Рішення № 102728725, 14.01.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2022Справа № 910/17426/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАІРПРОМ»

до Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА»

про стягнення 37 897, 21 грн

Без виклику (повідомлення) учасників судового процесу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКАІРПРОМ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» про стягнення 37 897, 21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-09/8 від 20.01.2021 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого й утворилась спірна заборгованість про стягнення якої, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат, просить позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 позовну заяву було залишено без руху через недодержання заявником вимог ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.

09.11.2021 до суду надійшла заява позивача в порядку усунення недоліків, зі змісту якої вбачається, що виявлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 недоліки усунуто.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

25.11.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано документів, які підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства-виробника й доказів надання таких документів покупцеві, як те передбачено пунктом 2.2 Договору. Відтак, на переконання відповідача, у нього відсутній обов`язок щодо здійснення оплати за поставлений товар.

02.12.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій заявник вказує на безпідставність заперечень відповідача, оскільки товар було прийнято без будь-яких зауважень і протягом гарантійного строку не заявлено рекламаційних або дефектних актів.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2021 між Державним підприємством «ЗАВОД 410 ЦА» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАІРПРОМ» (продавець) укладено договір купівлі-продажу (поставки) № УМТЗ-21-09/8 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець зобов`язався поставити покупцю товари, зазначені в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Найменування товару: кріпильні деталі. Код ДК: 021-2015-44530000-4 (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору визначено, що продавець зобов`язаний на товари, які поставляються за цим Договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, інші документи, підтверджуючі якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ТУ або ін., податкову накладну, видаткову накладну, акт приймання-передачі у разі поставки товару до укладення цього Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору, порушення умов щодо вимог якості товару, характеристик (технічних характеристик) товару, яким має відповідати товар згідно умов закупівлі та цього Договору, в тому числі не надання необхідної документації на товар зазначеної в п. 2.2 Договору, є порушенням з боку продавця та підставою для реалізації права покупця на відмову в прийманні товару та для дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку.

У пункті 3.1 Договору визначено ціну Договору, яка становить 33 600, 00 грн з ПДВ.

Згідно п. 4.1 Договору, умови оплати зазначаються в кожній специфікації.

Аналогічним чином, згідно умов пунктів 5.1 - 5.3 Договору, строк поставки, місце поставки (передачі) товару й умови поставки зазначаються в кожній специфікації.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по Договору щодо оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного (простроченого) зобов`язання, вираженого в гривнях за кожний день прострочення, у встановленому законом порядку.

У специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору) сторонами узгодження постачання товарів на загальну суму 33 600, 00 грн.

Умови оплати: 100% оплати протягом 30 банківських днів після поставки та проходження вхідного контролю на підприємстві покупця.

Як зазначає позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, він відвантажив на користь відповідача товар на суму 33 600, 00 грн, який відповідач отримав, проте власні зобов`язання щодо оплати за поставлений товар не виконав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За встановленими обставинами, позивачем поставлено товар, обумовлений у Специфікації № 1 до Договору.

Відвантаження товару підтверджується видатковою накладною № 30 від 25.02.2021 на суму 33 600, 00 грн, підписаною уповноваженими особами сторін та скріпленою печатками. Відповідальною особою за одержання товару був Димніков В.М., на підставі довіреності № 254 від 25.02.2021.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надана позивачем видаткова накладна містить найменування суб`єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам законодавства, тому є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що всупереч умовам пункту 2.2 Договору, продавець не надав документів, які підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства-виробника.

З цього приводу слід зауважити, що за змістом пункту 2.5 Договору надання необхідної документації на товар зазначеної в п. 2.2 Договору, є порушенням з боку продавця та підставою для реалізації права покупця на відмову в прийманні товару та для дострокового розірвання Договору в односторонньому порядку.

Натомість, представник відповідача підписав видаткову накладну без зауважень. Більше того, пункт 2.7 Договору визначає, що порядок та строки перевірки кількості та якості товару визначається покупцем. Наслідки виявлення невідповідності поставленого товару передбачені пунктом 2.8 Договору, за яким покупець має право повернути товар продавцю та/або розірвати договір в односторонньому порядку.

Доказів реалізації вказаних прав покупця матеріали справи не містять. Враховуючи відсутність претензій щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару, суд вважає, що позивач виконав свої зобов`язання за договором.

З урахуванням погодженого сторонами у Специфікації № 1, порядку розрахунків, граничним строком оплати за поставлений згідно видаткової накладної № 30 від 25.02.2021 товар, було 09.04.2021.

Разом з цим, докази оплати за поставлений товар в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість в розмірі 33 600, 00 грн, що належними та допустимими доказами спростовано не було.

З огляду на вищенаведене та враховуючи доведеним факт невиконання відповідачем обов`язку з оплати поставленого товару за Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 33 600, 00 грн є цілком обґрунтованими.

Крім цього, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 639, 21 грн пені.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених оговором, беручи до уваги положення п. 7.2 Договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок пені є арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 535, 76 грн та 1 122, 24 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків річних за користування грошовими коштами, суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Натомість, за підрахунком суду, зробленим не виходячи за заявлений позивачем період нарахування, розмір втрат від інфляції склав 1 120, 91 грн.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 37 895, 88 грн, з яких 33 600, 00 грн основного боргу, 2 639, 21 грн пені, 535, 76 грн 3% річних та 1 120, 91 грн інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 269, 92 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАІРПРОМ» (03680, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27-А, оф. 205; ідентифікаційний код 41770983) 33 600, 00 грн (тридцять три тисячі шістсот гривень 00 коп) основного боргу, 2 639, 21 грн (дві тисячі шістсот тридцять дев`ять гривень 21 коп) пені, 535, 76 грн (п`ятсот тридцять п`ять гривень 76 коп) 3% річних, 1 120, 91 грн (одна тисяча сто двадцять гривень 91 коп) інфляційних втрат та 2 269, 92 грн (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять гривень 92 коп) судового збору.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Рішення в повному обсязі складено 14.01.2022.

Суддя О.С. Комарова