Рішення № 102728760, 14.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2022Справа № 910/18343/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ»

до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА»

про стягнення 7 825, 22 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» про стягнення 7 825, 22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в силу положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

07.12.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що заявлені до стягнення грошові вимоги складаються із вартості послуги з миття автомобіля й суми податку на додану вартість. Так, на переконання відповідача, послуги з миття автомобіля не відносяться до витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу. В частині відшкодування ПДВ, відповідач зазначає, що доплата податку здійснюється за умови надання документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту з ПДВ. Враховуючи, що позивачем такі докази надані не були, то підстави для задоволення позову відсутні.

16.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує на хибність доводів, викладених у відзиві на позовну заяву. До відповіді додано копію платіжного доручення № 8426 від 18.08.2020.

21.12.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він вказує на те, що додане до відповіді платіжне доручення не було йому надано при зверненні із заявою про сплату страхового відшкодування, що вказує на правомірність відмови відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2020 у м. Луцьку по вул. Кравчука, 22 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «PEUGEOT 5008» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та «TOYOTA CAMRY» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2

ДТП трапилась внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим останню постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2020 в справі № 161/12728/20 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу.

На момент ДТП транспортний засіб «TOYOTA CAMRY» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра» відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 1412.0003122 від 11.10.2019.

Відповідно до рахунку № КС000000258 від 07.08.2020 та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № КН000000166 від 29.09.2020, оформлених ТОВ «АВТОКОНЦЕПТ», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «TOYOTA CAMRY» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження після ДТП склала 46 438, 33 грн.

18.08.2020 власником транспортного засобу було оплачено 46 438, 33 грн за ремонт автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням № 8426.

Страховим актом № 0027970.08.20/1 від 28.10.2020 ПрАТ «СК «Саламандра» дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 05.08.2020, в результаті якої було пошкоджено транспортний засіб «TOYOTA CAMRY» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 46 438, 33 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 7753 від 02.11.2020 року ПрАТ «СК «Саламандра» сплатило на користь потерпілої особи страхове відшкодування в розмірі 46 438, 33 грн.

02.01.2020 між ТОВ «Маркс.Капітал» (фактор) та ПрАТ «СК «Саламандра» (клієнт) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК (далі - Договір факторингу), відповідно до п. 1.1 якого клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що перейшли до клієнта як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договорами страхування.

Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу, фактор займає місце клієнта (як кредитора) по усіх переданих регресних вимогах клієнта, у тому числі права одержання від боржників сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

Права за регресними вимогами переходять від клієнта до фактора з моменту підписання акту прийому-передачі документів по відповідній регресній вимозі за формою наведеною у додатку № 2 до цього договору (п. 1.3 Договору факторингу).

Актом прийому-передачі документів № 20-04 від 03.11.2020 підтверджено факт передачі позивачу оригіналів документів, що підтверджують право вимоги ПрАТ «СК «Саламандра», як кредитора за регресними вимогами до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на суму 43 838, 33 грн.

09.11.2020 позивач направив відповідачеві заяву № 06552 від 03.11.2020 на виплату страхового відшкодування у розмірі 46 438, 33 грн в порядку суброгації.

26.01.2021 позивачем сплачено 36 013, 11 грн на користь позивача.

10.02.2021позивач направив відповідачеві заяву № 06552/1 від 04.02.2021 на доплату страхового відшкодування у розмірі 7 825, 22 грн.

Листом № 695-31 від 24.02.2021 відповідач відмовив у здійсненні доплати страхового відшкодування, оскільки вказана сума складається із суми податку на додану вартість, які відшкодовуються виключно за умови надання доказів фактичної оплати ремонту, які позивачем не були надані та витрат на мийку автомобіля.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач намагався вирішити спір у позасудовому порядку, направивши листи № 06552/2 від 05.03.2021 та № 06552/3 від 22.06.2021, які відповідачем були залишені без розгляду.

Ненадання відповіді на вказані листи та невиплата страхового відшкодування в добровільному порядку зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.10.2020 в справі № 161/12728/20 дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого її визнано винними у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» за договором страхування страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Нормами ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) встановлено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Такі випадки законодавцем закріплено, зокрема, у ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілій (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК та стаття 27 Закону України «Про страхування».

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «PEUGEOT 5008» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем відповідно до полісу № ЕР/122032273 з встановленим розміром страхової суми за шкоду заподіяну майну - 130 000, 00 грн, франшизи - 2 600, 00 грн, то саме до останнього ПрАТ «СК «Саламандра» мало право вимоги за полісом у розмірі 46 438, 33 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За наслідком укладення Договору про надання фінансових послуг факторингу № 02.01.2020-СК від 02.01.2020 до позивача перейшло право вимоги ПрАТ «СК «Саламандра», як кредитора за регресними вимогами до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на суму 43 838, 33 грн (за вирахуванням розміру франшизи).

Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У відповідності до вищевказаних норм, до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу «PEUGEOT 5008» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача із заявою № 06552 від 03.11.2020 про виплату страхового відшкодування в порядку розмірі 46 438, 33 грн, виплаченого ПрАТ «СК «Саламандра» за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05.08.2020.

Частиною 2 пункту 12.1 статті 12 Закону № 1961-IV встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до наявної в матеріалах банківської виписки, відповідач сплатив на користь позивача 36 013, 11 грн страхового відшкодування, до якого увійшла вартість відновлювального ремонту згідно рахунку № КС000000258 від 07.08.2020 за виключенням франшизи у розмірі 2 600, 00 грн, вартості послуг з миття автомобіля у розмірі 85, 50 грн та суми податку на додану вартість, який склав 7 739, 72 грн.

За загальним правилом, відповідно до пункту 9.4 статті 9 Закону № 1961-IV, страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Стаття 36 Закону № 1961-IV регламентує, зокрема розмір та склад суми витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що підлягає відшкодуванню на рахунок безпосередньо потерпілій особі.

Згідно з пунктом 36.1 цієї статті, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ).

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

А тому судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником ПДВ.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.03.3018 у справі № 910/9396/17 та від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.

Отже Закон № 1961-IV розмежовує порядок виплати заподіяної шкоди в умовах існування лише проведеної уповноваженою особою (органом) оцінки цієї шкоди (звіту, акта оцінки) (без урахування ПДВ) та у разі фактичного проведення відновлення ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи з доведенням вартості цього ремонту (з урахуванням ПДВ).

Водночас, спеціальні норми Закону № 1961-IV обмежують розмір шкоди (збитків) (як оціненої, так і фактичної), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, визначені пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV правила виплати (перерахування) страхового відшкодування страховиком (МТСБУ) є загальними, тобто рівною мірою (однаково) є обов`язковими для всіх випадків здійснення страхового відшкодування особі, яка має на його отримання, незалежно від того, хто є суб`єктом виплати страхового відшкодування (страховик або МТСБУ), та незалежно від того, застрахував чи ні власник транспортного засобу, що заподіяв у ДТП шкоду, свою цивільно-правову відповідальність.

А вирішальним у цьому випадку - тобто для визначення, чи підлягає перерахуванню у складі страхового відшкодування сума ПДВ, мають значення обставини фактично проведеного відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу потерпілої особи та обставини отримання страховиком (МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ.

При цьому слід враховувати, що Закон № 1961-IV розмежовує суму страхового відшкодування (яка визначається відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка обмежується страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування - пункти 9.1, 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV) та суму відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу), що визначається відповідно до оціненої шкоди або по факту проведеного ремонту (пункт 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV).

Якщо страхова сума є меншою за розмір заподіяної (оціненої) шкоди, то страхове відшкодування (страхова виплата/регламентна виплата) за таку шкоду особі в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, здійснюється безпосередньо потерпілій з попереднім вирахуванням з суми оціненої шкоди, зокрема суми ПДВ, з подальшим обмеженням/зменшенням отриманої суми до зазначеної страхової суми.

А тому, якщо страховик здійснює виплату безпосередньо на рахунок потерпілої у ДТП особи відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу, однак в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, то сума відшкодування становить: суму оціненої шкоди, що зменшена на суму (тобто за вирахуванням з неї), зокрема, податку на додану вартість, визначеного відповідно до законодавства, з подальшим обмеженням отриманої суми (якщо вона перевищує страхову суму за договором цивільно-правової відповідальності) відповідно до умов договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховою сумою, що діяла на дату укладення договору та зазначена в договорі страхування (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV).

У цьому випадку страховик не здійснює доплату (відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV), попередньо вирахуваної суми податку, до вже виплаченої граничної (максимальної) страхової суми за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки межа відповідальності страховика не може перевищувати страхові суми, які діяли на дату укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності та зазначені в договорі страхування.

Отже, страхова виплата (регламентна виплата), здійснена за Законом № 1961-IV потерпілій особі (страховиком чи МТСБУ) в умовах відсутності документального підтвердження факту оплати проведеного відновлювального ремонту, не включає суму податку на додану вартість. Доплата цього податку здійснюється відповідно до наведених в пункті 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV умов, а суб`єкт, на якого покладається обов`язок доплатити суму податку, визначається в залежності від того, чи перевищують сумарно: здійснена страхова виплата (регламентна виплата) разом з проведеним відновлювальним ремонтом пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу та нарахованої суми ПДВ; ліміт відповідальності страховика/МТСБУ (пункт 9.4 статті 9 та пункт 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2020 року в справі № 911/286/20.

В межах даної справи судом встановлено, що власник транспортного засобу оплатив послуги з ремонту в розмірі 46 438, 33 грн з урахуванням ПДВ у розмірі 7 739, 72 грн, в підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 8426 від 18.08.2020.

Відповідач обґрунтовано зауважив, що документи, які надавались йому разом із заявою про доплату страхового відшкодування, а саме рахунок та акт, не свідчили про те, що такі роботи були фактично оплачені. У зв`язку з чим, суд погоджується з твердженнями відповідача про законність відмови, викладеної у листі № 695-31 від 24.02.2021.

Поряд із цим, на час розгляду справи у суді, наявні докази оплати послуг з відновлювального ремонту «TOYOTA CAMRY» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , а відтак вимоги позивача про здійснення доплати страхового відшкодування у розмірі суми податку на додану вартість є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно доплати витрат, пов`язаних із мийкою автомобіля, суд зазначає таке.

За визначенням, наведеним у пункті 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Попри те, що витрати на мийку транспортного засобу не передбачені жодним нормативно-правовим актом, суд вважає слушними доводи позивача, що такі витрати пов`язані з відновлювальним ремонтом, оскільки, по-перше мийка автомобіля є одним із способів виявлення прихованих пошкоджень (під брудом), а по-друге, вони є невід`ємним елементом робіт з пофарбування автомобіля, виконання яких підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № КН000000166 від 29.09.2020.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ПЗУ УКРАЇНА» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКС.КАПІТАЛ» (36023, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Колективна, буд. 10; ідентифікаційний код 37686922) 7 825, 22 грн (сім тисяч вісімсот двадцять п`ять гривень 22 коп) страхового відшкодування та 2 270, 00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 14.01.2022.

Суддя О.С. Комарова