Рішення № 102725204, 18.01.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8322/21

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Калюжній А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011", 50081, м.Кривий Ріг, мкр.5-й Зарічний, 8а, код ЄДРПОУ 37861681

до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області, 50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд.1, код ЄДРПОУ 25522449

про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги

Представники:

від позивача: Чорна Т.А.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 7 798,28грн., інфляційні втрати в розмірі 296,33грн., 3 % річних у розмірі 148,56грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за період з 01.10.2018р. по 01.02.2021р. за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Івана Сірка, будинок № 48, в якому балансоутримувачем та власником нежитлового приміщення загальною площею 114,10 кв.м. є відповідач, надані послуги з утримання будинку і прибуткової території споживачам своєчасно, безперебійно та належної якості на загальну суму 7 798,28грн., проте відповідачем не сплачена вартість отриманих послуг.

Також позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 270,00грн.

Ухвалою суду від 07.10.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.11.2021р. о 11:00год.

18.11.2021р. до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що Управління комунальної власності міста відповідно до положення про управління, обліковує об`єкти нерухомості нежитлового призначення на власному балансі, тобто є балансоутримувачем цих об`єктів. При цьому, відповідач зазначає, що управління комунальної власності міста не є власником комунального майна територіальної громади міста Кривого Рогу, а також не є споживачем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій і не має законних підстав для укладення договору про надання житлового-комунальних послуг та підписання акту надання послуг з подальшого оплатою за їх надання.

Ухвалою суду від 07.12.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 21.12.2021р.

13.12.2021р. до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати тощо. Отже, суб`єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради. Враховуючи вищевикладене, власником комунального майна є відповідна територіальна громада села, селища, міста в особі органу місцевого самоврядування, уповноваженого управляти цим майном. Аналогічне роз`яснення було викладене у листі Міністерства юстиції України від 11.01.2007 № 19-32/2 "Роз`яснення порядку реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна залежно від форм власності". Таким чином, Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради як орган місцевого самоврядування є власником комунального майна, а саме нежилого приміщення за адресою м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, буд.48.

21.12.2021р. до суду від відповідача електронною поштою надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких відповідач зазначив, що відповідно до позовної заяви та доданих до неї документів, договору між сторонами у заявлений період не існує. Також відповідачем повідомлялося позивачу про відмову сплати за послуги та укладання відповідного договору у зв`язку з тим, що відповідач не є споживачем послуг у спірному нежитловому приміщенні. Відповідач звертає увагу суду на те, що відповідач не є споживачем послуг позивача. Також віповідач відповідно до Положення про Управління має повноваження щодо оформлення лише з комунальними підприємствами договорів на утримання та збереження об`єктів комунальної власності міста, а тому звертає увагу суду на те, що позивач не є підприємством комунальної форми власності. Натомість КП "Парковка та реклама" КМР на підставі укладеного з управлінням комунальної власності міста договору доручення від 27.12.2013 виконує функції обслуговуючого комунального підприємства стосовно об`єктів нерухомості нежитлового призначення, які перебувають на обліку управління комунальної власності міста; зобов`язане прийняти об`єкти нерухомості, які тимчасово вільні, для утримання та збереження їх у належному стані. Тому відсутні підстави для укладення договору з іншим обслуговуючим підприємством - управителем житлового будинку та прибудинкової території. Реєстрація права власності на нежитлове приміщення площею 114,10 кв.м. у будинку № 48 по вул.Івана Сірка за відповідачем не проводилися. Відповідач не є власником вказаного приміщення по вул.Івана Сірка, 48, а тому не користується комунальними послугами та не є споживачем. В роз`яснювальному листі Міністерства розвитку громад та територій України від 11.01.2021р. № 8/9.3.1/76-21 зазначено, що з прийняттям Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" поняття "балансоутримувач" багатоквартирного будинку скасовано.

18.01.2022р. до суду від відповідача електронною поштою надійшло клопотання, в якому просить суд розглянути справу з урахуванням заперечення на відповідь на відзив відповідача, судове засідання 18.01.2022р. провести без участі представника відповідача та про дату наступного судового засідання повідомити додатково.

В судовому засіданні 18.01.2022р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Між Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" (далі позивач, управитель) укладено договір від 01.11.2013 про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Тернівському районі (житловий масив Північного ГЗК, рудник Леніна) (далі - договір).

Предметом договору є передача замовником управителю функцій управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (п. 1 договору).

Мета договору управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд на території відповідного району, створення мешканцям будинку належних умов проживання згідно з діючими стандартами, нормативами, нормами та правилами (п. 2 договору).

За змістом п. 2.2 договору управитель зобов`язаний, окрім іншого, вимагати своєчасної та повної оплати наданих житлово-комунальних послуг, укладати із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

За актом від 01.11.2013 замовник передав, а управитель-позивач прийняв майно в управління, опис переданого майна: перелік будинків Тернівського району, які знаходяться на балансовому обліку управління благоустрою та житлової політики виконкому міськради та передаються управителю в управління, а саме житловий будинок за адресою: вул. Івана Сірка, буд.48.

Згідно з листа Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради № 15/16/1126 від 14.04.2020 об`єкт нерухомості - нежиле приміщення площею 114,1 кв.м. за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Івана Сірка, 48, обліковується на балансі Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради та перебуває в переліку вільних приміщень, що пропонуються в орендне користування.

За період з 01.10.2018 по 01.02.2021 за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Івана Сірка, буд. 48, позивачем були надані відповідачу послуги з утримання будинку і прибудинкової території на загальну суму 7798,28 грн.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 284 від 12.02.2021 за якою вимагав сплатити наявну заборгованість. Надсилання та отримання відповідачем даної вимоги підтверджується наявними у справі описами вкладення до цінного листа, чеком та роздруківкою з датою про отримання претензії. У відповідь на претензію відповідач листом № 17/16/798 від 22.03.2021 повідомив, що він не є ані власником, ані користувачем нежитлового приміщення, а тому претензія до нього є безпідставною. Таким чином, претензія відповідачем залишена без задоволення.

Несплата відповідачем грошових коштів у сумі 7798,28 грн. за надані позивачем послуги з утримання спірного нежитлового приміщення у період з жовтня 2018 року по лютий 2021 року й стала причиною виникнення спору.

Предметом доказування є обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю підстав для відповідальності відповідача за несплату коштів за утримання позивачем спірного нежитлового приміщення у період з 01.10.2018 до 01.02.2021.

Відповідно до положень статей 13, 41 Конституції України, статей 11, 319 Цивільного кодексу України обов`язок власника (житлового чи нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку щодо утримання належного йому майна виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-ІV, який діяв у період спірних правовідносин та втратив чинність 01.05.2019 та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від №2189-VІІІ від 09.11.2017, який відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень введено в дію з 1 травня 2019 року.

Відповідно до статті 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 до повноважень Кабінету Міністрів України належить, зокрема, затвердження порядків формування тарифів на комунальні послуги, що встановлюються органами місцевого самоврядування.

До повноважень органів місцевого самоврядування належать, окрім іншого, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону (пункт 2 частини третьої статті 4 Закону).

Частиною першою статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 передбачено, що до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

- утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

- комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

За змістом частини першої статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

За приписами частини першої статті 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Згідно з частиною 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

За змістом частини першої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" №2189-VІІІ від 09.11.2017 надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно.

відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг при підтвердженні факту їх надання обставинами справи не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично надані послуги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13).

Таким чином, незважаючи на відсутність цивільно-правових угод між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, вони фактично є виконавцем та споживачем житлово-комунальних послуг.

Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту надання житлово-комунальних послуг споживачу, останній не звільняється від обов`язку їх оплати.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону № 1875-IV власник має право доручати повністю або частково розпоряджатися та управляти належним йому майном відповідно до закону та договору балансоутримувачу або управителю.

За змістом статті 24 цього Закону балансоутримувач має право (серед іншого): здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом.

Балансоутримувач зобов`язаний (серед іншого): утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.Наказом № 76 від 17.05.2005 року «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових території» визначено поняття балансоутримувач – власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Балансоутримувачем спірного нежитлового приміщення площею 114,1 кв.м по вул. Івана Сірка, 48 у м. Кривому Розі є відповідач, що підтверджується листом Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради № 15/16/1126 від 14.04.2020.

Із Положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, затвердженого рішенням Криворізької міської ради(в редакції від 23.09.2020 № 5014), вбачається, щоу межах повноважень, наданих міською радою, Управління вступає в договірні відносини з юридичними та фізичними особами, несе зобов`язання, виступає позивачем і відповідачем у судових органах, а також використовує всі права та обов`язки, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» (зокрема, виступає стягувачем у виконавчих провадженнях).(п.1.3.); здійснює реалізацію державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста, приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна (п.2.1.1.);передає договори про надання послуг, укладені із суб`єктами господарювання, для подальшої реєстрації зобов`язань до управління Державної казначейської служби України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (п.2.2.4.14);здійснює управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу в межах, визначених чинним законодавством України, рішеннями міської ради, цим Положенням, контроль за збереженням, ефективним використанням комунального майна, що перебуває на його балансовому обліку; оперативно вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків (п 3.3.).

За змістом частин першої та другої статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

При цьому, відповідно до частин першої та другої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб`єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб`єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Отже, з метою утримання майна, утому числі спірного нежитлового приміщення, Криворізькою міською радою відповідачу надано повноваження на укладення з управителем відповідного договору.

Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

За частиною першою статті 13 Закону № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно зі статтею 5 Закону № 2189-VIIІ до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону № 1875-IV та пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2189-VIII споживач житлово-комунальної послуги має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-IV та пунктом 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством (ч.ч. 1, 2 ст. 32 Закону № 1875-IV).

Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону № 2189-VIII).

Відтак, згідно із зазначеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц.

Частиною першою статті 10 Закону № 2189-VIII ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 177 від 12.04.2017 Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються населенню м. Кривого Рогу Товариством з обмеженою відповідальністю УЮТ-2011 та відповідно до додатків до нього встановлено тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаються споживачам Товариством з обмеженою відповідальністю «УЮТ-2011».Рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 231 від 10.05.2017 «Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 27.12.2011 № 435 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для власників (орендарів) нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках» у м. Кривому Розі» та відповідно до нової редакції додатку до нього визначено періодичність та строки виконання робіт на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території для всіх категорій споживачів.

На підтвердження надання послуг за період з жовтня 2018 року по лютий 2021 року з утримання будинку та прибудинкової території за адресою Івана Сірка, буд. 48 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області позивачем надані суду первинні документи. Рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт, проект договору отримані відповідачем 15.02.2021 року. З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 01.10.2018 по 01.02.2021 надав послуги відповідачу з утримання будинку, споруд і прибудинкової території на загальну суму 7798,28грн., що підтверджується актами виконаних робіт, актами здачі-прийняття робіт, актами проведення дератизації та дезінсекції, нарядами-завданнями та рахунками. Відповідно до пункту 2.3. Порядку доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структури цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обслуговування її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальної громади, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 390 від 30.07.2012, щомісячна інформація про виконані роботи із зазначенням назви послуги, об`ємів та вартості робіт опублікована на сайті Криворізького ресурсного центру, який є офіційним інформаційним ресурсом Кривого Рогу.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 7 798,28грн. за період з 01.10.2018р. по 01.02.2021р. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих позивачем 3 % річних у розмірі 148,56грн. за період з 23.02.2021р. по 04.10.2021р. та інфляційних втрат у розмірі 296,33грн. за період з 23.02.2021р. по 04.10.2021р. (березень 2021р. по вересень 2021р.) суд зазначає, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами ст.625 ЦК України. Боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата 3% річних, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та, відповідно, отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, які належали до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правова природа 3% річних, інфляційних втрат є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу.

Судом здійснено перевірку розрахунку заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок за допомогою інформаційно-пошукової системи "Законодавство" суд встановив, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 148,56грн. за період з 23.02.2021р. по 04.10.2021р. та інфляційних втрат у розмірі 296,33грн. за період з 23.02.2021р. по 04.10.2021р. (березень 2021р. по вересень 2021р.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу на те, що інфляційні втрати за період з 23.02.2021р. по 04.10.2021р. (березень 2021р. по вересень 2021р.) складає 397,15грн., але позивач в своїй позовній заяві просить суд визнати 296,33грн. за вказаний період, що є його правом. При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 7 798,28грн. нарахованої за період з 01.10.2018р. по 01.02.2021р., 3 % річних за період з 23.02.2021р. по 04.10.2021р. у розмірі 148,56грн. та інфляційні втрати за період з березня 2021р. по вересень 2021р. у розмірі 296,33грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 270,00 грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області, 50101, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, площа Молодіжна, буд.1, код ЄДРПОУ 25522449 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011", 50081, м.Кривий Ріг, мкр.5-й Зарічний, 8а, код ЄДРПОУ 37861681 основну заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 7 798,28грн., 3 % річних у розмірі 148,56грн., інфляційні втрати за період з березня 2021р. по вересень 2021р. у розмірі 296,33грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 19.01.2022

Суддя С.П. Панна