Рішення № 102729086, 12.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.01.2022Справа № 910/16872/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК «Лотос»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!»

про стягнення 26.475,88 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

19.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК «Лотос» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін Ап!» про стягнення 26.475,88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2020 позивачем зі свого розрахункового рахунку НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок відповідача НОМЕР_2 було помилково перераховано кошти у розмірі 23.361,98 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 21 від 28.07.2020. Листом № 01/08 від 07.08.2020 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути помилково перераховані кошти. У зв`язку з тим, що станом на серпень 2021 року відповідачем не було повернуто позивачу кошти, останнім було направлено на адресу відповідача лист-вимогу № 1308/21 від 04.09.2021 про повернення коштів. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не було повернуто позивачу кошти, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 26.475,88 грн, з яких 23.361,98 грн помилково перерахованих кошти, 2.339,09 грн інфляційні втрати та 774,00 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/16872/21 від 21.10.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

05.11.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2021 відкрито провадження у справі № 910/16259/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.11.2021 було 12.11.2021 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105481309898 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: Харківське шосе, 201-203/, літ. 2-А, м. Київ, 02121, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 12.11.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 16.11.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105481309898, а отже відповідач мав подати відзив на позов у строк до 01.12.2021 включно.

03.12.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (поданий до відправлення до поштового відділення зв`язку 30.11.2021), відповідно до якого відповідач не заперечує факт перерахування грошових коштів позивачем в сумі 23.361,88 грн, разом з тим зазначає, що помилково перераховані кошти було повернуто позивачу 27.09.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 1858114443. На думку відповідача, звернення позивача із позовною заявою від 12.10.2021 свідчить про безпідставність позовних вимог про повернення помилково перерахованих коштів та відсутність предмета спору в даній частині. Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що у період з 08.08.2020 по 09.08.2021 позивачем не направлялось відповідачу жодних вимог чи претензій про повернення коштів, а тому дані вимоги не підлягають задоволенню оскільки є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат за надані послуги правничої допомоги в сумі 5.000,00 грн, оскільки жодного доказу сплати цих коштів не подано та не підтверджено надання відповідних послуг на таку суму.

До відзиву відповідачем додано заперечення щодо приєднання позивачем доказів до матеріалів справи, в яких зазначає, що 08.11.2021 на адресу відповідача надійшло клопотання позивача у якому останній зазначив таке «позивач вважає за потрібне додати в якості доказу копію опису вкладення та повідомлення про вручення вищезазначеного листа». відповідач посилаючись на те, що позивачем не було додано відповідні докази до позовної заяви, а тому такі докази подано з порушенням положень ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з цим, відповідач заперечує проти приєднання вказаних доказів до матеріалів справи.

Судом не приймаються до уваги зазначені заперечення, оскільки надані позивачем разом з клопотанням про їх долучення до матеріалів справи докази подані на виконання ухвали Господарського суду міста Києва № 910/16872/21 від 21.10.2021 про залишення позовної заяви без руху.

06.12.2021 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач зазначив, що під час перевірки банківських рахунків, позивачем було виявлено на банківському рахунку IBAN НОМЕР_1 в АТ «Ідея Банк», що 27.09.2021 відповідачем було здійснено переказ грошей, в призначені платежу зазначено: «повернення помилково перерах. коштів зг. листа № 01/08 від 07.08.2020 без ПДВ». Таким чином, відповідачем було повернуто позивачу помилково перераховані кошти, які є предметом даного позову, проте, не повідомлено про це позивача. Також, позивач зазначає, що вказуючи у призначенні платежу: «повернення помилково перерах. коштів зг. листа № 01/08 від 07.08.2020 без ПДВ», відповідач підтвердив факт отримання листа від 07.08.2020, а тому слід вважати, що відповідач більше року протиправно користувався грошовими коштами позивача.

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача 3.113,90 грн, з яких 774,00 грн 3% річних та 2.339,09 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши уточнену позовну заяву позивача, суд дійшов висновку, що дана заява за своєю суттю є заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка приймається до розгляду, а новою ціною позову є сума 3.113,09 грн.

29.12.2021 від відповідача до суду надійшли пояснення, в яких відповідач зазначає, що позивачем не подано жодного належного та допустимого доказу, що лист № 01/08 від 07.08.2020 надсилався та отримано відповідачем в серпні 2020 року, що свідчить про безпідставність здійсненого розрахунку інфляційних втрат та 3% річних починаючи з 08.08.2020. Згідно поданого позивачем опису від 04.08.2021 лист 01/08 від 07.08.2020 отримано відповідачем тільки 09.08.2021. Отримавши відправлення 09.08.2021 відповідачем здійснено повернення коштів позивачу.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2020 позивачем зі свого розрахункового рахунку НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок відповідача НОМЕР_2 було перераховано грошові кошти у сумі 23.361,98 грн, у графі призначення платежу зазначено: «за туристичні послуги згідно рах. 2104181 від 27.07.2020», що підтверджується платіжним дорученням № 21 від 28.07.2020.

Як зазначає позивач, між позивачем та відповідачем не було укладено жодних угод, а вищезазначені грошові кошти було перераховано помилково.

27.09.2021 відповідачем перераховано на рахунок позивача помилково перераховані кошти, що підтверджується копією платіжного доручення № 1858114443 від 27.09.2021, у графі призначення платежу зазначено: «повернення помилково перерах. коштів зг.листа № 01/08 від 07.08.2020 без ПДВ».

Спір виник внаслідок того, що відповідач незважаючи на вимоги позивача повернути помилково зараховані грошові кошти, у період з 08.08.2020 по 27.09.2021 протиправно користувався грошовими коштами позивача, а тому має сплатити 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Частинами 1 та 2 ст. 11, ст.ст. 205, 207 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Водночас, відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно зі ст. 646 Цивільного кодексу України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту укладення між сторонами угод у будь-який із передбачених законом спосіб, а саме: шляхом підписання письмового договору або шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, а також фактичного виконання умов цих правочинів відповідачем.

Таким чином, дії позивача щодо сплати відповідної суми відповідачу грошових коштів в сумі 23.361,98 грн не засвідчує ані обставин надіслання пропозиції укласти договір, ані обставин його укладення, адже договір вважається укладеним саме з моменту надання повної і безумовної відповіді на пропозицію.

Жодні дії сторін вказаного спору, у тому числі і перерахування позивачем відповідачу коштів, не свідчать про те, що сторони робили одна одній пропозиції укласти договір та, відповідно, надавали на таку пропозицію повну і безумовну відповідь.

Отже, суд дійшов висновку про те, що перерахування позивачем на рахунок відповідача коштів у загальному розмірі 23.361,98 грн було здійснено без достатньої правової підстави.

Пунктами 1. 23, 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Отримувач це особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу в готівковій формі. Неналежний отримувач це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

У відповідності до пунктів 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.20214, неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. Помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.09.2021 відповідачем повернуто позивачу помилково перераховані кошти в сумі 23.361,98 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 1858114443 від 27.09.2021.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 01/08 від 07.08.2020, адресований відповідачу, в якому позивач зазначив про необхідність повернення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 23.361,98 грн.

Також в матеріалах справи наявний лист-вимога позивача № 1308/21 від 04.08.2021, в якому позивач повідомив про помилковість перерахованих ним відповідачу коштів в розмірі 23.361,98 грн та про необхідність повернення цих коштів протягом 5 днів з моменту отримання даної вимоги.

З наявних в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист від 04.08.2021 та накладної № 3302203130357 від 04.08.2021 вбачається, що на адресу відповідача було надіслано, зокрема, лист-вимога про повернення коштів та копія листа від 07.08.2020.

Жодних доказів в підтвердження надіслання відповідачу листа № 01/08 від 07.08.2020 раніше ніж 04.08.2021 позивачем не подано.

У зв`язку з цим дату прострочення зобов`язання щодо повернення безпідставно набутих коштів слід обліковувати з дати направлення листа-вимоги на повернення коштів № 1308/21 від 04.08.2021, який було отримано відповідачем 09.08.2021, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за трек-кодом № 3302203130357.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, оскільки у даному листі-вимозі позивач вимагав повернути помилково перераховані кошти протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання вимоги, а також враховуючи положення наведених норм, відповідач мав повернути кошти у строк до 16.08.2021 включно, відповідно першим днем прострочення зобов`язання є 17.08.2021.

Враховуючи те, що відповідач здійснив повернення коштів позивачу лише 27.09.2021, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення помилково перерахованих коштів.

В зв`язку з тим, що відповідач ігноруючи вимогу позивача не повернув помилково перераховані грошові кошти, позивач просить на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 774,00 грн 3% річних та 2.339,09 грн інфляційних втрат (нарахованих за період з 08.08.2020 по 15.09.2021).

Відповідно до ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно з ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи наведені норми законодавства та дії сторін, суд зазначає, що ст. 536 Цивільного кодексу України не передбачає можливості стягнення з боржника інфляційних втрат за несвоєчасне повернення безпідставно отриманих грошових коштів.

Згідно зі ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд, окрім іншого, вирішує таке питання як, яку правову норму належить застосовувати до цих правовідносин.

Виходячи з принципу судочинства jura novit curia - «суд знає закони», неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини, та надати правильну правову кваліфікацію цим відносинам і зобов`язанням сторін.

Тому суд, керуючись принципом jura novit curia («суд знає закони»), самостійно здійснює кваліфікацію спірних правовідносин, у зв`язку з чим зазначає, що позивач нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснюється на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, здійснюються нарахування відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

За результатами здійснення судом власного перерахунку 3% річних становлять 57,60 грн (за період з 17.08.2021 по 15.09.2021), які підлягають задоволенню.

Що ж стосується нарахованих позивачем інфляційних втрат, то суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що період прострочення грошового зобов`язання обліковується з 17.08.2021 по 15.09.2021, а не з 08.08.2020, як було визначено позивачем, то у даному випадку, підстави для нарахування інфляційних втрат ані за серпень ані за вересень 2021 року відсутні.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено дату виникнення у відповідача зобов`язання повернути безпідставно набуті кошти, у зв`язку з чим невірно визначено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК «Лотос» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джоін АП!» (02121, м. Київ, вул. Харківське Шосе, 201-203, літера 2А, код ЄДРПОУ 38729427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТК «Лотос» (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Котляревського, 2А, офіс 13, код ЄДРПОУ 42044820) 57 (п`ятдесят сім) грн 60 коп. 3% річних, 42 (сорок дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова