Рішення № 102739134, 24.01.2022, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/12232/21

2/357/26/22

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Бондаренко О.В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

18.10.2021 представник позивача, адвокат Карпенко Юрій Леонідович, звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв`язку, який зареєстрований судом 20.10.2021, мотивуючи тим, що приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, вчинено виконавчий напис від 05.08.2016, реєстраційний №6669, яким стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 125 317,71 грн. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором №DNH4KS36620036 від 15.08.2006, укладеного з ПАТ КБ «Приватбанк». Відповідно до виконавчого напису нотаріуса, стягнення проводиться за період з 15.08.2006 по 16.06.2016, тобто за дев`ять років десять місяців.30.09.2016 Білоцерківським МВ ДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження №52400835 та винесено постанову про арешт майна боржника та 19.02.2018 старшим державним виконавцем Білоцерківського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. 17.02.2021 АТ КБ «Приватбанк» повторно подає виконавчий напис №6669 від 06.08.2016, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. до Білоцерківського МВ ДВС та 17.0.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64535439 та 01.04.2021 винесено постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника. Позивач вважає, що вчинений виконавчий напис свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором. Крім цього, виконавчий напис вчинено з порушенням спеціального строку позовної давності в один рік, який застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а також стягувачем за кредитним договором включено і розмір пені, яка нарахована за невідомий період, оскільки банком не надано відповідний розрахунок, а зазначено лише розмір пені. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною. Також, нотаріусу не було надано всіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості у межах строку, за який виконавчий напис може бути видано, оскільки нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Відповідно до умов кредитного договору №DNH4KS36620036 від 15.08.2006 Банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 4 871,96 грн. на строк 24 місяці по 15.08.2008. Тобто, починаючи з 16.08.2008 ПАТ КБ «Приватбанк» був обізнаний про порушення свого права, тому з дня виникнення права вимоги на стягнення вказаної заборгованості минуло більше трьох років, вказане виключає можливість її стягнення за виконавчим написом. Але відповідно до виконавчого напису нотаріуса строк, за який проводиться стягнення, становить - дев`ять років десять місяців один день, а саме з 15.08.2006 по 16.06.2016. Тому, позивач просить визнати виконавчий напис №6669 від 05.08.2016, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міськрайонного нотаріального округу Бондар І.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі125 317,71 грн., таким, що не підлягає виконанню.

25.10.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

17.11.2021 судом витребувано у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису №6669 від 05.08.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «Приватбанк» заборгованості в розмірі 125317,71 грн., в тому числі: копію кредитного договору №DNH4KS36620036 від 15.08.2006, укладеного між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , копію засвідченої виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, копію письмової вимоги АТ КБ «Приватбанк» про усунення порушень боржником ОСОБА_1 ..

Відповідачу було роз`яснено його право надіслати суду відзив на позовну заяву та усі наявні докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач - Акціонерне Товариство Комерційний банк «Приватбанк» копію ухвалу суду про відкриття провадження та пакет документів отримав 02.11.2021 (а.с.64), однак, протягом строку, встановленого судом, відзив на позовну заяву до суду не направив.

Крім того, клопотань від жодної із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, яка полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено матеріалами справи (а.с. 11).

Встановлено, що 05.08.2016 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Київської області Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис №6669 (а.с.13, 16), яким запропоновано стягнути грошові кошти в сумі 125 317,71 грн. з ОСОБА_1 , як борг за кредитним договором №DNH4KS36620036 від 15.08.2016, укладеним між ним та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». Запропоновано задовольнити вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» у розмірі: залишок заборгованості за кредитом - 4 871,96 грн., залишок заборгованості за відсотками - 32 273,14 грн., пеня - 80 586,05 грн., штраф - 5 886,56 грн., що всього становить 123 617,71 грн.,витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1 700,00 грн.. Всього, з урахуванням витрат пов`язаних з вчиненням виконавчого напису, 125 317,71 грн.. Строк, за який проводиться стягнення - дев`ять років десять місяців один день, а саме з 15.08.2006 по 16.06.2016. (а. с. 13).

15.08.2006 між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитний договір №DNH4KS36620036 (а.с. 26), відповідно до умов якого для повного розрахунку за товар і сплати комісії банку та ТОВ «Приват Кредит» Банк надає Позичальнику строковий кредит у сумі 4 871,96 грн. на строк 24 місяці по 15.08.2008 включно, за умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09 % у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту в обмін на зобов`язання позичальника по поверненню кредиту, сплати процентів, в обумовлених у заяві та умовах про надання споживчого кредиту фізичним особам, строки, а також сплатою комісії, яка зазначена в умовах.

30.09.2016 Білоцерківським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрито виконавче провадження №52400835, на підставі заяви стягувача та 19.02.2018 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується копією матеріалів виконавчого провадження (а. с. 23-44).

17.02.2021 державним виконавцем Білоцерківського міського відділу виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гончаренко Вікторією Олександрівноюза повторним пред`явленням було відкрито виконавче провадження №64535439 щодо виконання виконавчого напису №6669, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Київської області Бондар І.М. від 05.08.2016 на підставі заяви, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с.17). Також, 17.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору та 01.04.2021 винесено постанови про арешт коштів боржника та арешт майна боржника (а.с. 18 -21).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Згідно статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України. Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Відповідно до ст.89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно пункту 1.1. вказаної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Як передбачено п.3.1., 3.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів, при цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість бо інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.01.2018 року справа № 310/9293/15, № 61-154).

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком можуть бути підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Судом враховується, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку. Таким чином, слід встановити, чи були надані банком нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року № 6-158цс15.

Відповідно до ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.

Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 23.06.2020 усправі № 645/1979/15-ц).

В постанові Верховного Суду (справа №310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначено, що: при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічного висновку щодо застосування вказаних норм матеріального права в аналогічних правовідносинах дійшла Велика палата Верховного суду у постанові від 29.03.2019 року у цивільній справі №137/1666/16-ц.

В постанові Верховного суду від 29.01.2019 року у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Так, позивач заперечує наявність заборгованості, у розмірі зазначеному у виконавчому написі та зазначає, що стягнення, відповідно до виконавчого напису нотаріуса, проводиться за дев`ять років десять місяців один день, а саме з 15.08.2006 по 16.06.2016. Відповідно до умов кредитного договору № DNH4KS36620036 від 15.08.2006 Банк надає позичальнику строковий кредит у сумі 4 871,96 грн. на строк 24 місяці по 15.08.2008. Тобто, починаючи з 16.08.2008 ПАТ КБ «Приватбанк» був обізнаний про порушення свого права і у нього виникло право вчиняти дії для захисту порушеного права. Отже, з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років та вказане виключає можливість її стягнення за виконавчим написом. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу та нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.Відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. При зверненні відповідача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в розмір повної суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором включено і розмір пені, яка нарахована за невідомий період, оскільки банком не надано відповідний розрахунок, а зазначено лише розмір пені. Вважає виконавчий напис вчиненим з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та пункту 284 Інструкції, оскільки вказану у виконавчому написі суму боргу не можна вважати безспірною, адже, приватним нотаріусом при вчинені виконавчого напису всупереч ст. 88 Закону України «Про нотаріат» не враховано того, що з моменту виникнення права вимоги у стягувача до моменту вчинення виконавчого напису минуло більше ніж три роки.

Суд враховує зазначені твердження та докази позивача щодо розміру боргу та підстав його нарахування, виходячи з наступного.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №553/1325/14-ц та постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №61-517св18.

Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц).

Так, з виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором №DNH4KS36620036 від 15.08.2006 станом на 16.06.2016 (а.с. 28) вбачається, що виписка з рахунка надана за період з 15.08.2006 по 12.08.2009, за період з 12.08.2009 по 16.06.2016 не зазначено конкретизованого нарахування заборгованості за тілом кредиту, відсотками та пенею. Згідно виписки заборгованість позивача станом на 01.08.2016зазначена в розмірі 124117,71 грн., а згідно виконавчого напису заборгованість позивача станом на 16.06.2016 становить 123617,71 грн., а тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед товариством є безспірним.

Крім того, належні первинні облікові документи, оформлені у порядку визначеному ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», а саме: банківська виписка, суду надана не була, тому і немає підстав вважати, що розмір заборгованості позивача перед банком, а також розмір процентів, штрафів та пені за користування кредитними коштами, зазначених у виконавчому написі, є безспірним.

Суд також враховує, що відповідно до п. 3.4. Розділу 2, Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. Це право виникає у стягувача з моменту неналежного виконання зобов`язання боржником у визначений договором строк.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 по справі №910/10374/17, підтверджуючи висновок, викладений у постанові від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, зазначила, що норми частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на час вчинення спірних виконавчих написів) слід застосовувати разом з нормами частини другої статті 88 цього Закону та статті 257 ЦК України, які передбачають трирічний строк від дня виникнення права вимоги, в межах якого вчиняється виконавчий напис. Також, порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, відповідно до умов кредитного договору № DNH4KS36620036 від 15.08.2006 Банк надав позичальнику строковий кредит у сумі 4 871,96 грн. на строк 24 місяці по 15.08.2008 включно.

Тобто, починаючи з 16.08.2008 ПАТ КБ «Приватбанк» був обізнаний про порушення свого права та саме з цього моменту у відповідача виникло право вимоги до позичальника, а спірний виконавчий напис №6669 був вчинений приватним нотаріусом Бондар І.М. лише 05.08.2016.

Також, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором, кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, однак, відповідач нарахував заборгованість за відсотками за період з 15.08.2008 по 16.06.2016, тобто вже після спливу визначеного договором строку кредитування.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно, позивач не вважає таку заборгованість безспірною, а приватним нотаріусом при вчинені виконавчого напису всупереч ст. 88 Закону України «Про нотаріат» не враховано того, що з моменту виникнення права вимоги у стягувача до моменту вчинення виконавчого напису минуло більше ніж три роки.

Крім того, захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Однак, АТ КБ «Приватбанк» не надало доказів належного сповіщення боржника про борг, оскільки боржник вважається належним чином повідомленим про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Так, у нотаріальному процесі при стягненні боргу за кредитним договором на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Повідомлення, надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджує безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису. Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 30 вересня 2019 року по справі №357/12818/17, від 01.04.2020 року у справі № 236/2511/17, від 27 серпня 2020 року по справі №554/6777/17, від 09 вересня 2020 року по справі №127/7932/17.

Наведена норма спрямована на фактичне повідомлення іпотекодавця, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на його майно. Тому повідомлення іпотекодавця слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08.04.2021 у справі №766/13967/17 та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23 червня 2020 року у справі №645/1979/15.

Отже, суд враховує той факт, що відповідач не надав до суду доказів подання приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірині Михайлівні усіх необхідних документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника, а 10.01.2022 приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. повідомила суд, що надати витребувані ухвалою суду матеріали нотаріальної справи не має можливості, оскільки на підставі акту від 05.01.2021 їх було знищено, у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідач відзив на позов з належними, допустимими та достатніми доказами в спростування доводів позивача до суду не подав.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір (а.с. 8), тому, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1253,20 грн. підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 39, 50, 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264-265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1, м. Київ), третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), Білоцерківський міський відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: б-р Олександрійський, 94, м. Біла Церква, Київська область), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, зареєстрований в реєстрі за №9996 від 05.08.2016, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості в розмірі 125317,71 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1253,17 грн. (одна тисяча двісті п`ятдесят тригривні17 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 24.01.2022, з урахуванням ч.3 ст. 124, ч.6 ст. 259 ЦПК України.

СуддяО. В. Бондаренко