Рішення № 102730499, 11.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2022Справа № 910/15255/21Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої А.С., розглянув господарську справу

За позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про визнання недійсним одностороннього правочину

Представники сторін:

Від позивача: Вознюк Є.В. адвокат

Від відповідача: Роєнко Є.В. адвокат

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Дніпрогаз» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання недійсним одностороннього правочину Акціонерного товариства «Укртрансгаз», а саме заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.08.2021 №1001ВИХ-21-6173 на суму 267 289,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач заявою вих. № 1001ВИХ-2163 від 17.08.2021 вчинив односторонній правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 267 289,77 грн своїх зобов`язань за договором транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 та зобов`язань позивача за актом від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733 на суму 7 535 645,01 грн.

Проте, позивач вважає, що вчинений відповідачем односторонній правочин про зарахування зустрічних позовних вимог не відповідає вимогам, які ставляться до таких правочинів, визначених у ст. 601 -602 ЦК України, зокрема в частині безспірності (наявність спору у господарській справі № 910/33/21 щодо стягнення 2 829 999,29 грн з АТ «Укртрансгаз» на користь АТ «ОГС «Дніпрогаз» додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу по договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015, більший розмір зобов`язань відповідача, ніж заявлено в правочині) та неможливості зарахування зустрічних вимог за актом від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733 за наслідком спливу спеціального шестимісячного строку позовної давності відповідно до ч. 5 ст. 315 ГК України, у зв`язку з чим просить суд визнати вказаний правочин недійсним.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.09.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/15255/21 за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче провадження на 26.10.2021; у задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції з використанням системи EASYCON відмовив.

26.10.2021 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому на аргументи позивача щодо недотримання вимог безспірності зазначив про вирішення спору у справі № 910/33/21 за позовом АТ «ОГС «Дніпрогаз» до АТ «Укртрансгаз» про стягнення 2 829 999,29 грн, прийняття Господарським судом міста Києва остаточного рішення від 27.05.2021 про задоволення позову, яке набрало законної сили за наслідком апеляційного перегляду; щодо посилань на сплив позовної давності учасник справи вказав, що застосування положень ч. 5 ст. 315 ГК України до спірних правовідносин по договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 як договору перевезення є помилковим, оскільки за правовою природою договір є договором надання послуг, вимоги про недійсність одностороннього правочину вважає безпідставними та необґрунтованими.

У підготовчих засіданнях 26.10.2021, 16.11.2021, 25.11.2021 оголошувались перерви до 16.11.2021, 25.11.2021, 07.12.2021.

05.11.2021 позивач засобами електронного зв`язку (з ЕЦП) подав відповідь на відзив, в якій наполягав, що грошове зобов`язання у розмірі 267 289,77 грн, яке зараховувалось відповідачем було спірним на момент проведення такого зарахування за заявою від 17.08.2021, АТ «ОГС «Дніпрогаз» не визнає наявність зобов`язання з оплати щодобових небалансів за газовий місяць липень 2019 по акту від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733 за відсутності у договорі транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 зобов`язання з оплати небалансів.

23.11.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

29.11.2021 позивач засобами електронного зв`язку звернувся до суду із письмовими пояснення по справі.

07.12.2021 суд протокольною ухвалою за відсутності підстав для відкладення підготовчого засідання, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 11.01.2022.

10.01.2022 представник відповідача подав клопотання про долучення судової практики до справи.

У судовому засіданні 11.01.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Судом відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (оператор) та Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (замовник) було укладено договір транспортування природного газу №1512000733, відповідно до якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (надалі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник - сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

У пункті 2.3 договору визначені послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором, а саме:

- послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності);

- послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування);

- послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Відповідно до п.2.5 договору встановлено, що приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Пунктом 5.2 договору визначено, що якість газу має відповідати вимогам щодо норм якості газу, фізико-хімічних показників та інших характеристик (далі - ФХП), визначених у Кодексі та нормативно-правових актах і відповідних стандартах, на які Кодекс містить посилання.

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення вимог щодо якості газу, який подається в газотранспортну систему оператора або передається з неї оператором, стягується додаткова плата, визначена умовами цього договору.

Пунктом п. 10.1 договору передбачено, що сторона, яка порушила вимоги щодо параметрів якості природного газу, який передається/відбирається до/з газотранспортної системи, визначені Кодексом, зобов`язана сплатити на користь іншої сторони додаткову плату за недотримання параметрів якості природного газу.

Згідно п.9.1 договору, у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до 20-го числа місяця, наступного за газовим місяцем. Замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що за передачу АТ «Укртрансгаз» в грудні 2018- листопаді 2019 року природного газу у газорозподільну мережу АТ «ОГС «Дніпрогаз» неналежної якості, останній виставив відповідачу рахунки на оплату додаткової плати за недотримання параметрів якості природного газу №12-1/18, 12-2/18, 1-1/19, 3-1/19, 4-1/19, 5-1/19, 06-1/19, 06-2/19, 07-1/19, 07-2/19, 08-1/19, 09-1/19, 09-2/19,10-1/19, 10-2/19, 11-1/19, 11-2/19 по договору транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015.

Водночас, згідно акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць липень 2019 року від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733 за щодобовий небаланс позивача відповідачем нараховано до сплати позивачу 7 535 645,01 грн.

26.08.2021 року на адресу АТ «ОГС «Дніпрогаз» надійшла заява АТ «Укртрансгаз» про зарахування зустрічних однорідних вимог вих.№1001ВИХ-21-6173 від 17.08.2021, відповідно до якої АТ «Укртрансгаз» вчинив односторонній правочин із зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме заявив про припинення зобов`язання АТ «Укртрансгаз» перед АТ «ОГС «Дніпрогаз» в сумі 267 289,77 грн, що виникло на підставі договору транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015 та рахунків № 12-1/18, 12-2/18, 1-1/19, 3-1/19, 4-1/19, 5-1/19, 06-1/19, 06-2/19, 07-1/19, 07-2/19, 8-1/19, 09-1/19, 09-2/19, 10-1/19, 10-2/19, 11-1/19, 11-2/19 шляхом часткового зарахування зустрічних зобов`язань АТ «ОГС «Дніпрогаз» перед АТ «Укртрансгаз» у частині суми основної заборгованості за договором та актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць липень 2019 року від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733 на загальну суму 7 535 645,01 грн.

Позивач - АТ «ОГС «Дніпрогаз» не визнає вчинення АТ «Укртрансгаз» одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, зазначаючи, що він не відповідає вимогам, які ставляться до таких правочинів, визначених у статті 601 Цивільного кодексу України (безспірність з огляду на наявність спору у господарській справі № 910/33/21, суперечливої поведінки відповідача, наявність боргу за актами в більшій сумі, ніж та, яка заявлена в оспорюваному правочині), існування прямої заборони щодо зарахування зустрічних вимог відповідно до статті 602 ЦК України - сплив строку позовної давності в частині грошових зобов`язань по акту № 07-2019-1512000733 від 31.07.2019 в сумі 7 535 645,01 грн, які позивач також не визнає, стверджуючи про відсутність договірних зобов`язань з їх оплати.

Посилаючись на вказані обставини, позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним одностороннього правочину Акціонерного товариства «Укртрансгаз» - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1001ВИХ-21-6173 від 17.08.2021.

Проаналізувавши положення чинного законодавства, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, умови укладеного між сторонами договору транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015 та зміст спірного правочину - заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1001ВИХ-21-6173 від 17.08.2021, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних доказів та не доведено підстав визнання оспорюваного правочину недійсним, покладених в основу позову.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, в розумінні положень статей 202 та 601 ЦК України заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.08.2021 №1001ВИХ-21-6173, надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

У даній справі судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015.

Визначена відповідачем у заяві зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.08.2021 №1001ВИХ-21-6173 заборгованість у сумі 267 289,77 грн, що виникла на підставі рахунків № 12-1/18, №12-2/18, №1-1/19, №3-1/19, №4-1/19, №5-1/19, №06-1/19, №06-2/19, №07-1/19, №07-2/19, №8-1/19, №09-1/19, №09-2/19, №10-1/19, №10-2/19, №11-1/19, №11-2/19 (грудень 2018-листопад 2019) підтверджується примірниками вказаних рахунків, оформлених в односторонньому порядку самим позивачем відповідно до умов п.5.3, 10.6 договору.

Судом враховано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 910/33/21 за позовом АТ «ОГС «Дніпрогаз» до АТ «Укртрансгаз» про стягнення 2 829 999,29 грн додаткової плати за недотримання параметрів природного газу по договору №1512000733 від 17.12.2015 за грудень 2017, січень-грудень 2018, січень 2019, березень-грудень 2019, 3% річних, інфляційні втрати, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 у справі № 910/33/21 залишено без змін.

Однак, умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19).

Позивачем не доведено підстав неможливості зарахування відповідачем додаткової плати за недотримання параметрів газу у розмірі 267 289,77 грн, що виникла на підставі рахунків № 12-1/18, №12-2/18, №1-1/19, №3-1/19, №4-1/19, №5-1/19, №06-1/19, №06-2/19, №07-1/19, №07-2/19, №8-1/19, №09-1/19, №09-2/19, №10-1/19, №10-2/19, №11-1/19, №11-2/19 (грудень 2018-листопад 2019) зустрічними вимогами за заявою від 17.08.2021, порушення при цьому положень ст 601, 602 Цивільного кодексу України.

Доводи позивача про наявність заборгованості у розмірі додаткової плати за недотримання параметрів у більшому розмірі за спірний період, ніж 267 289,77 грн, не нівелює права відповідача, як боржника щодо вказаного зобов`язання, на зарахування саме цієї суми, не спростовує обставини, встановлених у господарській справі № 910/33/21.

В свою чергу заборгованість позивача перед відповідачем у розмірі 7 535 645,01 грн. підтверджується актом врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць липень 2019 року від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733.

При цьому, суд зазначає, що умовами п.2.3 договору транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015 однією із послуг, що надаються відповідачем позивачу є послуги балансування, що спростовує доводи позивача про протилежне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

Відповідно до п. 5 гл. 1 розд. 1 Кодексу газотранспортної системи (Кодекс, тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації.

Пунктами 1, 2 гл. 3 розд. ХІV Кодексу оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць.

Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Відповідно до п. 4, 7 гл. 3 розд. ХІV Кодексу у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць.

Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок надання послуг балансування - при негативному місячному небалансі.

Згідно з п. п. 1 - 4 гл. 4 розд. ХІV Кодексу розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування відповідно до договору транспортування природного газу.

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір є договором про надання послуг, згідно з яким позивачем можуть надаватися відповідачу послуги замовленої потужності, фізичного транспортування, а також балансування обсягів природного газу.

Згідно п.9.1 договору сторонами узгоджено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та не врегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до 20-го числа місяця, наступного за газовим місяцем. Замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небалансів замовника визначається відповідно до Кодексу.

Таким чином, враховуючи умови укладеного між сторонами договору та вимоги чинного законодавства, на відповідача покладено обов`язок з визначення у позивача (як замовника послуги) наявності негативного місячного небалансу та надання останньому у зв`язку з цим послуг балансування у разі неврегулювання відповідачем негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем по акту за липень 2019.

Крім того, за умовами п.11.4 договору встановлено, що послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

Відповідно до п.9.5 договору визначено, що розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в суді. До прийняття рішення суду вартості послуг балансування, яку замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений у п.9.4 договору, визначається за даними оператора.

Доказів врегулювання розбіжностей щодо вартості послуг балансування у відповідності до п.9.5 договору по акту від 31.07.2019 сторонами суду не надано.

Таким чином, оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за договором по акту від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733 на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві від 17.08.2021, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості, обставин відсутності зобов`язання з оплати цієї суми, суд дійшов висновку про її безспірність.

Отже, відповідач, за наявності у нього та позивача по справі зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав, вправі заявити про зарахування таких вимог.

Аргументи позивача про визнання недійсним одностороннього правочину від 17.08.2021 з підстав наявності прямої заборони зарахування в силу положень ст. 602 ЦК України - спливу скороченого шестимісячного строку позовної давності щодо виконання зобов`язання по акту від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733 зі сплати 7 535 645,01 грн, з огляду на визначення ним правової природи договору транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015, як договору перевезення та можливість застосування приписів ч. 5 ст. 315 ГК України, судом не приймаються до уваги через необґрунтованість та помилковість відповідних тверджень.

Як вже зазначалось судом, договір транспортування природного газу №1512000733 від 17.12.2015 в узгодженій позивачем та відповідачем редакції є договором про надання послуг, що позивачем не спростовано. Строк виконання зобов`язання з оплати суми 7 535 645,01 грн по акту від 31.07.2019 № 07-2019-1512000733 є таким, що настав станом на 17.08.2021, доказів виконання, спростування підстав виконання не надано, загальний строк позовної давності щодо виконання зобов`язання з оплати цієї суми та відповідно зарахування цих вимог не пропущено.

Таким чином, твердження позивача про те, що сума, яка була пред`явлена до сплати за надані послуги щодобового балансування є необґрунтованою, не підтверджується жодними доказами та спростовується вищевикладеними обставинами.

Інші доводи позивача також не підтверджені належними доказами, та не є умовою, що виключає можливість для зарахування зустрічних однорідних вимог за оспорюваним правочином.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог про визнання недійсним заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.08.2021 №1001ВИХ-21-6173, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені розділом IV ГПК України.

Повне рішення складено 24.01.2022

Суддя О.М.Ярмак