Рішення № 102728871, 17.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2022Справа № 911/2258/21Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас»

до Акціонерного товариства «Київметробуд» в особі відокремленого підрозділу Тунельного загону № 7 Публічного акціонерного товариства «Київметробуд»

про стягнення 8 040, 46 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіком Кривбас» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства «Київметробуд» в особі відокремленого структурного підрозділу Тунельного загону № 7 Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення 8 040, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання медичних послуг від 02.01.2019 № 174, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.08.2021 позовну заяву з доданими до неї матеріалами передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2021 позовну заяву залишено без руху.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.

10.12.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив в задоволені позову відмовити повністю.

Суддя Аєєва І.В. перебувала у відпустці з 31.12.2021 по 14.01.2022.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Господарський суду, враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

02.01.2019 між ТОВ «МЕДІКОМ КРИВБАС» (позивач/виконавець) та ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД», в особі начальника Тунельного загону № 7 ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» (відповідач/замовник) укладено договір про надання медичних послуг № 174, за умовами якого виконавець зобов`язується надати послуги з проведення передрейсових та післярейсових медичних оглядів; проведення передзмінних та післязмінних медичних оглядів; надання долікарської медичної допомоги на здоров пунктах працівникам замовника і здати зазначені послуги замовнику, а замовник прийняти від виконавця надані послуги за актом прийому - передачі наданих послуг і оплатити надані послуги відповідно до умов цього Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.6. Договору, передача замовнику виконавцем наданих послуг здійснюється з наданням Акта наданих послуг.

Пунктом 2.3. Договору сторони визначили, що оплата медичних послуг проводиться замовником протягом 10-ти календарних днів після підписання сторонами Акта наданих послуг на підставі наданих виконавцем рахунків.

Позивач стверджує, що станом на 19.07.2021 у відповідача перед позивачем існує заборгованість за надані медичні послуги на суму 5688, 00 грн, які були прийняті відповідачем за Актом від 30.11.2019 № 2312, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Крім того, позивач вказує, що рахунок від 30.11.2019 № 2353 за вказаним актом був вчасно наданий відповідачу про, що не заперечує відповідач у своєму відзиві на позовну заяву. Однак, відповідач свої зобов`язання за договором щодо оплати суми боргу у вказаному розмірі не виконав, що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалось, позивачем були надані відповідачу послуги за договором, однак відповідач за вказані послуги не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 5688 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.

За наведених обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 5688, 00 грн позивачем доведено у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем заявлено пеню до стягнення в розмірі 1415, 01 грн за період з 11.12.2019 по 19.07.2021.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається зокрема на приписи ст. 256, ч. 1, ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261, ч. 4 ст. 267 ЦК України, якими регулюється позовна давність.

Однак, у відзиві на позовну заяву чи у будь-якій іншій заяві (клопотанні) відповідач не заявив суду про наслідки застосування спливу позовної давності щодо стягнення пені, а тому господарський суду розглядає правомірність вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в заявленому розмірі та в межах періоду визначеного позивачем.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що у разі невиконання або неповного виконання умов цього Договору, винна Сторона виплачує іншій Стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми (вартості ненаданої послуги) за кожний день прострочення платежу (надання послуги).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців, тобто з 11.12.2019 по 11.06.2019.

Отже, за розрахунком суду за вказаний період з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 4, 83 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 273, 96 грн 3 % річних та 663, 49 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 663, 49 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 273, 96 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Акт наданих послуг від 30.11.2019 № 2312 неможна вважати первинним документом на підтвердження наданих послуг за договором від 02.01.2019 № 174, оскільки він зокрема не містить зміст та обсяг господарських операцій та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарський суд вказані доводи відповідача вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У Акті наданих послуг від 30.11.2019 № 2312 заначено, що на підставі договору від 02.01.2019 № 174 були надані послуги з проведення передрейсових та післярейсових оглядів у кількості 395 шт. на загальну суму 5688, 00 грн. Вказаний вид послуг є предметом договору від 02.01.2019 № 174.

Акт наданих послуг від 30.11.2019 № 2312 підписаний та скріплений печаткою відповідача як в графі від замовника, так і в графі затверджую Директор Тунельного загону № 7 ПАТ «КИЇВМЕТРОБУТ».

Пунктом 2.3. Договору визначено, що оплата медичних послуг проводиться замовником протягом 10-ти календарних днів після підписання сторонами Акта наданих послуг на підставі наданих виконавцем рахунків.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту отримання від позивача рахунку від 30.11.2019 № 2353 на оплату послуг за вказаним вище актом.

Матеріали справи не містять доказів використання відповідачем свого права визначеного п. 3.7. Договору щодо надання позивачу мотивованої відмови від прийняття будь-яких послуг, в тому числі і за Актом наданих послуг від 30.11.2019 № 2312.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

З урахуванням викладеного господарський суду вважає Акт наданих послуг від 30.11.2019 № 2312 належним доказом на підтвердження наданих послуг за договором від 02.01.2019 № 174.

Щодо інших доводів викладених у відзиві на позовну заяву, вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1871, 87 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВМЕТРОБУД» (03035, місто Київ, вул. Сурикова, будинок 3, корпус 8б, поверх 5, ідентифікаційний код 01387432) в особі відокремленого підрозділу ТУНЕЛЬНОГО ЗАГОНУ № 7 АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВМЕТРОБУД» (03035, місто Київ, вул. Сурикова, будинок 3, корпус 8Б, поверх 5, ідентифікаційний код 26183699) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕДІКОМ КРИВБАС» (50056, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, МІКРОРАЙОН СОНЯЧНИЙ, будинок 59, ідентифікаційний код 38256191) заборгованість у розмірі 5688 (п`ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 00 коп., пені у розмірі 4 (чотири) грн 83 коп., 3 % річних у розмірі 273 (двісті сімдесят три) грн 96 коп., інфляційних втрат у розмірі 663 (шістсот шістдесят три) грн 49 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1871 (одна тисяча вісімсот сімдесят одна) грн 87 коп.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва