Рішення № 102743786, 21.01.2022, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/2278/21

№ провадження 2/495/619/2022

З А О Ч Н Е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

21 січня 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Іванченко А.С.,

Справа № 495/2278/21

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шабівська сільська рада, як орган опіки та піклування про надання згоди на зміну реєстрації місця проживання дитини без згоди батька, та зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , 01 квітня 2021 року звернулася до суду із позовом до Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шабівська сільська рада, як орган опіки та піклування, про надання згоди на зміну реєстрації місця проживання дитини без згоди батька та зміну розміру аліментів.

Стислий виклад позиції позивача

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 12.09.2012 року поживала з відповідачем та перебувала з ним у сімейних відносинах без реєстрації шлюбу.

Від даних стосунків має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2218 грн.

Позивач стверджує, що до сьогоднішнього часу відповідач ОСОБА_2 не здійснив жодної оплати в рахунок аліментів на свого малолітнього сина - ОСОБА_3 .

В свою чергу, син проживає разом з матір`ю та знаходиться на її повному матеріальному забезпеченні.

Ій відомо, що відповідач працює неофіційно та отримує значну заробітну плату, аліменти нікому не платить, стягнень по виконавчим документам з відповідача не проводиться, інших дітей та непрацездатних батьків на утриманні відповідача не має .

За вказаних обставин, вважає за можливе просити змінити розмір аліментів з твердої грошової суми на частку від доходів боржника.

Крім того, вказувала на відсутності зареєстрованого місця проживання сина та факту необхідності в силу віку відправлення дитини до школи, за вимогами вступу до якої необхідно надати довідку про реєстрацію місця проживання дитини.

При зверненні її до «ЦНАПу» Шабівської сільської ради з метою реєстрації її малолітнього сина, їй було відмовлено у наданні вищевказаної послуги, у зв`язку з відсутністю згоди батька дитини на її реєстрацію місця проживання.

Згоду відповідача на реєстрацію місця проживання отримати вона не в змозі, з підстав того, що відповідач ухиляється від будь-яких відповідей стосовно вирішення питання зміни місця реєстрації свого сина.

Невизначеність реєстрації місця проживання дитини суперечить інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та Законами України.

З урахуванням вищевикладеного, вона і звернулась до суду з даним позовом.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

06 квітня 2021 року, ухвалою суду, суддя Братків І.І. провадження по вказаній справі було відкрито та призначений її підготовчий розгляд.

29 червня 2021 року Ухвалою суду, суддя Братків І.І. підготовче провадження по справі було закрито та вона призначена до судового розгляду по сутті.

Відповідно розпорядження № 412 від 04 листопада 2021 року здійснений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи головуючою суддею визначена суддя Прийомова О.Ю.

05 листопада 2021 року Ухвалою суду вказана справа прийнята до провадження судді з призначенням її підготовчого розгляду.

07 грудня 2021 року Ухвалою суду підготовче провадження по справі було закрито та призначений її розгляд по сутті справи.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надавши заяву про розгляд справи у її відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити, з підстав, наведених у позові.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причина неявки суду невідома.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, від представника Служби у справах дітей Шабівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без їх участі, не заперечує проти заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 21 січня 2022 року суд перейшов до заочного розгляду справи, що відповідає положенням ст. ст. 280-281 ЦПК України.

Суд розглядає справу за відсутність сторін, відповідно наданих заяв, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Вивчивши матеріали справи, ретельно перевіривши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що дійсно позивач та відповідач мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2020 року по справі № 495/617/20, задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2218 грн. щомісячно, починаючи з 03.02.2020 року і до повноліття дитини ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно .

25.01.2021 на виконання вищезгаданого рішення суду, державним виконавцем Стрийського МР ВДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції /м. Львів/ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, позивач вказувала на несплаті аліментів відповідачем жодного разу.

Маючи намір зареєструвати сина за адресою проживання матері, позивач звернулась до Центру надання адміністративних послуг Шабівської сільської ради, та як вбачається з листа № 06.1-04/106 від 09.03.20211 року, гр. ОСОБА_1 було надано консультацію щодо надання вищезазначеної послуги.

При наданні консультації особливу увагу було приділено обов`язковому наданню письмової згоди батька дитини на реєстрацію її місця проживання за місцем мешкання матері.

Позивач бажає зареєструвати сина у будинку, належному на праві власності її матері, про що надала відповідні докази, копії свідоцтв про народження, свідоцтв про шлюб, а також Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте має певні перешкоди цьому, у зв`язку з не наданням згоди батька на проведення такої процедури.

Нормативне обґрунтування

За ч.1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно до п. п. 3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.

Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося її матеріальне становище, сімейний стан чи стан її здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України , висловленої у постанові від 05.02.2014 року № 143цс13, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Але Верховний Суд України також вказав на те, що при розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Так, відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Частиною 5 ст.183 СК України, визначений розмір аліментів із розрахунку: на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Разом з тим, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів не є підставою для збільшення розміру аліментів передбачених статтею 192 СК України та ухвалення нового судового рішення, оскільки цей розмір встановлюється законом, а не судовим рішенням.

Зокрема, не передбачено перегляду судом визначеного рішенням суду розміру аліментів в зв`язку із змінами згідно Закону Україну «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII мінімального розміру аліментів.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ч.1 ст.160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Вимогами статей 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено обов`язок протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

Реєстрація місця проживання і зняття з місця реєстрації особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

Пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 2 березня 2016 року № 207 передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Відповідно до п. 2.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом МВС України 22 листопада 2012 року № 1077, відомості про дітей віком до 14 років, місце проживання яких реєструється з батьками, вноситься до заяви одного з них.

При проживання батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

У разі якщо місце проживання другого з батьків зареєстровано в межах обслуговування адміністративно-територіальної одиниці територіального підрозділу, яким розглядається заява про реєстрацію місця проживання дитини, інформація перевіряється цим територіальним підрозділом або надається адресно-довідковим підрозділом відповідного територіального органу ДМС.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.

За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Згідно п. 11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/ знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

З урахуванням усього вищевикладеного, а саме того, що позивачем не приєднано доказів зміни матеріального стану відповідача у бік покращення, не надано жодного доказу покращення доходів відповідача, його працевлаштування та одержання більшої заробітної плати ніж під час винесення попереднього судового рішення про стягнення з нього аліментів, виходячи й з того факту, що зміна в законодавстві щодо мінімального розміру аліментів не є підставою для збільшення такого в судовому порядку шляхом винесення нового рішення, адже законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України, а отже суд, з огляду на викладене, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, не знайшов правових підстав для необхідності збільшення розміру аліментів, встановленому за рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2020 року, а отже приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів.

Стосовно реєстрації місця проживання дитини, суд вважає, що оскільки відповідач ОСОБА_2 , будучи батьком неповнолітньої дитини сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не надає матері ОСОБА_1 згоди на проведення реєстрації місця проживання сина, вказане порушує законні права та інтереси неповнолітнього сина.

Отже суд, зважаючи на всі обставини, враховуючи те, що позивач має намір зареєструвати сина за своїм фактичним місцем проживання у власності своєї матері ОСОБА_4 , виходячи з пріоритету інтересів дітей, їх найкращого забезпечення, прийнявши до уваги, що надання позивачу дозволу на реєстрацію нового місця проживання малолітнього сина без згоди батька буде відповідати інтересам дитини та буде ефективним способом захисту її прав враховуючи ті обставини, що склались, приходить до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1 у цій частині.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині збільшення розміру аліментів , судові витрати/судовий збір/ слід віднести за рахунок держави.

Разом з тим, у зв`язку з обґрунтованістю позову в частині реєстрації місця проживання дитини, слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений нею згідно квитанції № 52947 від 29.03.2021 року судовий збір у розмірі 908 грн./за дану вимогу немайнового характеру/

Стосовно витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане кореспондується з позицією ВСУ, викладеною у постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

У даній конкретній цивільній справі, що розглядається, позивачем на підтвердження обґрунтованості позову у частині стягнення витрат на правничу допомогу приєднані Договір «про надання правової допомоги» (у цивільних справах) від 04.03.2021 року, Додаткова угода до договору «про надання правової допомоги» від 04.03.2021 року, розрахунок суми гонорару за надану правову /правничу/ допомогу, з зазначенням про отримання коштів адвокатом у розмірі 1800 грн; копія ордеру та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

У зв`язку з підтвердженням позивачем понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача вказані витрати у розмірі 1800 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 161,180-184,188,191 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263-265, 280 - 281, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шабівська сільська рада, як орган опіки та піклування про надання згоди на зміну реєстрації місця проживання дитини без згоди батька, та зміну розміру аліментів - задовольнити частково.

Надати дозвіл ОСОБА_1 на реєстрацію місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без згоди батька - ОСОБА_2 за місцем її проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн, сплачений нею згідно квитанції № 52947 від 29.03.2021 року, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1800 грн.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, віднести його на рахунок держави.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач: ОСОБА_1 ,паспорт № НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Відділ «Центр надання адміністративних послуг» Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вулиця Центральна, 63.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Шабівська сільська рада, як орган опіки та піклування, адреса: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Центральна, 63.

Повний текст рішення складений 25 січня 2022 року

Суддя: