Рішення № 102728868, 17.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2022Справа № 910/17895/21Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Державного підприємства «УДВП Ізотоп»

до Державне підприємство «Національне атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

про стягнення 682 517, 74 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «УДВП Ізотоп» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національне атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 682 868, 94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем передбаченого договором обов`язку з оплати вартості отриманого товару за договором поставки від 29.04.2021 № 53-121-04-21-10251.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду сторони отримали у встановленому законом порядку.

10.12.2021 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що позивач неправильно визначив дату поставки товару, а по накладній від 17.05.2021 № 61-08009/0017 позивач помилився в періоді нарахування на один день, що призвело до невірного нарахування штрафних санкцій за вказаною накладною, у зв`язку з чим просив в задоволені позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив на позовну заяву позивач, враховуючи зауваження відповідача щодо періоду нарахування по накладній від 17.05.2021 № 61-08009/0017, здійснив перерахунок штрафних санкцій по вказаній накладній та з урахуванням доводів викладених у позовній заяві та відповіді на відзив просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у загальному розмірі 682 517, 74 грн, з яких: основний борг - 566 094, 00 грн, пеня - 65 304, 14 грн, штраф - 39 626, 58 грн, 3 % - 5367, 46 грн та інфляційні втрати - 6125, 56 грн.

Відповідно до ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Господарський суд, враховуючи приписи ст. 46 ГПК України та доводи і вимоги позивача, що викладені у відповіді на відзив, розцінює їх як вимоги позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає їх у заявленому розмірі, що зазначені у вказаній відповіді на відзив.

Суддя Аєєва І.В. перебувала у відпустці з 31.12.2021 по 14.01.2022.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Господарський суду, враховуючи, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

29.04.2021 між ДП «УДВП Ізотоп» (позивач/постачальник) та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (відповідач/покупець) було укладено договір № 53-121-04-21-10251, за яким постачальник зобов`язався поставити покупцю 10 джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ), а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору, поставка товару (ДІВ) відбувається в строки, визначені у п. 1.2 Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору постачальник зобов`язався поставити:

- у травні 2021 року джерело іонізуючого випромінювання IR-192 IR2HCT 24 Кі (Сі) - 1 шт. та ДІВ IR-192 IR3HCT 70 Кі (Сі) - 2 шт.;

- у червні 2021 року - ДІВ IR-192 IR3HCT 120 Кі (Сі) - 1 шт.;

- у липні 2021 року - ДІВ IR-192 IR2HCT 24 Кі (Сі) - 1 шт.

Вантажоодержувачем товару є відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (п. 4.2 Договору).

Позивачем в повному обсязі виконано вказані зобов`язання за Договором та поставлено відокремленому підрозділу «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» протягом травня-липня 2021 року 5 джерел іонізуючого випромінювання на загальну суму 566 094 грн, а саме:

- згідно накладної від 17.05.2021 № 61-08009/0017 поставлено ДІВ IR-192 IR2HCT 24 Кі (Сі) 1 шт. та ДІВ IR-192 IR3HCT 70 Кі (Сі) 2 шт., загальною вартістю 324 522 грн. Товар згідно накладної отримано 18.05.2021 року;

- згідно накладної від 15.06.2021 № 61-08009/0021 поставлено ДІВ IR-192 IR3HCT 120 Кі (сі), вартістю 146 706 грн. Товар згідно накладної отримано 15.06.2021 року;

- згідно накладної від 13.07.2021 № 61-08009/0031 поставлено ДІВ IR-192 IR2HCT 24 Кі (Сі), вартістю 94 866 грн. Товар згідно накладної отримано 13.07.2021 року.

Відповідно до п. 3.2 Договору розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 договору, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів з дати поставки товару.

Позивач врахував, що відповідачем не було проведено розрахунки за поставлені ДІВ, відповідачу була направлена претензія про погашення суми боргу та сплату штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, яка відповідачем задоволена не була. Саме це і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договором вартість у встановлений договором строк.

З огляду на те, що строк оплати за поставлений товар настав, ненадання відповідачем контрозрахунку заборгованості, враховуючи відсутність доказів оплати, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 566 094, 00 грн визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій зокрема як штрафні санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у такому розмірі - за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0, 1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 7.5. Договору сторони визначили, що за порушення строку оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0, 1 % вартості поставленого товару, по якому допущено прострочення оплати, за кожен день прострочення, а за прострочення більш 30 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Враховуючи викладене та здійснивши перевірку наданого позивачем математичного розрахунку пені, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, у заявленому розмірі, а саме у сумі 65 304, 14 грн.

Також, здійснивши перевірку математичного розрахунку штрафу заявленого позивачем до стягнення, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 39 626, 58 грн відповідає вимогам закону та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 5367, 46 грн 3 % річних та 6125, 56 грн інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України. Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 6125, 56 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 5367, 46 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ «ЕНЕРГОАТОМ» (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «УДВП ІЗОТОП» (03150, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 152, ідентифікаційний код 14308322) заборгованість у розмірі 566 094 (п`ятсот шістдесят шість тисяч дев`яносто чотири) грн 00 коп., пені у розмірі 65 304 (шістдесят п`ять тисяч триста чотири) грн 14 коп., штрафу у розмірі 39 626 (тридцять дев`ять тисяч шістсот двадцять шість) грн 58 коп., 3 % річних у розмірі 5367 (п`ять тисяч триста шістдесят сім) грн 46 коп., інфляційних втрат у розмірі 6125 (шість тисяч сто двадцять п`ять) грн 56 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 10 237 (десять тисяч двісті тридцять сім) грн 77 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва