Ухвала суду № 102733488, 18.01.2022, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.01.2022м. СумиСправа № 920/1262/21

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Крокс фудс” б/н, б/д (вх. № 155, № 156 від 14.01.2022) про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу та винесення додаткового рішення у справі № 920/1262/21

за позовом Громадської спілки “Українська ліга авторських та суміжних прав”

(вул. А.Аболмасова, буд.5, група приміщень 57, офіс 7, м. Київ,

02002, код ЄДРПОУ 42502769)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Крокс фудс” (вул.

Гагаріна, буд. 16, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 42833017)

про стягнення 20887 грн 08 коп.,

УСТАНОВИВ:

24.11.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 20887 грн 08 коп. заборгованості за Договором про забезпечення правомірного використання об`єктів суміжних прав в публічних закладах №КБР-56/10/20-Н від 01.10.2020; а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою від 25.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/12624/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Позивачем подано заяву від 24.11.2021 про залишення позову без розгляду.

Ухвалою суду від 22.12.2021 заяву представника позивача від 24.11.2021 про залишення позову без розгляду задоволено та залишено позовну заяву Громадської спілки “Українська ліга авторських та суміжних прав” без розгляду.

14.01.2022 представником відповідача подано до суду клопотання про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу та винесення додаткового рішення. Відповідно до зазначеного клопотання представник відповідача, окрім іншого, просить суд поновити строки для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

Частина 1 ст. 119 ГПК України визначає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13.

Із правового контексту норм статей 118, 119 Господарського процесуального кодексу України убачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 910/15481/17.

В обґрунтування причин пропуску строку на подання доказів представник відповідача зазначає, що ухвалу від 22.12.21 року ТОВ «Крокс фудс» не отримувало, про існування ухвали від 22.12.21, дізналися зі змісту ухвали від 05.01.2022, котру отримали 10.01.22 року.

Також представник відповідача зазначає, що оскільки справа розглядалася у спрощеному провадженні без виклику сторін, строки розгляду справи були не порушенні, тому з реєстром судових рішень по даній справі не знайомилися, на офіційну електронну пошту ухвала від 22.12.2021 також не надходила.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 22.12.2021 (якою заяву представника позивача від 24.11.2021 про залишення позову без розгляду задоволено та залишено позовну заяву Громадської спілки “Українська ліга авторських та суміжних прав” без розгляду) направлено на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Крокс фудс» (вул. Гагаріна, буд 16, м. Суми, 40000) 23.12.2021.

Проте, поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 22.12.2021 повернуте відділенням поштового зв`язку на адресу суду 04.01.2022, з зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача – ТОВ «Крокс фудс» є: вул. Гагаріна, буд 16, м. Суми, 40000 на яку і було направлено судове рішення (ухвала від 22.12.2021).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до даних про відстеження поштових відправлень (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) зазначено, що 24.12.2021 відправлення не вручене під час доставки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідно до приписів п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала господарського суду Сумської області від 22.12.2021 (про залишення позовної заяви без розгляду) вважається врученою відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Крокс фудс» 24.12.2021 - з дня проставлення у поштовому відділенні відмітки “відправлення не вручене під час доставки”.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно із ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на вказане, визначений ч. 8 ст. 129 ГПК України останній день для подання доказів понесених витрат на правничу допомогу у справі відповідачем є 29.12.2021.

Однак, відповідач надав докази понесених втрат лише 14.01.2022.

Враховуючи викладене, не перебування відповідача за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію не є обґрунтованою підставою для поновлення пропущеного строку на подання доказів і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин суд приходить до висновку, що представником відповідача не надано доказі в підтвердження винятковості та поважності причин пропуску строку на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, в зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

У відповідності до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення, суд вирішив питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке не підлягає передачі, або дії що потрібно виконати, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Керуючись ст. 129, 244 ГПК України, -

УХВАЛИВ:

1. У поновленні строку на подання доказів на підтвердження розміру судових витрат – відмовити.

2. Прийняти до розгляду клопотання представника відповідача б/н, бд (вх. № 155 від 14.01.2022) про винесення додаткового рішення .

3. Призначити розгляд клопотання на 27.01.2022. Розгляд клопотання здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.В. Заєць