Рішення № 102740893, 09.12.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/9496/21

провадження № 2/753/6591/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді КАЛІУШКА Ф.А.

при секретарі ПОСТАНОГОВІЙ І.О.

за участі сторін:

представника позивача Білик І.О.;

представника відповідача 1 ОСОБА_3;

відповідача 2 ОСОБА_1 ;

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі по тексту - позивач, КП «Київтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , відповідач 1) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 є власником та споживачем наданих послуг з центрального опалення та гарячої води, які постачає йому позивач за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач 1 своєчасно не сплачувала кошти за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість за спожиті послуги у розмірі 32 084,33 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 21 травня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін для розгляду справи по суті в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 15 вересня 2021 року залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , відповідач 2).

17 вересня 2021 року представником позивача подано уточнення до позову, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 23 700 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 2 988,34 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 577,56 грн., витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 16,50 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 930 грн., та з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 3 917,09 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 901,34 грн., витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 16,50 грн., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 340 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача 1 та відповідач 2 в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши сторін та дослідивши матеріали справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Тобто, з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП ««Київтеплоенерго».

На підтвердження надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надано Акт прийняття теплового вузла обліку, Акти готовності вузла комерційного обліку споживача до роботи, корінці нарядів про включення та відключення будинку, відомості спожитої теплової енергії, копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.

Суд вважає доведеним те, що відповідач 1 не оплачує надані послуги в результаті чого у неї виникла заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 23 700 грн.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строку позовної давності.

Відповідно до положень статей 256-257 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 71-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) зроблено висновок, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участь у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

За таких підстав суд відхиляє доводи позивача про те, що обчислення строків позовної давності повинно розпочинатися з моменту укладення між позивачем та ПАТ «Київенерго» договору про відступлення права вимоги №602-18 від 11.10.2018.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 1 заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення. Позовну заяву КП «Київтеплоенего» подало до суду 13.05.2021.

Таким чином, враховуючи, що загальний строк позовної давності складає три роки, то до задоволення підлягають лише позовні вимоги за період з 01.05.2018.

Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а отже може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі є колишнім та теперішнім власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 з 26.07.2011, відповідно до договору купівлі-продажу, а ОСОБА_1 з 27.12.2019, відповідно до договору дарування, та з даного часу є споживачами житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.

Відповідно до ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Згідно з п. 21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Згідно з п. 30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачі не належним чином сплачували за надані їм житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком позивача, за ними утворилась заборгованість, зокрема за ОСОБА_2 за період з 01 травня 2018 року по 26 грудня 2019 року у розмірі 3 565,90 грн., яка складається з 2 988,34 грн. заборгованості з централізованого опалення та 577,56 грн. - заборгованості з централізованого постачання гарячої води, а за ОСОБА_1 за період з 27.12.2019 року по 01 травня 2021 року - у розмірі 4 818,43 грн., яка складається з 3 917,09 грн. заборгованості з централізованого опалення та 901,34 грн. - заборгованості з централізованого постачання гарячої води.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, судом встановлено, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» до та КП «Київтеплоенерго» було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до Додатку №1 до Договору цесії позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення з відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 .

Доказів заборгованості за спожиті відповідачем 1 з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі матеріали справи не містять, а тому і не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 травня 2018 року: з ОСОБА_2 - 2 988,34 грн., а з ОСОБА_1 - 4 818,43 грн., є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд відмовляє позивачу в стягненні витрат пов`язаних з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн., оскільки в розумінні ст. 140 ЦПК України вони не являються витратами пов`язаними з розглядом справи.

Враховуючи викладене та керуючись стст. 322, 509, 514, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», стст. 137, 141, 274-279, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421) суму заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 2 988,34 грн., а також судовий збір в сумі 211,53 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (ЄДРПОУ 40538421) суму заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 4 818,43 грн., а також судовий збір в сумі 340 грн.

У задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.