Рішення № 102747438, 24.01.2022, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2022 р. Справа № 924/1186/21

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТСП Трейдінг", м. Запоріжжя

до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області

про стягнення 633000,00 грн заборгованості

встановив: товариство з обмеженою відповідальністю "ТСП Трейдінг", м. Запоріжжя звернулось до суду з позовом про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області 684000,00 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 07.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, враховуючи заяву позивача.

В обґрунтування позову позивач вказує на невиконання відповідачем обов`язку з оплати товару, поставленого за договором поставки від 28.07.2021 №17872/53-124-01-21-15214. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 617, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 20.12.2021) проти позовних вимог заперечив, вважаючи їх необґрунтованими і не підтвердженими доказами. Погоджуючись з отриманням від відповідача згідно договору поставки від 28.07.2021 №17872/53-124-01-21-15214 товару на загальну суму 684000,00 грн, повідомив про сплату ним коштів за отриманий товар в сумі 51000,00 згідно з платіжним дорученням від 30.11.2021. Несвоєчасну оплату товару мотивує важким фінансовим становищем відповідача, в якому він опинився в умовах законодавчих змін, що відбулися в енергетичному ринку країни, які в подальшому призвели до зміни функціонування ринку електроенергії, зростання заборгованості перед відповідачем за відпущену на ринок електроенергію (майже 19 мільярдів гривень). Тому відповідач не має можливості здійснити оплату поставленого позивачем товару внаслідок об`єктивних та незалежних від відповідача обставин.

Посилаючись на відсутність реальної можливості здійснити оплату товару, положення ст. 239 ГПК України, вважає, що існують передбачені законом підстави для відстрочення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог та просить у разі ухвалення судом рішення у справі про повне або часткове задоволення позовних вимог надати відповідачу відстрочення виконання такого рішення суду тривалістю 3 календарних місяці з моменту набрання таким рішенням суду законної сили.

Позивач у відповіді на відзив (від 30.12.2021) з огляду на положення ст. 617 ЦК України зазначив, що посилання відповідача на відсутність коштів для оплати отриманого товару не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. З приводу сплати відповідачем коштів в сумі 51000,00 грн зауважив, що вони були сплачені після направлення позовної заяви на адресу суду, що є підставою для покладення судових витрат позивача у відповідній частині на відповідача. Також заперечив щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, оскільки зазначені відповідачем позови до контрагентів-боржників не підтверджують наявності обґрунтованих підстав для відстрочення виконання судового рішення.

Також позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (від 30.12.2021), в якій з огляду на сплату відповідачем частини заборгованості в сумі 51000,00 грн просить стягнути з останнього кошти в сумі 633000,00 гривень.

Ухвалою суду від 12.01.2021 було прийнято заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТСП Трейдінг" (від 30.12.2021) про зменшення розміру позовних вимог.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

28.07.2021 між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція") (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТСП Трейдінг" (постачальник) укладено договір поставки №17872/53-124-01-21-15214 (далі - договір), згідно з п. п. 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору. Предметом поставки по договору є товар: код 31720000-9 згідно ДК 021-2015 Електромеханічне обладнання.

Місцем виконання договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору строк поставки товару становить протягом 60 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок постачальника на умовах DРР згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство", склад №10, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100 (п. 3.2 договору).

У п. 3.5 договору зазначено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної вантажоодержувачем.

Приймання товару здійснюється на складі Вантажоодержувача у відповідності до супровідних документів (п. 3.7 договору).

У п. 4.1 договору сторони погодили, що ціна товару по договору становить 684000,00 грн з ПДВ.

Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією №1 (п. 4.2 договору).

Згідно з п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».

Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Згідно з пп. 6.1.2 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість поставленого товару; згідно з пп. 6.4.1 договору постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений товар.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Договір вважається укладеним і набирає чинність з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до повного виконання зобов`язань сторонами, а в частині виконання гарантійних зобов`язань, що передбачені цим договором, - до спливу гарантійних строків (п. 11.1 договору).

До договору сторонами складено специфікацію №1, у якій сторони узгодили, з-поміж іншого, найменування, кількість та вартість товару, зокрема, Стенд 3D розвал/сходження Easy 3D+Excellence WLAN в кількості 1 шт. за ціною 684000,00 грн з ПДВ.

Також матеріали справи містять додаток №2 до договору - технічну специфікацію.

Договір, додатки до нього підписані представниками сторін, скріплені відтисками їхніх печаток.

Відповідно до підписаних сторонами видаткової накладної від 25.08.2021 №253, товарно-транспортної накладної від 25.08.2021 №Р253 позивачем на виконання договору поставлено, а відповідачем прийнято товар - Стенд 3D розвал/сходження Easy 3D+Excellence WLAN на суму 684000,00 гривень.

30.08.2021 відповідачем оформлено ярлик №128/10-21 на придатну продукцію, а саме: Стенд 3D розвал/сходження Easy 3D+Excellence WLAN за договором від 28.07.2021 №17872/53-124-01-21-15214.

У матеріали справи позивачем також надано копію податкової накладної від 25.08.2021 №39 із копією квитанції про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 31.08.2021.

Листом від 09.11.2021 відповідач повідомив позивача про розгляд претензії щодо погашення заборгованості в сумі 684000,00 грн за договором від 28.07.2021 №17872/53-124-01-21-15214 та з огляду на наявність складної фінансової ситуації запевнив про заплановану на найближчий час сплату заборгованості після надходження коштів за відпущену на ринок електричну енергію.

У матеріали справи надано копію платіжного доручення від 30.11.2021 №9726 та копію виписки з рахунку позивача за 30.11.2021 про погашення відповідачем кредитної заборгованості за договором від 28.07.2021 №17872/53-124-01-21-15214 та видатковою накладною №253 в сумі 51000,00 гривень.

З огляду на те, що відповідач не повністю оплатив товар, отриманий за договором поставки від 28.07.2021 №17872/53-124-01-21-15214, позивач просить стягнути з відповідача 633000,00 грн заборгованості (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог).

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, 28.07.2021 між сторонами укладено договір поставки №17872/53-124-01-21-15214, відповідно до якого позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідачу, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити товар згідно з найменуванням, виробником, кількістю, ціною та по коду УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору.

У наданій специфікації до договору сторони визначили, зокрема найменування - стенд 3D розвал/сходження Easy 3D+Excellence WLAN, кількість товару (1) та загальну суму поставки - 684000,00 гривень.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У підтвердження поставки товару за договором позивачем надано підписані сторонами видаткову накладну від 25.08.2021 №253, товарно-транспортну накладну від 25.08.2021 №Р253 на суму 684000,00 гривень. При цьому відповідачем підтверджується факт отримання ним товару за договором на вказану суму.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати отриманого товару визначений п. 5.1 договору.

Так, оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії».

Як убачається з матеріалів справи, ярлик на придатний товар оформлено відповідачем 30.08.2021.

Проте відповідач свої договірні зобов`язання щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за отриманий товар виконав частково - на суму 51000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.11.2021 №9726 та випискою з рахунку позивача за 30.11.2021, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 633000,00 гривень.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 633000,00 грн у встановлений договором строк або доказів, які би її спростовували, суду не подано.

З огляду на зазначене суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача 633000,00 грн заборгованості за поставлений товар.

При цьому посилання відповідача на наявність незалежних від нього обставин, які склались у зв`язку із новими умовами функціонування ринку електроенергії та які призвели до скрутного фінансового становища відповідача, судом оцінюються критично, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Подібні положення містить ст. 617 ЦК України, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 633000,00 грн заборгованості.

При цьому судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову покладаються на відповідача в розмірі, передбаченому ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Щодо посилань позивача на положення ч. 3 ст. 130 ГПК України (якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача) та необхідність присудження стягнення з відповідача всіх понесених витрат, суд зазначає, що: позивач скористався наданим йому правом щодо зменшення розміру позовних вимог, подавши відповідну заяву, яка була прийнята судом; зменшення розміру позовних вимог є підставою для повернення судового збору в розмірі переплаченої суми згідно зі ст. 7 Закону України "Про судовий збір"; положення ст. 130 ГПК України регулюють розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, а ч. 3 цієї статті стосується розподілу витрат позивача у випадку наявності відмови від позову.

З огляду на зазначене суд не вбачає підстав для покладення на відповідача судового збору у повному розмірі без урахування зменшення розміру позовних вимог.

Як зазначалося вище, відповідач у відзиві на позов просить відстрочити виконання рішення суду у цій справі тривалістю 3 календарних місяці з моменту набрання рішенням законної сили, з підстав .

При цьому позивач у відповіді на відзив заперечив щодо зазначеного клопотання відповідача, посилаючись на необґрунтованість та непідтвердження відповідачем підстав для відстрочення рішення суду та те, що зазначені відповідачем судові справи за позовами до контрагентів-боржників не є такими обставинами.

Розглядаючи клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення, судом враховується, що частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою відстрочки та розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Таким чином, відстрочити виконання судового рішення суд може лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим. При цьому, такі виняткові обставини визначаються судом з огляду на матеріали справи, у тому числі подані стороною докази на обґрунтування такої заяви.

Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

В обґрунтування неможливості виконання зобов`язань перед позивачем, відповідач посилається на значне фінансове навантаження в умовах функціонування нового ринку електроенергії, зростання заборгованості перед відповідачем за відпущену електроенергію та, відповідно, розгляд судами справ за позовом відповідача до його контрагентів про стягнення заборгованості за відпущену електроенергію, сукупний розмір якої становить близько 19 мільярдів гривень

З приводу наведеного суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Стаття 42 Господарського кодексу України передбачає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вказано у частині 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Тобто юридична особа самостійно, на власний ризик здійснює свою господарську діяльність, в тому числі укладає господарські договори і відповідає за наслідки їх невиконання.

Відповідно до ст. ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України, практики Європейського суду з прав людини (справа «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 (заява №59498/00), справа «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року (заява № 18357/91) та інші) відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто суб`єкт господарювання не має будь-яких привілеїв чи пільг в залежності від кількості працівників, наявності у нього заборгованості перед контрагентами чи в інших осіб перед ним тощо. Чинне законодавство України не встановлює будь-яких привілеїв підприємствам за фактом їх належності до видів та організаційно-правових форм в аспекті неналежного виконання господарських зобов`язань чи відтермінування виконання рішень судів, що набрали законної сили. Необхідність відстрочення виконання рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються стороною.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Скрутне фінансове становище відповідача, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для відстрочення виконання судового рішення.

Так, відповідачем лише зазначено про наявність перед ним значної заборгованості його контрагентів, проте не надано доказів щодо його фактичного фінансового становища, яке передбачає також оцінку наявних у відповідача коштів, іншого майна тощо.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано доцільності відстрочення рішення суду саме на три місяці та не надано доказів на підтвердження наявності у нього реальної можливості в майбутньому (через три місяці) виконати рішення у цій справі.

Судом звертається увага на те, що заява містить лише обгрунтування неможливості виконання рішення суду, проте в порушення вимог ст. ст. 73, 74, 79 ГПК України відповідачем не надано суду жодного доказу в підтвердження наявності обставин, які ускладнюють та виключають можливість виконання судового рішення.

Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що відповідач не навів суду переконливих доводів та не надав доказів щодо наявності саме таких виняткових обставин у розумінні ст. 331 ГПК України, які би тягли за собою необхідність відстрочення виконання рішення суду, тому суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №924/1186/21.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТСП Трейдінг", м. Запоріжжя до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", м. Нетішин Хмельницької області про стягнення 633000,00 грн заборгованості задовольнити.

Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3 (код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "НАЕК" "Енергоатом", Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20 (код 21313677) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТСП Трейдінг", м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, буд. 19, кв. 60 (код 39127409) 633000,00 грн (шістсот тридцять три тисячі гривень 00 коп.) заборгованості, 9495,00 грн (дев`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні клопотання державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" про відстрочення виконання рішення суду відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Повне рішення складено 24.01.2022.

Суддя В.В. Виноградова

Видрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (69035, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 19, кв. 60), 3, 4 - відповідачу (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; 30100, Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, 20). Всім рек. з пов. про вруч.

Адреси електронної пошти:

1. Відповідача: energoatom@atom.gov.ua, office@khnpp.atom.gov.ua

2. Позивача: a.avetisyan@tsp.com.ua