Рішення № 102737954, 24.01.2022, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/16/21 Справа №447/1347/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

24.01.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі: судді Павлів В. Р. за участю секретаря судового засідання судового засідання Стронської Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві питання щодо ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом позовом ОСОБА_1 до АТ Комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування шкоди, заподіяної банком,

в с т а н о в и в:

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 20.10.2021 частково задоволено позов ОСОБА_1 до АТ Комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування шкоди, заподіяної банком. Стягнути з АТ Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50907 (п`ятдесят тисяч дев`ятсот сім) гривень 60 коп.

При винесенні рішення не вирішено питання відшкодування моральної шкоди.

За правилами ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд, стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення та судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи з обставин справи та положення ч. 4 ст. 270 ЦПК України, немає необхідності викликати сторін у судове засідання для ухвалення додаткового рішення.

У відповідності до ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що необхідно винести додаткове рішення.

Позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що сам фактом списання грошових коштів з банківського рахунку для нього стало шоком, бо він лишився позбавленим права на вільне використання гарантованої державою виплати соціальної допомоги в старості. З травня 2019 позивач змушений ходити по правоохоронних службах, судові засідання у справі часто відкладаються із не його ініціативи, що для нього є свіжою порцією нервів і впливає негативно на його самопочуття, а відповідно і на здоров`я. Особливо на позивача впливає позиція відповідача про те, що викрадення коштів відбулось з його вини, бо він мав контролювати рух коштів. Позивач втратив сон та спокій, змушений був приймати заспокійливі препарати.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що позивачем має бути зазначено в чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її завдано позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

Позивачем не зазначено у чому саме полягає моральна шкода, а також не доведено факт завдання йому цієї шкоди та не обґрунтовано її розмір, не вказано з яких міркувань позивач виходив, визначаючи саме такий розмір заподіяної йому моральної шкоди.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що позивачем не доведено у розумінні статті 81 ЦПК України завдання йому моральної шкоди з боку відповідача, суд приходить до висновку, що позов в цій частині є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд

ухвалив :

Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 447/1347/19 за позовом ОСОБА_1 до АТ Комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування шкоди, заподіяної банком.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду-якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Павлів В. Р.