Рішення № 102739254, 25.01.2022, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/2956/21

Провадження № 2/366/802/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2022 смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області, у складі головуючої судді Слободян Н.П., за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в смт. Іванків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , подану його представником, адвокатом Журбенком Ігорем Анатолійовичем, до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року позивач, представником якого є адвокат Журбенко І.А., звернувся до суду з позовом до відповідача, треті особи - приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнення з відповідача утриманих коштів.

Позовна заява мотивована тим, що у 2021 він дізнався про існування виконавчого провадження № 65568593 від 25.05.2021 щодо стягнення з нього, на підставі виконавчого напису нотаріуса Головкіної Яни Вікторівни № 34964 від 23.03.2021 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованості у сумі 26813,00 грн. Позивач стверджує, що не має боргових правовідносин з ТОВ «Вердикт Капітал», нотаріально-посвідченого договору немає, він не був попереджений про існування боргу, на підставі якого вчинено оспорюваний виконавчий напис. Відтак вважає, що виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

2. Рух справи

05.11.2021 до суду надійшла зазначена позовна заява із заявою про забезпечення позову.

10.11.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження, перше судове засідання призначене на 13.12.2021, відкладене на 29.12.2021 та , за клопотанням представника позивача, на 25.01.2022.

3. Позиції сторін

Позивач чи його представник у судове засідання не з*явилися. Про день і час слухання справи повідомлено вчасно, належним чином. Представник позивача подав до суду заяву, у якій просив справу розглядати без його участі. Позовні вимоги підтримують.

Представник відповідача у судове засідання не з*явився. Про день і час слухання справи повідомлено вчасно, належним чином. 21.12.201 до суду надійшов відзив на позов, який зводиться до того, що відповідач вважає суму заборгованості, яка зазначена у виконавчому написі нотаріуса, безспірною, а сам виконавчий напис таким, що вчинений у відповідності з чинним законодавством . Крім того, просили відмовити у задоволенні вимог щодо витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що, на їх думку, заявлена сума є завищеною, а до позовної заяви не подано належних та допустимих документів, які підтверджують оплату правничої допомоги , в т.ч. перерахування цієї суми позивачем.

Треті особи у судове засідання не з*явилися. Про день і час слухання справи повідомлені вчасно, належним чином. Заяв чи клопотань до суду не надійшло.

4. Встановлені судом обставини

Судом встановлено, що 23.03.2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною на підставі заяви представника ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», керуючись ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 34964, яким нотаріусом звернуто стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , … який є боржником за Кредитним договором 630074363 від 30.12.2013, укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав і обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 1 від 21.06.2016 є ТОВ «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ», правонаступником усіх прав і обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 є ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав і обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 16-01/19/1 від 16.01.2019 є ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».

Строк платежу настав.

Стягнення проводиться за період з 16.01.2019 по 03.03.2021.

Сума заборгованості складає 26163,00 грн., в тому числі: 10877,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 11039,37 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 4246,63 строкова заборгованість за штрафами і пенями. За вчинення виконавчого напису із Стягувача стягнено 650 грн., які підлягають стягненню з Боржника на користь Стягувача.

25.05.2021 на підставі зазначеного виконавчого напису нотаріуса, приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким Павлом Вікторовичем відкрито виконавче провадження ВП № 65568593 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» зазначених коштів.

11.06.2021 на підставі отриманої інформації пр. те, що боржник отримує дохід у Військовій частині № 1495, приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. звернено стягнення на доходи боржника у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу у розмірі 30194,30 ( в т.ч. виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця у розмірі 2681,30 грн.).

Дізнавшись про вчинений виконавчий напис нотаріуса та відкрите на його підставі виконавче провадження, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого провадження таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус, під час вчинення виконавчого напису мав перевірити безспірність заборгованості, крім того, відповідачем не було попереджено позивача про наявність заборгованості та не надано нотаріусу всіх передбачених законом документів для вчинення виконавчого напису. Позивач стверджує, що заборгованості за зазначеним у виконавчому написі договором не існує.

Мотиви , з яких виходить Суд, та застосовані норми права

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Так , згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже , відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).

Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов`язує нотаріуса викликати позичальника і з`ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з`ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.

Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, вирішуючи позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд виходить, крім іншого, із того, що процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса складається з двох етапів: підготовчий, який включає повідомлення боржника і безпосередньо учинення виконавчого напису, який включає подання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, у тому числі і повідомлення боржника. Недотримання одного з етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Матеріали справи не містять доказів направлення листа-вимоги про повернення боргу та отримання боржником такого листа.

Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики на підставі виконавчого напису нотаріуса не була дотримана (виконана), а саме боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є окремою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Така на правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 і від 15 січня 2020 року у справі 305/2082/14.

Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 61-44380св18), у постанові від 25 березня 2019 року, у справі № 629/3881/16-ц, провадження № 61-31187св18.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем, як і третіми особами не надано суду нотаріально посвідченого договору, у зв`язку з невиконанням якого нарахована та з позивача стягується заборгованість, як не перевірено і того, чи не сплинув 3-річний строк можливості вчинення виконавчого напису з моменту коли настав строк виконання навіть того договору, на який посилається стягувач та нотаріус ( кредитний договір 630074363 від 30.12.2013, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк»).

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ст. 13 закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Вирішуючи вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд враховує, що останній вчинений не на підставі нотаріального посвідченого договору і існування заборгованості не є безспірним. Задоволення позову у цій частині не перешкоджає ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» звернутися за стягненням зазначеної суми у судовому порядку.

Щодо стягнення з ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» коштів, утриманих з позивача за зазначеним вище виконавчим написом нотаріуса

Позивач просить стягнути на його користь з відповідача 16077,08 грн., як безпідставно стягнуті з нього кошти.

У межах виконавчого провадження № 65568593 приватним виконавцем 11.06.2021 було прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

На виконання цієї постанови за місцем роботи (служби) позивача, бухгалтерією 9 прикордонного загону імені Січових стрільців Державної прикордонної служби України здійснювалось відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 . Загалом з його доходу було відраховано за період з 01.07.2021 по 31.10.2021 16077,08 грн., що підтверджується довідкою № 274 від 02.11.2011. Зазначена сума складається із 26813 грн. заборгованості перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та 2681,30 грн. виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця.

Враховуючи, що цим рішенням суд визнав оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, між сторонами виникли також спірні правовідносини, які регулюються нормами статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до положень ч.ч.1, 2 особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу (збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна, і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

При цьому, набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності правової підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року в справі №753/15556/15-ц, від 23.01.2020 року в справі №910/3395/19.

Повертаючись до матеріалів справи, суд відмічає, що правовою підставою для набуття ТОВ "Вердикт Капітал" грошових коштів став виконавчий напис нотаріуса, який цим рішенням визнано таким, що не підлягає виконанню, а відтак, оскільки перестала існувати правова підстава для отримання таких коштів, грошові кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до ст.1212 ЦК України.

Разом з тим, безпосередньо ТОВ "Вердикт Капітал" внаслідок розподілу утриманих з ОСОБА_1 грошових коштів, отримано 13395,78 грн., а сума 2681,30 грн. склала виконавчі збори/основну винагороду приватного виконавця, яка стягується з утриманих коштів у першу чергу.

Наведене свідчить, що лише грошові кошти, перераховані безпосередньо ТОВ "Вердикт Капітал" в сумі 13395,78 грн. в розумінні положень ст.1212 ЦК України є майном, яке відповідач фактично набув безпідставно, і саме ці кошти мають бути повернуті ним позивачу.

Грошові кошти в сумі 2681,30 грн., які були спрямовані на погашення витрат на проведення виконавчих дій та сплату виконавчих зборів, відповідач не набував, а тому до цих коштів положення ст.1212 ЦК України застосовуватися не можуть.

Позовні вимоги до приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. позивачем не заявлені, розподіл стягнутих з ОСОБА_1 сум ним не оскаржено, тому підстав для вирішення питання щодо цих коштів у суду немає.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми коштів за отримання правової допомоги

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат з розглядом справи,зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між адвокатом Журбенком І.А. та позивачем ОСОБА_1 , 28.10.2021 було укладено договір про надання правової допомоги № 23. Відповідно до умов договору сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правничої допомоги у розмірі 3000 грн. 00 коп. Розрахунок за цим договором здійснюється шляхом повного авансового внеску. Разом із заявою про забезпечення позову та зазначеним договором додано розрахункову квитанцію серії АСАХ № 615586, що підтверджує оплату адвокату ОСОБА_1 за підготовку позову та представництво інтересів 3000 грн.

Суд вважає, з огляду на ціну позову та оформлення, як мінімум двох процесуальних документів, поданих до суду ( позовної заяви та заяви про забезпечення позову, підготовки до їх написання), зазначений розмір правничої допомоги цілком виправданим. А відтак, вони підлягають стягненню з відповідача.

Судовий збір

Позивач, як учасник бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_1 від 10.11.2015), у відповідності до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

За загальним правилом позивач мав сплатити судовий збір за дві позовні вимоги (немайнового та майнового характеру) по 908 грн., всього 1816 грн., та за подання заяви про забезпечення позову 454 грн.

Позовні вимоги позивача задоволені судом частково: позовна вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволена повністю, а позовна вимога про стягнення безпідставно стягнутих коштів в сумі 16077,08 грн. задоволена частково на суму 13395,78 грн., що становить 83,3 % від заявленої позовної вимоги.

Заява про забезпечення позову, задоволена судом в повному обсязі.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір: 908 гривень за задоволену позовну вимогу немайнового характеру, 756, 36 грн. - 83,3% від 908 грн. за частково задоволену вимогу майнового характеру та 454 гривні за задоволену заяву про забезпечення позову, всього: 2 118, 36 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 247, 265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна, приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Головкіною Яною Вікторівною від 23.03.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 34964 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 26813, 00 грн. та винагороду приватному виконавцю 2681,03 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 13395,78 грн..

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на користь держави судовий збір в сумі 2 118,36 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.01.2022.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 )

Відповідач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (04071, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-б, код ЄДРПОУ 36799749)

Треті особи:

приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Головкіна Яна Вікторівна ( АДРЕСА_2 );

приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович (10014, м. Житомир, бульвар Новий, 5, офіс 2.8 Житомирської області).

Суддя Н.П. Слободян