Вирок № 102749135, 24.01.2022, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

202/83/22

1-кп/202/183/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2022 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді Волошина Є.В.,

за участю секретаря Весненка І.Р.,

прокурора Головко В.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої Хейлика В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

захисника Омеляна О.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні Індустріального районного суду м.Дніпропетровська кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021041660000897 від 21 грудня 2021 року відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Дніпрі, громадянина України, маючого середню освіту, одруженого, не працевлаштованого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до обвинувального акта, 20.12.2021 о 19 годині 15 хвилин, після проведення інструктажу керівництвом Управління патрульної поліції в м. Дніпро Департаменту патрульної поліції та отримання табельної вогнепальної зброї, автопатруль «Легіон-114» у складі поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №3 УПП в м. Дніпро сержанта поліції ОСОБА_1 та інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в м.Дніпро старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , які були одягнуті у формений одяг співробітників патрульної поліції встановленого зразку, на службовому автомобілі «Тоуоtа Prius» державний номер НОМЕР_1 заступили на маршрут патрулювання в Амур-Нижньодніпровський район м.Дніпра.

Таким чином, 20.12.2021 в період часу з 19 годин 15 хвилин до 07 години 15 хвилин 21.12.2021 поліцейський взводу № 2 роти №1 батальйону №3 УПП в м. Дніпро сержант поліції ОСОБА_1 та інспектор взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в м. Дніпро старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , знаходились при виконанні службових обов`язків, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та іншими нормативно-правовими актами.

В цей же день, тобто 20.12.2021, о 23 годині 47 хвилин поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону №3 УПП в ім. Дніпро сержант поліції ОСОБА_1 та інспектор взводу №1 роти №1 батальйону №3 УПП в м. Дніпро старший лейтенант поліції ОСОБА_3 від диспетчера нарядів «Легіон-55» отримали виклик з відміткою «негайне реагування», у зв`язку з чим екіпаж ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були направлені на обслуговування виклику за адресою: АДРЕСА_2 , де, зі слів заявника, вчиняються хуліганські дії.

Надалі, у той самий день, приблизно о 23 годині 57 хвилин, прибувши на вказаний виклик за вищевказаною адресою, заявник ОСОБА_4 вказав працівникам правоохоронного органу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на трьох осіб, в подальшому встановлені як ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які намагалися зайти в під`їзд будинку №17 по пр. Миру в м. Дніпро, однак були зупинені законними вимогами працівників правоохоронного органу.

У той же день та час, ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись за вищезазначеною адресою, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на заподіяння працівникові правоохоронного органу ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, проявляючи неповагу до правоохоронних органів, усвідомлюючи, що ОСОБА_1 , яка знаходилась поруч з ним, є працівником правоохоронного органу та знаходиться при виконанні своїх службових обов`язків, діючи умисно, двічі плюнув в обличчя останній, після чого наніс один удар правою рукою в область обличчя, після чого наніс ще один удар правою ногою в область живота, спричинивши ОСОБА_1 тілесне ушкодження у вигляді: забійної рани на слизовій оболонці лівої щоки, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки.

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

30 грудня 2021 року між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Головком В.В. та обвинуваченим ОСОБА_2 в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно із даною угодою, прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.2 ст.345 КК України. Обвинувачений повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі пред`явленого обвинувачення у судовому провадженні. Сторони погоджуються на призначення наступного покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст.345 КК України у виді 3 років обмеження волі зі звільненням на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

У підготовчому судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості оскільки вона не суперечить вимогам кримінального процесуального законодавства України і призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджену в угоді міру покарання.

Потерпіла у судовому засіданні підтримала позицію прокурора та надала письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Представник потерпілої просив угоду про визнання винуватості затвердити, зазначивши, що згода на її укладання надана потерпілою добровільно та без будь-якого тиску

Обвинувачений ОСОБА_2 також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену в ній міру покарання. При цьому ОСОБА_2 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.

Захисник обвинуваченого просив угоду про визнання винуватості затвердити, зазначивши, що вона відповідає вимогам КПК України, а її наслідки роз`яснені обвинуваченому.

Обвинуваченому ОСОБА_2 судом було роз`яснено та ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме: можливість оскарження вироку лише з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 цього Кодексу, в тому числі - не роз`яснення наслідків укладення угоди.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470 КПК України, в тому числі - щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання, яка передбачена санкцією цієї статті.

Суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно зі ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом було встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.

Таким чином суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК України.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами, є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає загальним засадам призначення покарання. При призначені покарання враховано обставини, передбачені ст.66-67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 є щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні під час підготовчого судового провадження, суд, перевіривши відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості між сторонами кримінального провадження: про призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та ухвалення обвинувального вироку.

Питання про долю речових доказів судом не вирішується відповідно до ч.9 ст.100 КПК України, оскільки вони суду не надавалися та судом не досліджувалися.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.314,368,369,370,371,374,376,395,472,474,475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 30 грудня 2021 року, укладену між прокурором Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Головком Віталієм Віталійовичем та обвинуваченим ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 1 (один) рік, із покладенням на нього наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Згідно п.1 ч.4 ст.394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч.ч.4,6,7 ст.474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Суддя Волошин Є.В.