Рішення № 102740495, 25.01.2022, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3958/21

2/703/426/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.

секретар судових засідань Бойко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович та старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняк Дмитро Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

встановив:

06 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. та зареєстрований в реєстрі за №6547, про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» грошових коштів у сумі 33403 гривні 00 копійок за кредитним договором №001-23058-240114, укладеного 24 січня 2014 року між нею та ПАТ «Дельта Банк», а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у середині вересня 2021 року позивачу стало відомо, що 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. видано виконавчий напис за реєстровим №6547, відповідно до якого з позивача на косить ТОВ «Фінансова компанія управління активами», яке є правонаступником ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», яке у свою чергу є правонаступником АТ «Дельта Банк», стягнуто заборгованість за кредитним договором №001-23058-240114 від 24 січня 2014 року у сумі 33403 гривні 00 копійок. Про вказані обставини позивачу стало відомо після отримання постанови старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Решетняка Д.М. від 13 вересня 2021 року про відкриття виконавчого провадження №66753473, у зв`язку із чим нею було направлено заяву стороні відповідача про направлення копій усіх документів, на підставі яких приватний нотаріус Гуревічов О.М. здійснив видачу оскаржуваного виконавчого напису. Однак, витребовуваних копій документів відповідач не направив, в зв`язку з чим позивач ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження. Вважає, що виконавчий документ винесений із порушенням вимог чинного законодавства. Так, позивачем 24 січня 2014 року було укладено кредитний договір №001-23058-240114 із ПАТ «Дельта Банк» зі строком дії 2 роки. У зв`язку зі скрутним матеріальним положення позивач не мала змоги вчасно повернути повністю кредит ПАТ «Дельта Банк». Коли навесні 2016 року позивач мала намір виконати взяті на себе кредитні зобов`язання, то працівник банку, в телефонному режимі, повідомили, що НБУ відкликав банківську ліцензію у ПАТ «Дельта Банк» і прийняв рішення про його ліквідацію, в зв`язку з чим їй слід чекати, коли правонаступник банку направить повідомлення про зміну кредитора у кредитному договорі та реквізити для перерахування коштів. До вересня 2021 року позивачу жодного повідомлення від правонаступника ПАТ «Дельта Банк» щодо заміни кредитора у кредитному договорі не надходило. Кінцевим строком повернення кредиту за договором кредиту є 22 січня 2016 року. Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису, пропонована до стягнення із позивача сума боргу виникла за неповних два роки з 08 лютого 2018 року по 24 січня 2020 року, хоча кредитний договір був укладений ще 24 січня 2014 року і закінчив свою дію 22 січня 2016 року, проте у виконавчому написі не міститься інформації про строк дії кредитного договору та чи дотримано відповідачем строк позовної давності, який підлягає перевірці нотаріусом в силу положень ст.88 Закону України «Про нотаріат». Також у виконавчому написі не зазначено коли конкретно настав строк платежу згідно кредитного договору, а відповідно нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягнення за виконавчим написом. Отже, слід зробити висновок, що приватним нотаріусом видано виконавчий напис із пропуском трирічного строку, передбаченого ст.88 Закону України «Про нотаріат», в зв`язку з чим позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 06 грудня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судовий розгляду, залучено до участі у справі третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. та старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняка Д.М., роз`яснено відповідачу право на надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив, третім особам - письмові пояснення щодо позову або відзиву.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Петренко О.В. у судове засідання не з`явилася, останній звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд справи провести без його та позивача участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, бажання щодо укладення з відповідачем мирової угоди не висловив. Крім того просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу у сумі 800 гривень.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотання про розгляд справи без його участі та заявою, в якій позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню визнав, просив зменшити розмір витрат на правову допомогу.

Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. та старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняк Д.М. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позиції позивача та представника відповідача, які викладені в їх заявах про розгляд справи без їх участі, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24 січня 2014 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №001-23058-240114.

Інші умови даного кредитного договору встановити не представляється можливим, оскільки його копію у розпорядження суду не надано.

Разом з тим, укладення вказаного договору позивачем ОСОБА_1 не заперечується та визнається.

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.629 ЦПК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання /неналежне виконання/.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Як вбачається з Виписки з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за Кредитним договором №001-23058-240114 від 24 січня 2014 року, який наданий відповідачем ТОВ «Фінансова компанія управління активами», дана виписка складена за період з 08 лютого 2018 року по 17 грудня 2021 року та сума заборгованості складає 33253 гривні 00 копійок.

Однак, у вказаній Виписці відсутні відомості щодо наявності або відсутності заборгованості у позичальника за попередній період, а саме з 24 січня 2014 року (дата Договору) до 07 лютого 2018 року, сплати або не сплати позичальником коштів у вказаний період часу, а також не вказано особовий рахунок позичальника, з якого виконано дана виписка.

При цьому, будь-яких доказів, які свідчать про перерахування коштів, передбачених Договором, на рахунок позивача, їх використання останнім, матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

За вказаних обставин, суд не може прийняти вказану виписку з рахунку позивача як належний доказ наявності у останньої безспірної заборгованості за Договором.

09 лютого 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір №194/К про відступлення прав вимоги за кредитним договором, відповідно до умов якого та витягу з кредитного портфелю, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги за кредитний договір №001-23058-240114 від 24 січня 2014 року.

20 січня 2020 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір відступлення прав вимоги №20/01/20-1/1, відповідно до умов якого та реєстру боржників, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло право вимоги за кредитний договір №001-23058-240114 від 24 січня 2014 року.

27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М., на підставі статей 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №6547, про звернення стягнення.

Вказаним виконавчим написом звернуто стягнення з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», відступлено право вимоги на підставі договору відступлення прав вимоги №20/01/20-1/1 від 20 січня 2020 року, якому в своє чергу ПАТ «Дельта Банк», на підставі договору відступлення прав вимоги №194/К від 09 лютого 2018 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №001-23058-240114 від 24 січня 2014 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «Фінансова компанія управління активами», стягнути з ОСОБА_1 за період з 08 лютого 2018 року по 24 січня 2020 року включно, суму у розмірі: 21705 гривень 74 копійки - заборгованість за тілом кредиту; 11547 гривень 26 копійок - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; 150 гривень 00 копійок - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 33403 гривні 00 копійок.

13 вересня 2021 року старшим державним Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняком Д.М., за результатами розгляду заяви стягувача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» про примусове виконання виконавчого напису №6547, виданого 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.М. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» боргу в сумі 33403 гривні 00 копійок, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №66753473.

При цьому, вказаною постановою вирішено також стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 3340 гривень 30 копійок.

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Умови вчинення виконавчих написів визначені Порядком вчинення виконавчих дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 (надалі - Порядок).

Згідно п.п. 2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Відповідно до п.п.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (надалі - Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п.2 Переліку, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису за кредитним договором додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно ст.50 Закону України «Про нотаріат», нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Як вбачається зі змісту п.2 Переліку, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитногодоговору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

У п.п. 42, 43 постанови Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі №645/1979/15 зазначено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №310/9293/15ц зазначено, що вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Таким чином, приватним нотаріусом при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів, станом на день вчинення оспорюваного виконавчого напису, вже були не чинні.

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження№ 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження № 12-5гс21).

Однак, будь-яких доказів, які вказують на нотаріальне посвідчення кредитного договору, на підставі якого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим О.В. вчинено спірний виконавчий напис та вирішено стягнути у безспірному порядку з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість, матеріали справи не містять та відповідачем не надано, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що на його підставі стягнення заборгованості не може провадитися у безспірному порядку.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Також, позивач стверджує, а відповідач не надав жодних заперечень, що спірний виконавчий напис вчинений з порушенням ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки до заборгованості за кредитним договором включено суму поза межами строку позовної давності.

Крім того, під час судового судом не встановлено факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису.

Також, позивач стверджує, а відповідачем не надано жодних заперечень, що про вказаний виконавчий напис їй стало відомо виключно після відкриття виконавчого провадження, шляхом отримання відповідної постанови від державного виконавця, що свідчить про те, що вона будь-яких претензій чи заяв, а також вимог про наявність заборгованості та погашення боргу від відповідача чи приватного нотаріуса не отримувала, про існування заборгованості та її розмір не була проінформована, в зв`язку з чим була позбавлена права оскаржити вимогу у судовому порядку або надати письмове заперечення відповідачу чи нотаріусу.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні, в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову.

Згідно квитанції №21_12 від 02 грудня 2021 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 908 гривень 00 копійок.

Крім того, у межах даної цивільної справи позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, яку ухвалою суду задоволено у повному обсязі.

Відповідно до квитанції №23_12 від 02 грудня 2021 року, позивачем при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову сплачений судовий збір у сумі 454 гривні 00 копійок.

Враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, у загальній сумі 1362 гривні 00 копійок, а саме: 681 гривня 00 копійок.

Крім того, приймаючи до уваги, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 681 гривня 00 копійок. Така сума є різницею між розміром сплаченого позивачем судового збору та його частиною, яка підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Крім того, згідно ч.1 та ч.3 ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

30 листопада 2021 року між адвокатом Петренком О.В. та ОСОБА_1 укладеного договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.4.1 вказаного договору, оплата послуг адвоката згідно договору складає 2800 гривень, що сплачуються наступним чином, зокрема: 800 гривень - за підготовку позовної заяви, заяви клієнта до суду про забезпечення позову, а також клопотань про витребування доказів та огляд веб-сайту.

Згідно акту виконаних робіт від 02 грудня 2021 року до договору про надання правничої допомоги від 30 листопада 2021 року, адвокат повністю надав, а клієнт прийняв послуги, передбачені договором про надання правничої допомоги від 30 листопада 2021 року. Клієнт повністю оплатив надані послуги до дня підписання даного акту, а саме 01 грудня 2021 року у сумі 800 гривень.

Відповідно до квитанції на оплату юридичних послуг №01/12/21-1 від 01 грудня 2021 року, ОСОБА_1 сплатила адвокату Петренку О.В. за договором про надання правової допомоги від 30 листопада 2021 року кошти у сумі 800 гривень 00 копійок.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

Враховуючи викладене, а також те, що заявлені та документально підтверджені витрати позивача на правову допомогу адвоката Петренка О.В. у розмірі 800 гривень 00 копійок є співмірними із складністю цієї справи, яка була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, наданими адвокатом обсягом послуг під час підготовки позовної заяви, заяви про забезпечення позову та клопотань, які є додатками до позовної заяви, вказані витрати відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, в зв`язку з чим, з врахування ч.1 ст.141 та ч.3 ст.142 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 28, 76-82, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович та старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Решетняк Дмитро Миколайович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 27 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем та зареєстрований в реєстрі за №6547 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», код ЄДРПОУ 35017877, заборгованості за кредитним договором №001-23058-240114 від 24 січня 2014 року у сумі 33403 гривні 00 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого 02 грудня 2021 року за квитанціями №21_12 та №23_12 у загальній сумі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні 00 копійок, тобто в розмірі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд.9А, офіс 203, ЄДРПОУ 35017877, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , судові витрати на правову допомогу у сумі 800 (вісімсот) гривень 00 копійок та по сплаті судового збору у загальній сумі 681 (шістсот вісімдесят одна) гривня 00 копійок, а всього - 1481 (одна тисяча чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», адреса: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Михайла Стельмаха, буд.9А, офіс 203, ЄДРПОУ 35017877.

Головуючий Т.В. Ігнатенко