Рішення № 102725096, 17.01.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2022м. ДніпроСправа № 904/8010/21

За позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Оператор газотранспортної системи України" Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ

про стягнення заборгованості в сумі 12 107 грн. 25 коп. за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 25.01.2006 № 175/19

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 15.09.2021 № 13004, в якому просить стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Оператор газотранспортної системи України" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" заборгованість в сумі 12 107 грн. 25 коп., з яких: 11 624 грн. 18 коп. - основний борг, 140 грн. 35 коп. - 3% річних, 342 грн. 72 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 25.01.2006 № 175/19.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору.

У позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку визнано малозначною та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

05.10.2021 відповідач подав до суду заяву про передачу справи за місцезнаходженням відповідача від 05.10.2021 № 1001ВИХ-21-7345, відповідно до якої просив суд передати справу № 904/8010/21 на розгляд іншому суду в порядку, визначеному ст. 31 ГПК України, оскільки вона належить до територіальної юрисдикції іншого суду, а саме Господарського суду м. Києва. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що юридичною адресою відповідача є м. Київ, Кловський узвіз, 9/1 і вданому випадку не можуть бути застосовані норми ст. 29 ГПК України, які визначають підсудність справ за вибором позивача, оскільки зі специфіки спірних відносин не вбачається виконання зобов`язання лише у певному місці. Так, спірним договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 25.01.2006 № 175/19 місце його виконання сторонами не визначене. Предметом позову у даному спорі є вимога саме про стягнення грошових коштів, у зв`язку із нібито неналежним виконанням відповідачем умов договору № 175/19 від 25.01.2006. При цьому, умовами вказаного договору не врегульовано питання щодо місця виконання грошового зобов`язання. Спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов`язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення коштів, а не спір про надання послуг. Зобов`язання з оплати за отримані послуги по договору не є такими, які належить, через їх особливість, виконувати тільки в певному місці. А тому особливість виконання умов даного договору жодним чином не прив`язана до будь-якого місця його виконання і стверджувати про зворотне позивач не має жодних підстав. Таким чином, відповідач вважає, що позивач, скориставшись своїм правом на пред`явлення позову, не дотрималось правил визначення територіальної підсудності, передбачених ГПК України.

19.10.2021відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 18.10.2021 № б/н, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначив, що дійсно, між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення. № 175/19 від 25.01.2006. Однак, в період з січня по грудень 2020 року, січня-липня 2021 року АТ «Укртрансгаз» не отримувало вказаних позивачем послуг, про що повідомляло КП «Кривбасводоканал» у листуванні за договором. Так, з 01.01.2020 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 840 від 18.09.2019 року «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи» та постанови Кабінету Міністрів України № 942 від 15.11.2019 року «Деякі питання управління майном, що перебуває в державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами» всі активи АТ «Укртрансгаз», в т.ч. об`єкти на які здійснювалось водопостачання за спірним договором, передані до іншого суб`єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» (код 42795490). Відтак, з 1 січня 2020 року діяльність з транспортування природного газу була відокремлена. Експлуатацію магістральних газопроводів та всіх технологічно пов`язаних із ним об`єктів здійснює ТОВ «Оператор ГТС України». На виконання умов спірного договору відповідач листом, який отримано позивачем 19.02.2020, повідомив КП «Кривбасводоканал» про те, що у зв`язку із створенням нового підприємства договір № 175 від 25.01.2006 між Криворізьким ЛВУМГ філії «Оператор ГТС України АТ «Укртрансгаз» та КП «Кривбасводоканал» розірвано. До цього з боку АТ «Укртрансгаз» на адресу позивача направлений лист від 15.03.2018 № 2105ВИХ-18-254 про необхідність переукладення договору, який залишено позивачем без відповіді.

Таким чином, за твердженням відповідача, договір № 175/19 від 25.01.2006 розірвано у відповідності з умовами самого договору (п. 9.3) та норм чинного законодавства України, і починаючи з 01.01.2020 АТ «Укртрансгаз» та його структурні підрозділи не отримували будь-яких послуг від КП «Кривбасводоканал» за вказаним договором.

Крім того, звертає увагу суду, що в порушення умов договору та вимог ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», рахунки та акти приймання-передачі направлені позивачем на адресу АТ «Укртрансгаз» супровідним листом № 8695 лише від 26.08.2021. Акти приймання-передачі, на які посилається позивач з боку АТ «Укртрансгаз» не підписувались, що свідчить про те, що такі послуги не надавались та господарська операція не відбулась. Відтак, посилатись на вказані документи, як на такі, за якими у АТ «Укртрансгаз» виникає обов`язок здійснити оплату, є безпідставним.

Також вказує, що всі акти, які складені КП «Кривбасводоканал» 10.03.2020 на які посилається позивач, складені поза межами дії договору та особа, що їх підписала від імені АТ «Укртрансгаз» - Годулян І.О., не мав довіреності на вчинення відповідних дій та не був представником АТ «Укртрансгаз».

За вказаних обставин, відповідач стверджує про відсутність заборгованості перед позивачем, що виключає підстави для стягнення з відповідача нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

02.11.2021 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 29.10.2021 № 14957, в якій зазначив, що:

- одностороння відмова від договору № 175/19 від 25.01.2006 не допускається, що передбачено законодавством України та п. 9.4. договору (одностороння відмова від договору або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків передбачених законом). Споживачем вирішено питання про розірвання договору № 175/19 від 25.01.2006 в односторонньому порядку, що заборонено нормами чинного законодавства та положеннями договору. Крім того, відповідачем не надано доказів направлення на адресу позивача листа від 15.03.2018 року № 2105ВИХ-18-254 про необхідність переукладення договору, на який відповідач посилається у поданому відзиві. Таким чином, у відповідності до норм чинного законодавства, договір № 175/19 від 25.01.2006року є чинним;

- позивач постійно надавав та надає послуги з централізованого водопостачання, доказом чого є акти приймання-передачі послуг (з обсягами води, що споживалися відповідачем), які направлено листом за вих. № 8695 від 26.08.2021 на адресу споживача для підписання. Технічного припинення надання відповідної послуги здійснено не було. Отже, фактично відповідачем послуги з централізованого водопостачання споживалися, тому позивачем здійснено нарахування сум за спожиті послуги за період з січня 2020 по липень 2021. Звернення АТ «Укртрансгаз» з листом про розірвання договору № 175/19 від 25.01.2006 та не підписання актів приймання-передачі відповідачем не є фактом, що спростовує отримання ним послуг водопостачання та водовідведення;

- звертає увагу суду, що Годулян І.О. є працівником АТ «Укртрансгаз», що відповідач підтверджує у відзиві на позовну заяву. За положеннями договору ОСОБА_1 є відповідальною особою за водопостачання та водовідведення об`єктів споживача, цілісність пломб на них та пристроїв водомірного вузла. При цьому, уповноважені працівники КП «Кривбасводоканал» не мають повноважень на здійснення перевірки документів представника споживача.

Відповідач не скористався правом на надання заперечень на відповідь на відзив позивача в порядку ст. 167 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Господарський суд, розглянувши заяву відповідача про передачу справи за місцезнаходженням відповідача від 05.10.2021 № 1001ВИХ-21-7345, не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, що надавалися позивачем за місцезнаходженням об`єктів відповідача, розташованих у Дніпропетровській області, у період з січень-грудень 2020, січень-липень 2021, відповідно до умов договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 25.01.2006 № 175/19.

Подаючи позов позивач скористався правом альтернативної підсудності та звернувся з даним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області на підставі п.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що укладений сторонами договір підлягає виконанню на території Дніпропетровської області.

Відповідач зазначив, що у договорі не визначено, що місцем виконання договору є територія Дніпропетровської області, а тому справу слід розглядати за загальними правилами територіальної юрисдикції (підсудності).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходженням юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У частині першій статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Згідно зі ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

- за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

- за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

- за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

- за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

- за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Здійснивши аналіз умов договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 25.01.2006 № 175/19 судом встановлено, що сторонами окремо не визначено місце виконання договору.

Разом з тим зі змісту договору та актів розмежування балансової належності, які є невід`ємними частинами договору (п. 6.1. договору), надання послуг водопостачання та водовідведення здійснюється позивачем на об`єктах відповідача, що розташовані у Дніпропетровській області. При цьому, визначені договором послуги мають ознаки таких, які через їх особливості можна виконувати тільки в певному місці.

Таким чином, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України виконання за спірним договором проводиться безпосередньо на об`єктах споживача, а, отже, позивач правомірно скористався правом альтернативної підсудності, передбаченим ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

З огляду на викладене, враховуючи тривале перебування судді Рудь І.А. на лікарняному, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2006 між Комунальним підприємством «Кривбасводоканал» (Кривбасводоканал) та Криворізьким лінійним виробничими управлінням магістральних газопроводів філії «Управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» дочірньої компанії «Укртрансгаз» Національноїї акціонерної компанії «Нафтогаз України», найменування якого змінене на Криворізьке лінійне виробниче управління магістральних газопроводів філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 175/19 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору Кривбасводоканал зобов`язується забезпечити споживача питною водою з якістю, що відповідає Держстандарту 2874-82 «Вода питна» та прийняти від нього стічні води, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити питну воду за встановленими тарифами, згідно із наданою заявкою орієнтовно в обсязі 730,0 м.куб./рік.

Пунктом 1.2. договору визначені об`єкти користування водопостачанням та водовідведенням: газорозподільча станція № 2 на об`їзній дорозі.

Листом КП «Кривбасводоканал» за вих. № 2234 від 08.08.2007 передбачено включення додаткових об`єктів, розташованих за адресами: ГРС-2 сел. Кресівське; ГРС-6 с. Вільне; ГРС-3 промзона Північного ГЗК.

Відповідно до п. 1.3. договору гарантований тиск води на врізці вводу водопроводу споживача -15 м.вод.ст.

Згідно з п. 1.5. договору вода подається споживачу при наявності водовимірювальних приладів, встановлених за рахунок споживача своїми силами згідно з технічними умовами КП «Кривбасводоканал».

Засоби обліку беруться КП «Кривбасводоканал» на абонентський облік (п. 1.7. договору).

Всі водолічильники в обумовлені паспортом строки, підлягають повірці з встановленням пломби з перевірочним тавром, (п. 1.9. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору тарифи на послуги водопостачання та водовідведення на день підписання договору, затверджені рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради від 13.07.2005 № 370 та №532 від 14.09.2005, і можуть бути змінені відповідно до діючого законодавства України. Тарифи на момент укладання договору складають за 1 м3 з ПДВ: бюджет (вода питна — 0,54 грн.; стоки - 0,54 грн); населення (вода питна - 0,46грн.; стоки - 0,32грн.); інші (вода питна - 1,62 грн., стоки - 1,54грн.)

Згідно п. 3.1. договору розрахунки за надані послуги водопостачання та водовідведення здійснюються споживачем у грошовій формі протягом трьох банківських днів після пред`явлення платіжного доручення, рахунку або квитанції.

Відповідно до п. 3.5. договору споживач для узгодження акту про кількість наданої води та прийняті стічні води направляє свого представника з довіреністю, підписанню уповноваженою на те особою, для підписання акту, у відділ Водозбуту не пізніше 25 числа кожного місяця (у лютому 23 числа). Якщо представник не прибув або необґрунтовано від підписання акту, Кривбасводоканал на підставі даних обліку води складає акт самостійно і один примірник акту в триденний термін направляє споживачу. При повторній необгрунтованій відмові споживача від оформлення акту, Кривбасводоканал має право припинити (обмежити) подачу води споживачу із попередженням його за три доби до моменту відключення.

Підпунктом 4.2.1 п. 4.2. договору передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно, у встановлені договором строки, оплачувати послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до п. 6.1. договору точки розподілу, в яких здійснюється передача послуг від виконавця до споживача та розмежування відповідальності за стан і експлуатацію водопровідних та каналізаційних мереж, зазначені у актах розмежування балансової та експлуатаційної належності, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 9.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання сторонами 01.01.2006 і діє в частині надання послуг водопостачання і водовідведення до 31.12 2008, а в частині здійснення розрахунків за надані послуги – до повного погашення заборгованості.

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодні зі сторін не заявить про намір його розірвати або внести в нього зміни, він продовжує свою дію на наступний рік (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 9.3. договір може бути розірваний достроково у разі:

- зникнення потреби в отриманні послуг водопостачання та водовідведення, або відмови споживача від користування послугами Кривбасводоканалу;

- невиконання умов договору сторонами договору;

- переходу права власності до іншої особи.

За умовами п. 9.4. договору одностороння відмова від договору або одностороння зміна його умовне допускається, крім випадків, передбачених законом.

На виконання умов договору позивач у період з січня по грудень 2020, з січня по липень 2021 надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання у кількості 885.00 м3 на загальну суму 11 624 грн 18 коп., у зв`язку із чим відповідачем виписані наступні рахунки за послуги водопостачання: № 4081/03/1557п від 30.01.2020 на суму 288, 86 грн.; № 8478/03/1557п від 28.02.2020 на суму 452,88 грн.; № 12902/03/1557п від 31.03.2020 на суму 199,80 грн.; № 17155/03/1557п від 30.04.2020 на суму 333,00 грн.; № 21088/03/1557п від 28.05.2020 на суму 333,00 грн.; № 24616/03/1557п від 24.06.2020 на суму 4 129,20 грн.; № 30295/03/1557п від 30.07.2020 на суму 452,88 грн.; № 35007/03/1557п від 31.08.2020 на суму 452,88 грн.; № 39629/03/1557п від 30.09.2020 на суму 452,88 грн.; № 43807/03/1557п від 28.10.2020 на суму 452,88 грн.; № 48505/03/1557п від 30.11.2020 на суму 452,88 грн.; № 53177/03/1557п від 29.12.2020 на суму 452,88 грн.; № 4279/03/1557п від 28.01.2021 на суму 452,88 грн.; № 8644/03/1557п від 26.02.2021 на суму 452,88 грн.; № 12658/03/1557п від 30.03.2021 на суму 452,88 грн.; № 17261/03/1557п від 28.04.2021 на суму 452,88 грн.; № 21825/03/1557п від 28.05.2020 на суму 452,88грн.; № 26216/03/1557п від 29.06.2020 на суму 452,88грн.; № 31039/03/1557п від 30.07.2020 на суму 452,88грн. (а.с. 33-51).

При цьому, позивач зазначає, що споживачем були порушені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України», затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 27.06.2008р. №190.

Актами технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення споживача послуг за договором №131/20 ТІ та № 132/20 ТІ від 10.03.2020, які підписані у двосторонньому порядку, встановлено факт порушення п. 5.18 Правил № 190 (відсутність пломби на приладі обліку) (а.с. 67- 72).

Зважаючи на це, позивачем здійснювалося нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання відповідно до п. 5.24 Правил № 190, а саме: кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці.

Як зазначає позивач, рахунок № 24616/03/1557п від 24.06.2020 на суму 4 129,20 грн вручений відповідачу нарочно 08.07.2020, доказом чого є його підпис на реєстр-попередженні про вручення. Інші рахунки, а також акти приймання-передачі послуг з централізованого водопостачання направлені на адресу відповідача листом за вих. № 8695 від 26.08.2021 (а.с. 52-55).

Відповідно до відомостей, що містяться у трекінгу Укрпошти №5002704178957, лист за вих. № 8695 від 26.08.2021 отриманий відповідачем 28.08.2021 (а.с. 56).

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх обов`язків у частині своєчасної оплати за отримані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 624 грн. 18 коп.

Із посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати вартості послуг, наданих за договором у червні 2020 на суму 4 129,20 грн., позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 140 грн. 35 коп. за період з 14.07.2020 по 31.08.2021 та інфляційні втрати в сумі 342 грн. 72 коп. за період з серпня 2020 по липень 2021.

Доказів оплати відповідачем решти спірної заборгованості за договором сторонами до матеріалів справи не надано.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання послуг, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних у заявлених сумах.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до норм ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Зі змісту ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, серед яких централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно із ст. 19 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" № 2918-ІІІ від 10.02.2002 укладення договору між підприємством водопостачання та споживачем на надання послуг з водопостачання є обов`язковим.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 25.01.2006 № 175/19, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому твердження відповідача щодо односторонньої відмови від спірного договору та, як наслідок, дострокове розірвання договору з 01.01.2020, судом відхиляються з огляду на таке.

Так, умовами договору визначено, що якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодні зі сторін не заявить про намір його розірвати або внести в нього зміни, він продовжує свою дію на наступний рік (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 9.3. договір може бути розірваний достроково у разі:

- зникнення потреби в отриманні послуг водопостачання та водовідведення, або відмови споживача від користування послугами Кривбасводоканалу;

- невиконання умов договору сторонами договору;

- переходу права власності до іншої особи.

За змістом п. 9.4. договору одностороння відмова від договору або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Отже, умовами договору не передбачена одностороння відмова від договору.

Відповідач стверджує, що з 01.01.2020 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 840 від 18.09.2019 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи» та постанови Кабінету Міністрів України № 942 від 15.11.2019 «Деякі питання управління майном, що перебуває в державній власності та використовується для забезпечення транспортування природного газу магістральними газопроводами» всі активи АТ «Укртрансгаз», в т.ч. об`єкти, на які здійснювалось водопостачання за спірним договором, передані до іншого суб`єкта господарювання - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» (код 42795490). Відтак, з 01.01.2020 діяльність з транспортування природного газу була відокремлена. Експлуатацію магістральних газопроводів та всіх технологічно пов`язаних із ним об`єктів здійснює ТОВ «Оператор ГТС України». На виконання умов спірного договору відповідач листом «Щодо розірвання договору», який отримано позивачем 19.02.2020, повідомив КП «Кривбасводоканал» про те, що у зв`язку із створенням нового підприємства договір № 175 від 25.01.2006 між Криворізьким ЛВУМГ філії «Оператор ГТС України АТ «Укртрансгаз» та КП «Кривбасводоканал» розірвано. До цього з боку АТ «Укртрансгаз» на адресу позивача направлений лист від 15.03.2018 № 2105ВИХ-18-254 про необхідність переукладення договору, який залишено позивачем без відповіді.

Господарський суд зазначає, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження заперечень, зокрема, доказів направлення на адресу позивача листа від 15.03.2018 № 2105ВИХ-18-254, а також доказів на виконання приписів постанов Кабінету Міністрів України № 840 від 18.09.2019 та № 942 від 15.11.2019, на які посилається відповідач, зокрема, акту приймання-передачі об`єктів; відомостей про передачу майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, до Єдиного реєстру об`єктів державної власності; передачі від АТ “Укртрансгаз” до ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг, що необхідні для забезпечення безперервного функціонування об`єктів газотранспортної системи, а також здійснення станом на 1 січня 2020 заміни сторони у зобов`язаннях за такими договорами в установленому Цивільним кодексом України порядку тощо.

Судом враховано, що приписами ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до суду із вимогами про розірвання договору про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 25.01.2006 № 175/19.

Крім того, відповідачем не доведено, що у спірному періоді споживачем послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення на спірних об`єктах було саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор ГТС України» (код 42795490) та не надано доказів укладання між вказаною юридичною особою та позивачем відповідно договору.

Отже, господарський суд констатує, що доказів припинення договору або зміни його умов матеріали справи не містять, отже на момент розгляду справи договір є чинним і в силу положень статті 629 Цивільного кодексу України обов`язковим до виконання сторонами.

Рахунки на оплату за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з січня по грудень 2020, з січня по липень 2021, акти приймання-передачі послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення за спірним договором у двох примірниках направлені на адресу відповідачу супровідним листом за вих № 8695 від 26.08.2021 засобами поштового зв`язку, що підтверджується описом вкладення у цінний лист накладною від 26.08.2021 № 5002704178957, фіскальним чеком Укрпошти від 26.08.2021 (а.с. 54-55). При цьому, рахунок № 24616/03/1557п від 24.06.2020 отриманий відповідачем особисто, що підтверджується реєстром-попередженням про вручення (а.с. 52).

З урахуванням умов п. 3.1. договору строк оплати за рахунками, виставленими позивачем у спірному періоді, є таким, що настав

- за рахунком № 24616/03/1557п від 24.06.2020 на суму 4 129,20 грн – 13.07.2020:

- за рештою рахунків, виставлених позивачем у спірному періоді – 03.09.2021.

Отже, судом відхиляються заперечення відповідача в частині відсутності зобов`язань відповідача за вказаними актами надання послуг, як такими, що не підписані з боку споживача, та рахунками, як такими, що своєчасно не вручені відповідачу, у зв`язку із чим не можуть бути підставою для здійснення оплати за спожиті у спірний період послуги.

При цьому, у відповідності до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.

Викладене підтверджує, що позивачем зобов`язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що станом на момент звернення із позовом до суду, заборгованість за надані у спірному періоді послуги з централізованого постачання холодної води за договором № 175/19 від 25.01.2006 складає 11 624 грн. 18 коп., докази сплати вказаної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять, отже, господарський суд доходить до висновку, що є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 11 624 грн. 18 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою виконаного позивачем уточненого розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов`язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 11 624 грн. 18 коп. основного боргу, 140 грн. 35 коп. 3% річних, 342 грн. 72 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) в особі філії "Оператор газотранспортної системи України" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ ВП 41635376) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, буд. 6а, код ЄДРПОУ 03341316) 11 624 грн. 18 коп. (одинадцять тисяч шістсот двадцять чотири грн. 18 коп.) основного боргу, 140 грн. 35 коп. (сто сорок грн. 35 коп.) 3% річних, 342 грн. 72 коп. (триста сорок дві грн. 72 коп.) інфляційних втрат, 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.01.2022

Суддя І.А. Рудь