Рішення № 102729405, 10.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2022Справа № 910/13887/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі»,

2) ОСОБА_1 ,

3) ОСОБА_2

про стягнення 51 123, 83 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі» (далі-відповідач 1), ОСОБА_1 (далі-відповідач 2), ОСОБА_2 (далі-відповідач 3), в якому просить суд:

- стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі» та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ІD5151119 від 28.08.2018 року, що становить 51 123, 83 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 24 994, 00 грн; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 0, 01 грн; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 22 131, 07 грн; суми пені, простроченої заборгованості за період з 15.01.2021 по 15.07.2021 - 2 934, 35 грн; штрафу за період з 15.01.2021 по 15.07.2021 - 1 064, 40 грн;

- стягнути в солідарному порядку з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі» та ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ІD5151119 від 28.08.2018 року, що становить 51 123, 83 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 24 994, 00 грн; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) - 0, 01 грн; заборгованість по комісії (в т.ч. простроченій) - 22 131, 07 грн; суми пені, простроченої заборгованості за період з 15.01.2021 по 15.07.2021 - 2 934, 35 грн; штрафу за період з 15.01.2021 по 15.07.2021 - 1 064, 40 грн;

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за кредитним договором № ІD5151119 від 28.08.2018 та враховуючи, що зобов`яння відповідача-1 були забезпечені порукою, позивач вважає, що наявні підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2021 позовну заяву Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишено без руху. Встановлено Акціонерному товариству «Таскомбанк» строк для усунення недоліків позовної заяви.

Крім того, 30.08.2021 Господарський суд міста Києва звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із запитами щодо доступу до персональних даних фізичних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

03.09.2021 до Господарського суду міста Києва від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшли відповіді на запити суду.

27.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Акціонерного товариства «Таскомбанк» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв`язку).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідачів, що останні протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі можуть подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.11.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 , проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 01.11.2021 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

Крім того, 30.08.2021 Господарський суд міста Києва звернувся до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із запитами щодо доступу до персональних даних фізичних осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

03.09.2021 до Господарського суду міста Києва від Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшли відповіді на запити суду, відповідно до яких наразі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що ухвала суду від 01.11.2021 була надіслана відповідачу-2 та відповідачу-3 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу їх місцезнаходження, а саме: АДРЕСА_1 , проте до суду повернулися конверти з ухвалою суду від 01.11.2021 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.11.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подали до суду відзиви на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 01.11.2021, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 04.01.2022 з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. у період з 29.12.2021-06.01.2022 перебував у відпустці, при цьому 07.01.2022 є святковим днем, а 08.01.2022 та 09.01.2022- вихідними, у зв`язку з чим рішення у даній справі винесено 10.01.2022.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.08.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк», яке перейменоване на Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі- банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі» (далі - позичальник) укладено заяву-договір №ID5151119 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу"), відповідно до якого за умови наявності вільних коштів банк зобов`язується надати позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).

Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі кредиту на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ "Таскомбанк", з цільовим призначенням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів позичальника та на придбання основних засобів та інших інвестицій і бізнес (п. 1.2. договору).

У розділі 2 договору сторони погодили умови надання кредиту та визначили: розмір кредиту - 100 000,00 грн; розмір процентної ставки за користування кредитом: - 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди - 1, 75% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки - фіксована; терміни і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору; термін повернення кредиту: 28.08.2020.

Згідно з п. 3.1 договору, позичальник забезпечує наявність на своєму поточному рахунку грошових коштів у сумі, необхідній для сплати щомісячних платежів згідно графіку погашення кредиту.

Пунктом п. 3.2 договору передбачено, що остаточне погашення за кредитом позичальник повинен здійснити не пізніше дати, зазначеної в п. 2.6 цього договору.

Цей договір, правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" та цінові параметри продукту є кредитним договором (пункт 4.1 договору).

У пунктах 4.2, 4.2.1, 4.2.2 договору визначено, що цей договір є договором приєднання у визначенні ст. 634 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим, зокрема: умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку http://www.tascombank.com.ua та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому; особа, що виявила намір укласти договір, не може запропонувати банку внести зміни до запропонованих умов договору або запропонувати включення до договору своїх умов.

Відповідно до заяви-договору №ID5151119 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") позичальник підтвердив свою обізнаність (ознайомленість) та поінформованість відносно запропонованих банком умов надання зазначених банківських послуг (в т.ч. кредитних) та надав відповідну згоду, яку засвідчив електронним цифровим підписом 28.08.2018 року.

Таким чином, до відома клієнта протягом всього періоду обслуговування в АТ "ТАСКОМБАНК" доводилась вся необхідна інформація про банківські послуги та, зокрема, зміст Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", до яких позичальник приєднався шляхом укладення Заяви-договору №ID5151119 від 28.08.2018 року.

Згідно з п. 18.1.13 Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (надалі - Правила), у редакції, чинній станом на дату підписання відповідачем Заяви-договору №ID5151119 від 28.08.2018 року про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк", встановлено, що при укладанні договорів та угод, або вчинення інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до цих правил (у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк "ТАС24/БІЗНЕС", або у формі обміну паперовою/електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

28.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі» скористалося своїм правом та на підставі Закону України "Про електронний цифровий підпис" вчинило правочин, підписавши Заяву-договір №ID5151119 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "ТАСКОМБАНК" (продукт "Кредит на розвиток бізнесу") електронним цифровим підписом, що відображено на самому договорі.

Крім того, в забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі» за кредитним договором №ID5151119 від 28.08.2018, Публічним акціонерним товариством "ТАСКОМБАНК" укладено договори поруки, а саме: договір поруки № НІ 5881 від 28.08.2018 з ОСОБА_1 та договір поруки № Т 11.03.2014 І 5882 від 28.08.2018 з ОСОБА_2 .

Так, відповідно до п. 1.1. вказаних договорів поруки, поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором на засадах солідарного боржника, за виконання в повному обсязі Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі» зобов`язань, що виникли або можуть виникнути в майбутньому на підставі заяви-договору про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів в АТ "Таскомбанк" (продукт «Кредит на розвиток бізнесу») №ID5151119 від 28.08.2018, що укладенй між кредитором та боржником, зі всіма можливими змінами та доповненнями до нього, включаючи також ті, що можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно п. 1.2. договорів поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником усіх зобов`язань за кредитним договором, в тому числі:

- повернути кредитору кредит у вигляді кредиту у розмірі 100 000, 00 грн. у терміни (строки), визначені кредитним договором та додатком № 1 до кредитного договору, але в будь-якому випадку не пізніше 28.08.2020;

- щомісяця сплачувати кредитору проценти за користування кредитором у розмірі 0, 0001 % річних з урахуванням порядку та розміру їх зміни згідно умов кредитного договору та в строки, що встановлені кредитним договором;

- сплатити комісії в порядку та в розмірі, встановлених кредитним договором;

- сплатити кредитору неустойку, пеню, штрафи та понад суми неустойки, пені, штрафів відшкодувати збитки, заподіяні кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов`язань за кредитним договором;

- у випадках, передбачених кредитним договором та/або законодавством України, з дати пред`явлення відповідної вимоги достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути кредитору кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов`язки, що виникають із кредитного договору;

- інших грошових зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, у тому числі, збільшення грошових зобов`язань, які передбачені умовами кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання боржником зобов`язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й боржник.

Передбачена п. 2.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник порушить зобов`язання та/або допустить прострочення виконання будь-якого із зобов`язань, зазначених п.п. 1.2., 1.3. цього договору (п. 2.2. договору поруки).

Згідно п. 5.2. договорів поруки, порука за цим договором припиняється, якщо кредитор протягом 5 років від дня настання строку повернення кредиту не пред`явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов`язання за вищезазначеним договором виконав, надавши відповідачу-1 кредитні кошти у розмірі 100 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача-1 за період з 28.08.2018 по 16.07.2021.

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач-1 свої зобов`язання по погашенню кредиту у повному обсязі не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув, внаслідок чого за відповідачем-1 утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 24 994, 00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач-1 неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та враховуючи, що зобов`язання відповідача-1 були забезпечені порукою, просить суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 51 123, 83 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) у розмірі 24 994, 00 грн; заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені) у сумі 0, 01 грн; заборгованості по комісії (в т.ч. простроченій) у розмірі 22 131, 07 грн; суми пені за період з 15.01.2021 по 15.07.2021 у сумі 2 934, 35 грн; штрафу за період з 15.01.2021 по 15.07.2021 у розмірі 1 064, 40 грн.

Позивачем на адресу відповідача-1, відповідача-2 та відповідача-3 направлялись вимоги № 24561/70 від 15.10.2020, № 24569/70 від 15.10.2020 та № 24555/70 від 15.10.2020, в яких позивач просив погасити заборгованість по тілу кредиту, зі сплати процентів та комісії що підтверджується описами вкладення у цінні листи та копіями фіскальних чеків від 16.10.2020.

Відповідачі на вищезазначені вимоги відповіді не надали, заборгованість не погасили.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення заяви - договору №ID5151119 від 28.08.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредитний ліміт на загальну суму 100 000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача-1 за період з 28.08.2018 по 16.07.2021.

Проте, відповідач порушив договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим, у відповідача-1 виникла заборгованість за кредитом в розмірі 24 994, 00 грн., що також підтверджується детальним розрахунком заборгованості станом на 16.07.2021 року, наданим позивачем.

У розділі 2 договору сторони погодили термін повернення кредиту - 28.08.2020.

Право на дострокове стягнення передбачено умовами кредитного договору, зокрема, в п. 4.2.1 зазначено, що умови цього договору визначаються банком та доводяться до загалу шляхом розміщення його на офіційному сайті банку та укладається лише шляхом приєднання до договору в цілому.

Так, відповідно до п. 18.2.2.2.5 Правил, клієнт доручає банку списувати кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, сплати комісії за його використання, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні для виконання зобов`язань з погашення штрафів та неустойки, в межах сум, що підлягають сплаті банку, при настанні строку здійснення платежу згідно з Законом (здійснювати договірне списання). Списання грошових коштів здійснюється відповідно до встановленого порядку, при цьому оформлюється меморіальний ордер. У разі відсутності на поточних рахунках клієнта суми коштів достатньої для оплати чергового платежу за кредитом, клієнт доручає банку встановити овердрафт на поточний рахунок на суму, необхідну для сплати чергового платежу або використати кошти надані банком згідно та у порядку зазначеному в розділі 18.1. цих Правил.

Однак, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі» заборгованості по кредиту за заявою-договором №ID5151119 від 28.08.2018 в розмірі 24 994, 00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як встановлено судом вище в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за заявою-договором Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» укладено договори поруки, а саме: договір поруки № НІ 5881 від 28.08.2018 з ОСОБА_1 та договір поруки № Т 11.03.2014 І 5882 від 28.08.2018 з ОСОБА_2 , відповідно до яких у випадку невиконання боржником (ТОВ «Консалтинговий центр «Апріорі») зобов`язань за заявою-договором №ID5151119 від 28.08.2018 боржник та поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Проте, суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачами не було додано належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення кредитних коштів за заявою-договором №ID5151119 від 28.08.2018 у розмірі 24 994, 00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідачі, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитом у передбачений договором строк, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення 24 994, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідачів 0, 01 грн - заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені) та 22 131, 07 грн - заборгованості по комісії (в т.ч. простроченій).

Відповідно до п. 18.1.16.2 Правил, Клієнт зобов`язаний сплатити проценти та інші види винагороди банку за весь час фактичного користування кредитом згідно із п. 18.1.20.

У розділі 2 договору сторони погодили умови надання кредиту та визначили: розмір кредиту - 100 000,00 грн; розмір процентної ставки за користування кредитом: - 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди - 1, 75% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки - фіксована; терміни і порядок погашення кредиту: згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку 1 до цього договору; термін повернення кредиту: 28.08.2020.

Сума нарахованих та несплачених відсотків за неповернення кредитних коштів, згідно з приведеним банком розрахунком заборгованості складає 0, 01 грн, сума комісії становить 22 131, 07 грн і при відсутності доказів погашення заборгованості за кредитом, підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку по відсоткам за користування кредитом та розрахунок по комісії і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання та за відповідний період прострочення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем-1 грошового зобов`язання з повернення кредиту, з урахуванням умов заявки-договору №ID5151119 від 28.08.2018 та Правил, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню 0, 01 грн - заборгованості по відсоткам (в т.ч. прострочені) та 22 131, 07 грн - заборгованості по комісії (в т.ч. простроченій).

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідачів сум пені за період з 15.01.2021 по 15.07.2021 у розмірі 2 934, 35 грн та штрафу за період з 15.01.2021 по 15.07.2021 у розмірі 1 064, 40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права Банку Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен календарний день прострочення.

Пунктом 18.1.11 Правил передбачено, що при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань, клієнт сплачує банку пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості - за кожний день прострочення, починаючи з першого дня виникнення простроченої заборгованості та по останній день існування такої заборгованості включно. Положення цього пункту договору мають поновлювальний характер та можуть застосовуватися протягом всього строку дії цього Договору.

Приймаючи до уваги встановлення судом факту порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів та комісії, з огляду на погодження сторонами такого виду відповідальності, як пеня, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення пені, нарахованої за прострочення повернення кредиту.

Водночас, суд не може погодитись з визначеним позивачем періодом нарахування пені з огляду на положення пункту 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, яким визначено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Аналогічні приписи містяться і у пункті 8 розділу 9 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, згідно яких у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на всій території України з 12.03.2020 по 22.05.2020 встановлено карантин.

Дію карантину, встановленого цією постановою, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392, від 17.06.2020 №500, від 22.07.2020 №641, від 26.08.2020 №760, від 13.10.2020 №956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021.

При цьому, частиною 2 статті 5 Цивільного кодексу України визначено, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 зазначено, що надання зворотної дії в часі законам та іншим нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті. Тобто, вказаний вище Закон має зворотню дію в часі.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України встановлено з 12 березня 2020 карантин, суд дійшов висновку, що починаючи з 12.03.2020 позичальника звільнено від обов`язку сплати пені за прострочення повернення тіла кредиту та процентів, з огляду на що кінцевою датою нарахування пені в даному випадку є - 11.03.2020.

Відтак, зважаючи на вищенаведені приписи чинного законодавства, які обмежують період нарахування штрафних санкцій, в тому числі і пені, що підлягає стягненню із суб`єкта господарювання у зв`язку з порушенням ним господарського зобов`язання в період карантину, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» в частині стягнення з відповідача пені за загальний період прострочення виконання відповідачем-1 його грошового зобов`язання з 15.01.2021 року по 15.07.2021 року у розмірі 2 934, 35 грн задоволенню не підлягають.

Що стосується пред`явлених позивачем вимог про стягнення штрафу у розмірі 1 064, 40 грн, суд зазначає, що в обґрунтування нарахування штрафу позивачем не наведено жодного пункту кредитного договору або Правил, та не вказано за яке саме зобов`язання, що виконано неналежним чином, нараховано даний штраф у вищезазначеному розмірі.

Зі змісту поданого розрахунку штрафу можна лише припустити, що штраф нарахований за несвоєчасне погашення кредиту, тобто грошове зобов`язання.

При цьому ані наданий позивачем кредитний договір, ані Правила не містять положень щодо можливості Банка нараховувати позичальнику штраф за порушення виконання останнім грошових зобов`язань за кредитним договором.

Враховуючи те, що з урахуванням ст. 547 Цивільного кодексу України неустойка, в даному випадку штраф, є договірною санкцією, позовні вимоги позивача про стягнення штрафу в розмірі 1 064, 40 грн визнаються судом безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідачів на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 24 994, 00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 0, 01 грн. та заборгованість по комісії у сумі 22 131, 07 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі» (вул. Г. Гонгадзе, буд. 3-Б, кв. 60, м. Київ, 04208, ідентифікаційний код - 39468042), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 09806443) 24 994 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 00 коп. - заборгованості за кредитом, 0 (нуль) грн 01 коп. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 22 131 (двадцять дві тисячі сто тридцять одну) грн 07 коп. - заборгованості по комісії.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Апріорі» (вул. Г. Гонгадзе, буд. 3-Б, кв. 60, м. Київ, 04208, ідентифікаційний код - 39468042) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 09806443) 697 (шістсот дев`яносто сім) грн. 48 коп. - судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 09806443) 697 (шістсот дев`яносто сім) грн. 48 коп. - судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 09806443) 697 (шістсот дев`яносто сім) грн. 48 коп. - судового збору.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков