Рішення № 102729187, 18.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.01.2022Справа №910/17146/21Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення учасників справи у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» , м. Київ

до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», м. Київ

про стягнення 89 746, 00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонере товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "Ю.БІ.АЙ-КООП" (відповідач) шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 89 746, 00 грн, посилаючись на те, що в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідні заяви по суті.

16.11.2021 до суду від позивача надійшла заява про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 відмовлено в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про забезпечення позову.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У зв`язку з перебуванням судді Морозова С.М. у період з 28.12.2021 по 17.01.2022 у відпустці, суд здійснює розгляд справи, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у перший робочий день після виходу з відпустки - 18.01.2022.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2020 між Приватним акціонерним товариством «Арсенал Страхування» (страховик, позивач) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №321/120-Т/Ц5 «ALL RISKS» (договір страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядження наземним транспортним засобом «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

24.05.2021 в. м. Києві на бул. П. Вірського, 61, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва №761/20271/21 від 25.06.2021 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

25.05.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно зі звітом про визначення вартості відновлювального ремонту №18103 від 14.06.2021, складеного ТОВ «ЕАК «ДОВІРА», вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 94 869, 58 грн.

Відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_4 (СТО) №ЛРФ-0000000000000206 від 16.06.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , становить, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 91 746, 00 грн.

Відповідно до умов договору страхування та рахунку ФОП ОСОБА_4 (СТО) №ЛРФ-0000000000000206 від 16.06.2021, позивачем було складено страховий акт №006.01091321-1 від 17.06.2021, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 91 746, 00 грн.

Позивач виконуючи свої зобов`язання за договором страхування, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 91 746,00 грн на рахунок ФОП ОСОБА_4 (СТО), що підтверджується копією платіжного доручення №33413896 від 18.06.2021

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Ю.БІ.АЙ-КООП» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/202180584 (ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 130 000,00 грн, франшиза - 2 000, 00 грн)., за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , то відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом №ЕР/202180584).

Викладене вище і стало підставою для звернення з даним позовом до суду, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача 89 746, 00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

В такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов`язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов`язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3 , який керував «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/202180584, яким передбачено, що ліміт за шкоду майну становить 130 000, 00 грн, а франшиза - 2 000, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Нормами статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до пункту 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП була застрахована відповідачем за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/202180584, відповідно до положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу «Hyundai Accent», д.н.з. НОМЕР_2 , власнику транспортного засобу «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом ЕР/202180584).

Норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

Суд дійшов висновку, що проведення оцінки завданої шкоди суб`єктом оціночної діяльності є необхідним лише у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395).

Відповідно до пункту 7.38 вказаної Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 142/5/2092, строк експлуатації - період часу від дати виготовлення КТЗ до дати його оцінки.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого автомобіля «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 , вбачається, що рік випуску автомобіля - 2016, з огляду на що, враховуючи дату ДТП (24.05.2021), суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для визначення величини коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно з пунктом 12.1. статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Як вже було зазначено, розмір франшизи за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/202180584 становить 2 000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 130 000,00 грн.

З урахуванням того, що до позивача переходить право вимоги щодо виплати страхового відшкодування за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/202180584 в межах фактично здійснених ним витрат (91 746, 00 грн) таберучи до уваги розмір ліміту відповідальності - 130 000,00 грн, франшизи - 2 000,00 грн, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 89 746, 00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з цим, суд враховує посилання позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо того, що визначений Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування не є досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Отже, шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика (МТСБУ) за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Інший спосіб надає можливість потерпілому звернутись до суду з вимогою до страховика (МТСБУ) про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Вказане випливає із змісту норми п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якою передбачено, що рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Проте положення п. п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15, від 21.08.2018 у справі № 227/3573/16-ц).

Оскільки позивач не звертався до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування і за відшкодуванням шкоди звернувся безпосередньо до господарського суду у жовтні 2021, тобто, в межах строку, встановленого п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість чи своєчасного виконання свого зобов`язання щодо відшкодування заподіяних збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 89 746, 00 грн, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Стосовно покладення судових витрат позивача на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн на відповідача, суд відзначає наступне.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Наразі, обґрунтовуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано суду ордер на надання правової допомоги №70273, договір №280921 від 28.09.2021, укладений між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" та адвокатом Даниловим Анатолієм Григоровичем, рахунок №910/17146/21 від 02.11.2021 на суму 7 000 грн, платіжне доручення №64204933 від 04.11.2021 на суму 7 000 грн, акт виконаних робіт №910/17146/21 від 02.11.2021 на суму 7 000 грн.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що останні є належними та достатніми доказами понесення позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Згідно з частиною 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, що за приписами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Проте, жодних клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу, відповідачем подано не було.

Частиною 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на висновки суду стосовно задоволення позовних вимог, витрати на оплату судового збору, а також витрати позивача на правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП» (код ЄДРПОУ 31113488, адреса: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 5/13) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (код ЄДРПОУ 33908322, адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154) страхове відшкодування в розмірі 89 746, 00 грн (вісімдесят дев`ять тисяч сімсот сорок шість гривень 00 коп.), судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн (сім тисяч гривень 00 коп.).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяС.МОРОЗОВ