупереч йому.

В обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_1 , «реалізуючи свій раптово виниклий умисел на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжуються особливою зухвалістю, діючи групою осіб разом з ОСОБА_2 та іншими невстановленими в ході досудового розслідування особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, діючи умисно, з хуліганських спонукань з метою перешкоджанню проведенню демонтажних робіт почали нецензурно висловлюватись в сторону працівників КП «Муніципальна Варта» ДМР, штовхати їх, намагатись пройти мимо них до рекламних засобів (білбордів), та почали провокувати останніх на конфлікт при цьому на прохання та зауваження працівників КП «Муніципальна Варта» ДМР припинити протиправні дії не реагували, внаслідок чого невстановленими в ході досудового розслідування особами було викликано поліцію за фактом порушення громадського порядку.»

Далі в обвинувальному акті зазначено, що після того, як на місце прибули працівники поліції, останні зауважили зазначеним особам що вони знаходяться в громадському місці і щоб вони припинили протиправні дії відносно працівників КП «Муніципальна Варта» ДМР, однак «останні на зауваження працівників поліції припинити порушувати громадський порядок не реагували та продовжили грубо порушувати громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, протиставити себе іншим громадянам та самоутвердитися за рахунок приниження інших, а саме натовпом почали підходити до працівників КП «Муніципальна Варта» ДМР, шарпати їх за формений одяг, відштовхувати їх, ображати нецензурною лайкою, розмахували в їх сторону ногами та руками, таким чином намагались їх вдарити».

В подальшому в обвинувальному акті зазначено, що невстановлені особи, усвідомлюючи що спільними діями з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчиняють злочин групою осіб, застосували газовий балончик, а інша невстановлена особа предметом схожим на ніж нанесла удар по колесу автомобіля марки «Газель», д.н.з. НОМЕР_1 , який використовувався в ході проведення демонтажу білбордів.

Суд вважає, що в обвинувальному акті неконкретно викладені фактичні обставини справи, не визначено, якими діями саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грубо порушили громадський порядок, що супроводжувалося особливою зухвалістю, та яким чином, якими діями останні чинили опір представникам громадськості.

У рішенні ЄСПЛ від 25.07.2000 року ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії» зазначено, що «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення: а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи , однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. «b» ч.3 ст. 6 конвенції.».

Відсутність в обвинувальному акті чіткого формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і повній мірі здійснювати захист від пред`явленого обвинувачення, що безперечно порушує право обвинувачених осіб на захист.

Викладені обставини в сукупності свідчать про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України, і така невідповідність є суттєвою та не дає можливість призначення провадження до розгляду, так як в подальшому, через вказані суттєві недоліки не надасть можливість повно та всебічно розглянути справу по суті.

Беручи до уваги те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, що перешкоджає призначенню кримінального провадження до судового розгляду на підставі цього обвинувального акту, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт прокурору.

Керуючись ст. 291, ч.4 ст.110, п.3 ч.3 ст.314 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021041030000659 від 02.07.2021 року стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, повернути прокурору, для приведення у відповідність до вимог кримінально-процесуального закону.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська на протязі семи діб з моменту її проголошення.

Суддя О.О.Смольняков