Рішення № 102730472, 24.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.01.2022Справа № 910/19168/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛЕН ЛАЙН"

про стягнення 1257,45 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛЕН ЛАЙН" про стягнення 1257,45 грн пені за порушення умов договору від 26.10.2020 №286/3/20/239 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 26.10.2020 №286/3/20/239 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

Господарський суд міста Києва ухвалою від 01.12.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/19168/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 01.12.2021, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 01.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105481523954.

Отже, за змістом пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2020 між Міністерство оборони України (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЕЛЕН ЛАЙН" (постачальник, відповідач) укладений договір №286/3/20/239 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі - договір).

Предметом договору згідно із пункту 1.1. є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (краватка, вид 1, вид 2, вид 3 та вид 4), а саме: 1) краватка, вид 1; 2) краватка, вид 2; 3) краватка, вид 3; 4) краватка, вид 4) (далі - товар).

Договір, відповідно до п.10.1., набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 (включно).

Відповідно до п.1.2. договору, постачальник зобов`язується у 2020 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.

У пункті 1.3. договору сторонами погоджено Специфікацію, якою визначені номенклатура товару, вимоги згідно яких виготовляється товар, терміни виконання договору.

Специфікацією сторони погодили, що ціна товару становить 251490,00 грн; строки (терміни) постачання до 15.12.2020.

Згідно із п.1.6. договору товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 5.3. договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб збройних Сил України.

У відповідності до п.6.3.2. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку у кількості та якості, що визначені пунктом 1.3. договору.

Пунктом 7.3.3. договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язань постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Згідно з рознарядкою Міністерства оборони України за специфікацією (додаток № 1 до договору) підприємству сплановано відвантаження індивідуальне обмундирування (35810000-5) (краватка, вид 1, вид 2, вид 3 та вид 4), а саме: 1) краватка, вид 1 у кількості 3800 штук, до 15.12.2020 включно; 2) краватка, вид 2 у кількості 250 штук, до 15.12.2020 включно; 3) краватка, вид 3 у кількості 800 штук, до 15.12.2020 включно; 4) краватка, вид 4 у кількості 200 штук, до 15.12.2020 включно.

Згідно із матеріалів справи, відповідач поставив, а позивач прийняв обумовлений у договорі товар відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймального контролю за якістю: № 1 від 18.12.2020, №2 від 18.12.2020, №3 від 18.12.2020, №4 від 18.12.2020; видаткових накладних: №РН-15/12-1 від 21.12.2020 на суму 189240,00 грн, №РН-15/12-2 від 21.12.2020 на суму 12450,00 грн, №РН-15/12-4 від 21.12.2020 на суму 9960,00 грн, №РН-15/12-3 від 21.12.2020 на суму 39840,00 грн; повідомлень-підтверджень: №599 від 21.12.2020, №750 від 21.12.2020, №601 від 21.12.2020, №600 від 21.12.2020.

Позивач направив на адресу відповідача претензію №286/8/54 від 05.01.2021 в якій вимагав, у зв`язку з простроченням поставки товару, сплатити пеню у розмірі 1257,45 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на несвоєчасне здійснення відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару згідно договору від 26.10.2020 №286/3/20/239 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), у зв`язку із чим Міністерством оборони України на підставі п.7.3.3. договору здійснено нарахування пені у розмірі 1257,45 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір від 26.10.2020 №286/3/20/239 про поставку для державних потреб матеріально - технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов`язання поставити відповідачу індивідуальне обмундирування (35810000-5) (краватка, вид 1, вид 2, вид 3 та вид 4), а саме: 1) краватка, вид 1; 2) краватка, вид 2; 3) краватка, вид 3; 4) краватка, вид 4) на загальну суму 251490,00 грн у строк до 15.12.2020 включно.

Згідно із ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною першою статті 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Специфікацією, викладеною у пункті 1.3. договору та рознарядкою Міністерства оборони України за специфікацією (додаток № 1 до договору) сторони погодили строк постачання до 15.12.2020.

Отже, у відповідності до умов договору поставку товару відповідач мав здійснити у строк до 15.12.2020 включно.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як підтверджено видатковими накладними: №РН-15/12-1 від 21.12.2020 на суму 189240,00 грн, №РН-15/12-2 від 21.12.2020 на суму 12450,00 грн, №РН-15/12-4 від 21.12.2020 на суму 9960,00 грн, №РН-15/12-3 від 21.12.2020 на суму 39840,00 грн та повідомленнями-підтвердженнями: №599 від 21.12.2020, №750 від 21.12.2020, №601 від 21.12.2020, №600 від 21.12.2020 відповідач здійснив поставку товару 21.12.2020, а отже із порушенням строків визначених умовами договору.

Таким чином, відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, а відтак дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Позивачем на підставі п.7.3.3. договору здійснено нарахування пені у сумі 1257,45 грн (251490,00 грн (вартість товару з якого допущено прострочення) х 0,1% х 5 (кількість днів прострочення)).

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.3.3. договору встановлено, що за порушення строків виконання зобов`язань постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості договору.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт неналежного невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки встановлені договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування пені на підставі пункту 7.3.3. договору.

Розрахунок пені у сумі 1257,45 грн є арифметично правильним, відповідає умовам договору, а тому позовну вимогу про стягнення пені суд визнає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Міністерство оборони України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛЕН ЛАЙН" про стягнення 1257,45 грн пені.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЕЛЕН ЛАЙН" (04211, місто Київ, ВУЛ АРХИПЕНКА ОЛЕКСАНДРА, будинок 3-А, квартира 68, ідентифікаційний код 34427200) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) пеню у сумі 1257,45 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 24.01.2022.

Суддя С. О. Турчин