Рішення № 102730536, 28.12.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1622/21

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Украгроспілка»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм»простягнення 1067629,08 грн.за участю представників:

позивача:Хороший І.В. – адвокат, ордер від 27.05.2021 серія ЧК № 49616 відповідача:не з`явились суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроспілка» (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» (далі – відповідач) про стягнення 1067629,08 грн., з яких 637260 грн. основний борг, 58946,55 грн. інфляційні втрати, 180244,53 грн. пеня, 191178 грн. штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.11.2018 № ТЕП-13 щодо здійснення повного розрахунку за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу в період з 01.11.2018 по 03.10.2019 у строк встановлений договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.06.2021 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Призначено у даній справі підготовче судове засідання та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інших документів, що підтверджують заперечення проти позову до 01.07.2021. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання зобов`язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.11.2018 № ТЕП-13 щодо здійснення розрахунку за надані послуги з організації перевезення та доставки кукурудзи згідно перелічених в позовній заяві актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) в період з 01.11.2018 по 03.10.2019 у строк встановлений договором; контррозрахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, пені та штрафу.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

На електронну адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» надійшли пояснення по справі від 31.08.2021, скріпленні ЕЦП представником товариства, які (аналогічні пояснення) також надійшли на фактичну адресу суду. У вказаних поясненнях відповідач зазначає, що надані позивачем до позовної заяви документи викликають сумніви у своїй достовірності та можливості їх використання як докази у даній справі, оскільки всі долучені документи не були належним чином завірені. Відповідач також зазначає, що надані позивачем розрахунки пені та штрафу є помилковими, позаяк договором не передбаченого іншого строку ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому нарахування пені повинно було обмежуватися 6 місяцями, тобто період для розрахунку з 08.10.2019 по 28.05.2021 є невірним та суперечить положенням законодавства. Крім того, відповідач зазначає, що строк позовної давності щодо пені та штрафу сплив 03.10.2020, що унеможливлює стягнення нарахованої пені та штрафу в даному спорі, у зв`язку з чим відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності в частині стягнення пені та штрафу.

На адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроспілка» надійшли пояснення від 24.09.2021, в яких позивач зазначив, що він не пропустив строк позовної давності щодо звернення з вимогою про стягнення з відповідача штрафник санкції, оскільки п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. В той же час, постановою КМУ від 11.03.2020 № 211 з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, дія якого не закінчилась. Викладене свідчить про відсутність підстав для застосування строку позовної давності. Що стосується строку нарахування пені визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, то згідно п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Таким чином з урахуванням п. 7 Прикінцевих положень ГК України, шестимісячний строк, встановлений ст. 232 ГК України щодо нарахування пені не сплив, а продовжується на строк дії карантину. Посилання відповідача на недопустимість та неналежність долучених до позовної заяви доказів є безпідставними, позаяк надані позивачем докази завірені належним чином директором ТОВ «Украгроспілка», всі документи в оригіналі наявні у сторін у справі. Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На електронну адресу Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» надійшли пояснення по справі від 17.12.2021, скріпленні ЕЦП представником товариства, в яких відповідач зазначає, що позивачем подану позовну заяву саме про стягнення збитків у розмірі 1067629,08 грн., де 637260 грн. основний збиток, 58946,55 грн. інфляційні втрати, 180244,53 грн. пеня, 191178 грн. штраф. Із змісту позовної заяви та долучених документів є очевидним, що позивач хотів стягнути саме збитки, про що свідчить претензія від 05.03.2021 про стягнення збитків та посилання у позовній заяві на вказану претензію та ст. 224-224 ГК України. Разом з тим, позивач не надав докази, які підтверджують наявність збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2021 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.11.2021 об 12:00.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.112021 оголошено перерву у судовому засіданні та повідомлено сторін у справі, що розгляд справи по суті буде продовжено 28.12.2021 о 11:20.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений у порядку встановленому ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України з додержанням вимог частин 3, 4 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, шляхом направлення на адресу його місцезнаходження, належним чином завіреної копії ухвали, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.11.2018 № ТЕП-13 (далі – договір), відповідно до умов якого відповідач – клієнт доручає, а позивач – експедитор зобов`язується за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу клієнта (зернові, олійні та інші вантажні, згідно додаткових угод, додатків тощо) по території України (далі – ТЕП) (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за договором є договірною та фіксується в доповненнях до договору.

Розрахунки між експедитором і клієнтом здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору клієнт оплачує експедитору попередню оплату в розмірі 90% вартості ТЕП, 10% - по факту відвантаження, згідно рахунків експедитора; після отримання клієнтом акта виконаних робіт від експедитора, проводиться звірка та остаточний розрахунок впродовж 2 банківських днів.

Пунктом 3.6 договору визначено, що факт виконання робіт за цим договором підтверджується актом виконаних робіт з обов`язковим зазначенням станції відвантаження, найменування вантажу, перевезеного обсягу та станції призначення.

Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині зобов`язань за договором, що є невиконаними на зазначену дату, - до повного виконання сторонами цих зобов`язань за договором (п. 5.1 договору).

В додатку від 01.11.2018 № 1 сторони затвердили ставку в розмірі 38304 грн./вагон (в т.ч. ПДВ) на перевезення: ТЕП з перевезення кукурудзи зі ст. Золотоноша-1 Од зал. призначенням ст. Чорноморськ (експ.) Од. зал., кількість вагонів 4; ТЕП з перевезення кукурудзи зі ст. Золотоноша-1 Од зал. призначенням ст. Чорноморська (експ.) для ТІС Од.зал., кількість вагонів 1.

В додатку від 09.11.2018 № 2 сторони затвердили ставку в грн./вагон (в т.ч. ПДВ) на перевезення: ТЕП з перевезення кукурудзи зі ст. Золотоноша-1 Од зал. призначенням ст. Чорноморська (експ.) для ТІС Од.зал., кількість вагонів 13, ставка грн./вагон (в т.ч. ПДВ) - 38304 грн.; ТЕП з перевезення кукурудзи зі ст. Золотоноша-1 Од зал. призначенням ст. Жовтнева (експ.) Од.зал., кількість вагонів 3, ставка грн./вагон (в т.ч. ПДВ) - 37304 грн.; ТЕП з перевезення кукурудзи зі ст. Золотоноша-1 Од зал. призначенням ст. Ксенієво (експ.) Од.зал., кількість вагонів 10, ставка грн./вагон (в т.ч. ПДВ) - 38270 грн.

В додатку від 02.01.2019 № 3 сторони затвердили ставку в грн./вагон (в т.ч. ПДВ) на перевезення: ТЕП з перевезення кукурудзи зі ст. Золотоноша-1 Од зал. призначенням ст. Одеса-порт (експ.) Од.зал., кількість вагонів 1, ставка грн./вагон (в т.ч. ПДВ) - 38304 грн.; ТЕП з перевезення кукурудзи зі ст. Золотоноша-1 Од зал. призначенням ст. Миколаїв-вантажний (експ.) Од.зал., кількість вагонів 3, ставка грн./вагон (в т.ч. ПДВ) - 37304 грн.

В додатку від 26.09.2019 № 4 сторони затвердили ставку в розмірі 466 грн./вагон (в т.ч. ПДВ) на перевезення: ТЕП з перевезення кукурудзи зі ст. Золотоноша-1 Од зал. призначенням Миколаїв-вантажний-експ. Од.зал., кількість, тн (+/- 5%) - 1000, ставка грн./тн (в т.ч. ПДВ) - 432 грн.; винагорода експедитора, кількість, тн (+/- 5%) - 1000, ставка грн./тн (в т.ч. ПДВ) - 16 грн., послуги по сертифікації, кількість, тн (+/- 5%) - 1000, ставка грн./тн (в т.ч. ПДВ) - 18 грн.

На виконання умов договору позивач в період з 01.11.2018 по 03.10.2019 надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу на загальну суму 1674960,40 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 08.11.2018 № ОУ-0000046 на суму 153216 грн., від 09.11.2018 № ОУ-0000047 на суму 38304 грн., від 15.11.2018 № ОУ-0000050 на суму 153216 грн., від 17.11.208 № ОУ-0000052 на суму 37304 грн., від 20.11.2018 № ОУ-0000055 на суму 37304 грн., від 24.11.2018 № ОУ-0000057 на суму 37304 грн., від 25.11.2018 № ОУ-0000058 на суму 76608 грн., від 27.11.2018 № ОУ-0000062 на суму 76608 грн., від 28.11.2018 № ОУ-0000066 на суму 153216 грн., від 04.12.2018 № ОУ-0000074 на суму 38304 грн., від 10.12.2018 № ОУ-0000079 на суму 114810 грн., від 14.12.2018 № ОУ-0000081 на суму 76540 грн., від 15.12.2018 № ОУ-0000082 на суму 76540 грн., від 20.12.2018 № ОУ-0000083 на суму 76540 грн., від 21.12.2018 № ОУ-0000084 на суму 38270 грн., від 09.01.2019 № ОУ-0000002 на суму 38304 грн., від 19.01.2019 № ОУ-0000005 на суму 111912 грн., від 04.02.2019 № ОУ-0000016 на суму 66000 грн., від 30.09.2019 № ОУ-0000099 на суму 91336 грн., від 01.10.2019 № ОУ-0000100 на суму 91569 грн., від 03.10.2019 № ОУ-0000101 на суму 91755,40 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та їх підписи скріплені печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач частково здійснив розрахунок за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу в сумі 1037700,40 грн., що підтверджується банківськими виписками, завірені копії яких залучені до метре ріалів справи.

Враховуючи, що відповідач своїх договірних зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу в період з 01.11.2018 по 03.10.2019 у строк встановлений договором по переліченим вище актам здачі-приймання робіт (надання послуг) не виконав, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 05.03.2021 № 0503/21, в якій просив, зокрема, перерахувати кошти за договором від 01.11.2018 № ТЕП-13 в сумі 637260 грн. Відповідач отримав вказану претензію 18.03.2021, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 05.03.2021 № 0215404814253, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення, не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу в період з 01.11.2018 по 03.10.2019 у строк встановлений договором по переліченим вище актам здачі-приймання робіт (надання послуг), у зв`язку з чим, за ним рахується борг в розмірі 637260 грн. – різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною сумою актів здачі-приймання робіт (надання послуг). Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною 2 ст. 929 Цивільного кодексу України визначено, що положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату .

Згідно із ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положеннями ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу в період з 01.11.2018 по 03.10.2019 у строк встановлений договором по переліченим вище актам здачі-приймання робіт (надання послуг) в розмірі 637260 грн., в зв`язку з чим за ним на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 637260 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 637260 грн.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати з прострочених сум грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з прострочених сум за загальний період прострочення з квітня 2020 року по квітень 2021 року включно складають 58946,55 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідає вказаним нормам законодавства та обставинам справи.

Позивач посилаючись на п. 3.4 договору просить суд за допущене прострочення строків оплати стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 08.10.2019 по 28.05.2021 становить 180244,53 грн.

Також, позивач на підставі п. 3.4 договору просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 30% від суми простроченого платежу, розмір якого за розрахунком позивача складає 191178 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору у випадку прострочення строків оплати, передбачених даним договором, клієнт сплачує експедитору неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення; у випадку прострочення строків оплати більше ніж на 10 банківських днів клієнт сплачує експедитору вищезазначену неустойку та штраф у розмірі 30% від суми простроченого платежу.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована за шість місяців з простроченого платежу за відповідний період виходячи з дня початку строку прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, положення п. 3.3 договору, згідно якого остаточний розрахунок за надані позивачем транспортно-експедиторські послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу здійснюється після отримання клієнтом акта виконаних робіт від експедитора впродовж 2 банківських днів, прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо здійснення розрахунку за надані позивачем транспортно-експедиторські послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу починається з наступного дня після спливу 2 банківських днів від дати підписання сторонами акта виконаних робіт.

Судом встановлено, що заявлена до стягнення сума заборгованості 637260 грн., на яку позивач здійснює нарахування заявлених до стягнення сум пені та штрафу складається із сум заборгованості за наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 15.12.2018 № ОУ-0000082 на суму 76540 грн. (борг за актом становить 31573,60 грн.), від 20.12.2018 № ОУ-0000083 на суму 76540 грн., від 21.12.2018 № ОУ-0000084 на суму 38270 грн., від 09.01.2019 № ОУ-0000002 на суму 38304 грн., від 19.01.2019 № ОУ-0000005 на суму 111912 грн., від 04.02.2019 № ОУ-0000016 на суму 66000 грн., від 30.09.2019 № ОУ-0000099 на суму 91336 грн., від 01.10.2019 № ОУ-0000100 на суму 91569 грн., від 03.10.2019 № ОУ-0000101 на суму 91755,40 грн.

Прострочення із здійснення розрахунків за надані позивачем транспортно-експедиторські послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу по актам здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 15.12.2018 № ОУ-0000082 починається з 18.12.2018, від 20.12.2018 № ОУ-0000083 з 26.12.2018, від 21.12.2018 № ОУ-0000084 з 27.12.2018, від 09.01.2019 № ОУ-0000002 з 14.01.2019, від 19.01.2019 № ОУ-0000005 з 23.01.2019, від 04.02.2019 № ОУ-0000016 з 07.02.2019, від 30.09.2019 № ОУ-0000099 з 03.10.2019, від 01.10.2019 № ОУ-0000100 з 04.10.2019, від 03.10.2019 № ОУ-0000101 з 08.10.2019.

Оскільки нарахування пені на прострочений платіж за відповідний період згідно ч. 6 ст. 232 ГК України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а розрахунок пені, здійснений позивачем, на прострочені платежі за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 15.12.2018 № ОУ-0000082 на суму 76540 грн. (борг за актом становить 31573,60 грн.), від 20.12.2018 № ОУ-0000083 на суму 76540 грн., від 21.12.2018 № ОУ-0000084 на суму 38270 грн., від 09.01.2019 № ОУ-0000002 на суму 38304 грн., від 19.01.2019 № ОУ-0000005 на суму 111912 грн., від 04.02.2019 № ОУ-0000016 на суму 66000 грн., знаходиться поза межами такого шестимісячного періоду, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 102589,42 грн. з огляду на їх безпідставність.

Що стосується нарахування пені на прострочені суми заборгованості за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.09.2019 № ОУ-0000099 на суму 91336 грн., від 01.10.2019 № ОУ-0000100 на суму 91569 грн., від 03.10.2019 № ОУ-0000101 на суму 91755,40 грн., то суд перевіривши розрахунок пені за такими актами, встановив, що позивачем при здійсненні нарахування пені не було враховано вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Як на підставу правомірності нарахування пені за весь час прострочення без урахування вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, позивач посилається на те, що згідно п. 7 Прикінцевих положень ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Всесвітня організація охорони здоров`я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року.

Договір між сторонами у справі був укладений 01.11.2018, тобто до введення в Україні загальнодержавного карантину. Договором сторони не передбачили іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж визначено ч. 6 ст. 232 ГК України

А отже, жодна із сторін на момент укладення договору не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.

Відповідно до положень статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним принципом, дія нормативно-правового акту в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи, що і укладення договору, і надання транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу відбулись до набрання чинності Законом України № 540-IX від 30.03.2020, дія цього Закону на спірні правовідносини не розповсюджується і нарахування пені за допущене прострочення оплати наданих транспортно-експедиторських послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу має здійснюватися з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком пені з прострочених сум за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.09.2019 № ОУ-0000099 на суму 91336 грн., від 01.10.2019 № ОУ-0000100 на суму 91569 грн., від 03.10.2019 № ОУ-0000101 на суму 91755,40 грн., який зроблений судом за період прострочення з 08.10.2019 по 08.04.2020, з врахуванням зазначених вище норм чинного законодавства, зокрема, ч. 6 ст. 232 ГК України, в межах періоду нарахування пені заявленого позивачем, обґрунтований розмір пені становить 36094,19 грн.

В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 41560,92 грн. суд відмовляє, з огляду на безпідставність вимог у вказаній частині оскільки, пеня всупереч положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахована на прострочену суму боргу більше ніж за 6 місяців.

Таким чином, загальний розмір безпідставно заявленої до стягнення суми пені становить 144150,34 грн.

Здійснений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Разом з тим, відповідач зазначає, що строк позовної давності щодо пені та штрафу сплив 03.10.2020, що унеможливлює стягнення нарахованої пені та штрафу в даному спорі, у зв`язку з чим відповідач просить застосувати наслідки спливу позовної давності в частині стягнення пені та штрафу.

За змістом частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання щодо здійснення повного розрахунку за надані позивачем транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу в період з 01.11.2018 по 03.10.2019 у строк встановлений договором, позивач дізнався та повинен був дізнатись на наступний день прострочення відповідного платежу.

Згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Суд також зазначає, що правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли доведено існування самого суб`єктивного права. Існування суб`єктивного права позивача доведено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

2 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Вказаним Законом, зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 31.05.2021, про що свідчить конверт в якому надійшла позовна заява до суду.

Судом встановлено, що обґрунтований розмір пені становить 36094,19 грн., а відтак суд у даному випадку досліджує наявність правових підстав для застосування позовної давності лише до наявного права позивача щодо стягнення пені у обґрунтованому розмірі 36094,19 грн. Вимоги позивача у частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 144150,34 грн. грн. є безпідставними, про що встановлено вище та у зв`язку з чим судом відмовлено в задоволенні зазначених позовних вимог, а тому позовна давність до безпідставних вимог не застосовується.

Враховуючи, що пеня нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, тому позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення, то відповідно строк позовної давності до пені, яка нарахована на прострочені суми за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.09.2019 № ОУ-0000099 на суму 91336 грн., від 01.10.2019 № ОУ-0000100 на суму 91569 грн., від 03.10.2019 № ОУ-0000101 на суму 91755,40 грн. беручи до уваги, п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким строк позовної давності продовжений на строк дії карантину не був пропущений позивачем.

Що стосується заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності в частині стягнення штрафу , то суд зазначає таке.

Враховуючи, що відповідач своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем транспортно-експедиторські послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу у розмірі 362599,60 за актам здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 15.12.2018 № ОУ-0000082 на суму 76540 грн. (борг за актом становить 31573,60 грн.) у строк до 17.12.2018 включно, від 20.12.2018 № ОУ-0000083 на суму 76540 грн. у строк до 25.12.2018 включно, від 21.12.2018 № ОУ-0000084 суму 38270 грн. у строк до 26.12.2018 включно, від 09.01.2019 № ОУ-0000002 на суму 38304 грн. у строк до 13.01.2019 включно, від 19.01.2019 № ОУ-0000005 на суму 111912 грн. у строк до 22.01.2019 включно, від 04.02.2019 № ОУ-0000016 на суму 66000 грн. у строк до 06.02.2019 включно не виконав, доказів протилежного відповідач суду не надав та те, що позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення штрафу застосовується в один рік, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення штрафу у розмірі 108779,88 грн. поза межами однорічного строку позовної давності.

Про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності відносно вказаних вимог відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в частині стягнення з відповідача 108779,88 грн. штрафу.

Строк позовної давності до штрафу у розмірі 82398,12 грн., який нарахований на прострочену суму 274660,40 грн. за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 30.09.2019 № ОУ-0000099 на суму 91336 грн., від 01.10.2019 № ОУ-0000100 на суму 91569 грн., від 03.10.2019 № ОУ-0000101 на суму 91755,40 грн. беручи до уваги п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, яким строк позовної давності продовжений на строк дії карантину не був пропущений позивачем.

Посилання відповідача на те, що надані позивачем до позовної заяви документи викликають сумніви у своїй достовірності та можливості їх використання як докази у даній справі, оскільки всі долучені документи не були належним чином завірені, не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду на те, що долучені до матеріалів позовної заяви документи належним чином завірені.

Посилання відповідача на те, що позивачем подану позовну заяву саме про стягнення збитків у розмірі 1067629,08 грн., де 637260 грн. основний збиток, 58946,55 грн. інфляційні втрати, 180244,53 грн. пеня, 191178 грн. штраф, разом з тим, позивач не надав докази, які підтверджують наявність збитків не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору та відхиляються з огляду їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, а також враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання за переліченими вище актами здачі-приймання робіт (надання послуг) суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 637260 грн. основного боргу, 58946,55 грн. інфляційних втрат, 36094,19 грн. пені, 82398,12 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог про стягнення 144150,34 грн. пені та 108779,88 грн. штрафу суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 129, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроспілка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» про стягнення 1067629,08 грн., з яких 637260 грн. основний борг, 58946,55 грн. інфляційні втрати, 180244,53 грн. пеня, 191178 грн. штраф, задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» (вул. Київська, 5/4, с. Світанок, Переяслав-Хмельницький р-н, Київська обл., 08472, ідентифікаційний код 39217460) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроспілка (вул. Мельникова, 12, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 32559178) 637260 (шістсот тридцять сім тисяч двісті шістдесят) грн. основного боргу, 58946 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 55 коп. інфляційних втрат, 36094 (тридцять шість тисяч дев`яносто чотири) грн. 19 коп. пені, 82398 (вісімдесят дві тисячі триста дев`яносто вісім) грн. 12 коп. штрафу, 12220 (дванадцять тисяч двісті двадцять) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгроспілка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт Фарм» про стягнення 144150,34 грн. пені, 108779,88 грн. штрафу відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення 24.01.2022.

Суддя Ю.В. Подоляк