Ухвала суду № 102748748, 25.01.2022, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6341/21

Провадження № 1-кп/211/322/22

У Х В А Л А

іменем України

25 січня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Середньої Н.Г.,

при секретарі Бехало В.В.,

за участю: прокурора Дєткова І.Л., .захисника Новака А.М., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Кривому Розі кримінальне провадження за № 12020045720000132 від 02.10.2020 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12020045720000132 від 02.10.2020 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Захисник Новак А.М. звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м"який запобіжний захід, обґрунтовуючи клопотання тим, що ОСОБА_1 тривалий час тримається під вартою, а саме з 31.08.2021 року, та протягом тривалого часу обмежений в правах та свободі, що є порушенням принципу поваги до свободи особистості. ОСОБА_1 жодного разу не вчиняв дій, які б свідчили про його намір переховуватись від органів слідства чи суду, знищити або спотворити яку-небудь з речей або документів, які мають значення для справи, незаконно впливати на інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, а тяжкість обвинувачення сама по собі не може виправдати тривалого тримання під вартою. ОСОБА_1 є особою, яка раніше не була судимою, має добру репутацію за місцем мешкання та роботи, що підтверджується характеристиками, мав постійне місце роботи та має місце проживання та реєстрації, має добре налагоджені соціальні зв`язки, має родину: дружину, батьків, які потребують його допомоги, самотужки виховує малолітню племінницю, оформлюючи зараз опікунські документи, тому вважає за доцільне змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання прокурор послався на те, що до спливу продовженого строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дане кримінальне провадження не може бути завершене, а обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, залишаючись на волі може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. За наявності ризиків, передбачених п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи особу обвинуваченого: офіціно не працевлаштований, не має міцних соціальних зв"язків, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого обов"язків, прокурор просив продовжити строк запобіжного заходу в виді тримання під вартою строком на 60 діб , без визначення розміру застави.

В судовому засідання прокурор підтримав подани ним клопотання, з підстав, викладених у ньому та просив відхилити клопотання захинсика, посилаючись на його необгрунтованість та не доведеність.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника Новака А.М., проти клопотання прокурора заперечував.

Обвинувачені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 також підтримавли клопотання захисника Новака А.М., проти клопотання прокурора заперечували.

Захинсик ОСОБА_5 наполягав на поданому ним клопотанні, проти клопотання прокурора заперечував. Доповнив, що пред"явлене обвинувачення не відповідає обставинам справи, зокрема пред"явлено більш тяжке обвинувачення. Наполягав, що відсутні ризики, на які посилався прокурор у своєму клопотанні, так як обвинувачений має міцні соціальні зв"язки, до моменту обрання йому запоіжного заходу у виді тримання під вартою він повністю виконував покладені на нього обов"язки, з"являвся за викликами та не переховувався від органів досудового розслідування. Більш того, він виконував умови цілодобового домашнього арешту. Після скасування цього запобіжного заходу, він не вчинив жодних дій для переховувавання, добросовісно чекав на взяття його під вартою. Наявність іншого обвинувального акту не доводить його вину у вчиненні кримінального правопорушення. Також просив врахувати, що інші обвинувачені у цьому провадженні, є такі ж самі, як і ОСОБА_1 , щодо них не обрано жодного запобіжного заходу та вони добросовісно виконуються свої обов"язки. Просив обрати запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно положень статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З клопотання прокурора, обвинувального акту та доданих матеріалів вбачається що підозра ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України є обгрунтованою.

При цьому слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення. Обставини здійснення обвинуваченим конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду.

Обвинувачений ОСОБА_1 одружений, має місце реєстрації, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, згідно характеристики проживає разом з матір"ю, батьком та сестрою. Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_1 разом з ним проживає також дружина та син, однак батьком дитини він не зареєстрований.

За вказаних обставин, суд вважає, що ОСОБА_1 має достатньо міцні соціальні зв`язку з його близькими родичами та ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором не доведений.

Разом з тим, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , який відноситься до тяжкого злочину, за яке передбачено покарання на строк від трьох до семи років, а також те, що ризики, передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовжують існувати, вони були предметом дослідження Дніпропетровським апеляційним судом 09.12.2021 за наявності тих же матеріалів, що були надані захисником Новаком А.М., та суд дійшов до висновку, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачення переважною мірою ґрунтується на їх показаннях, тоді як вони ще не допитані в судому засіданні, а їхні показання можуть бути доказами тільки за умови безпосереднього їх допиту в суді, а також обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що ОСОБА_1 вже обвинувачується у вчиненні аналогічного злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та стосовно нього обвинувальний акт знаходиться в Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням обставин вчинення злочину, який інкримінуються ОСОБА_1 , суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Отже, враховуючи вищенаведене, а також те, що судовий розгляд по справі не розпочато, вуд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. З цих підстав, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання захисника та продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Крім того, суд при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 183 КПК України, не знаходить підстав для визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, так, як злочин у якому обвинувачується ОСОБА_1 вчинено із застосуванням насильства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314-317 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити строк застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 25 березня 2022 року.

В клопотанні захисника Новака А.М. – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Н.Г.Середня