Ухвала суду № 102724997, 17.01.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

17.01.2022м. ДніпроСправа № 904/9718/13

Суддя Назаренко Н.Г., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі

за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2006 № 040610801406 в сумі 261 238,10 грн. - основного боргу та 16 563,84 грн. - пені.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа за позовом Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2006 № 040610801406 в сумі 261 238,10 грн. - основного боргу та 16 563,84 грн. - пені.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 позов задоволено у повному обсязі: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради заборгованість за договором оренди земельної ділянки у сумі 261 238,10грн., пеню у розмірі 16 563,84грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 556,04грн.

24.02.2014 на виконання даного рішення судом видано накази.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі № 904/9718/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 у справі № 904/9718/13 залишено без змін.

Ухвалою суду від 19.04.2016 у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 відмовлено, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 залишено без змін.

29.07.2016 від відповідача надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014р. за нововиявленими обставинами, в якій він просив:

- переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014р. у справі №904/9718/13 за нововиявленими обставинами та скасувати його;

- прийняти нове рішення у справі №904/9718/13, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 заяву Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014р. у справі №904/9718/13 за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014р. у справі №904/9718/13 скасовано. Прийнято нове рішення яким у задоволенні позову відмовлено та стягнуто з Криворізької міської ради на користь Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича судовий збір у розмірі 6 111,64грн.

12.04.2018 на виконання зазначеного рішення видано наказ.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.03.2018 у справі № 904/9718/13 скасовано. В задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 у справі №904/9718/13 залишено без змін та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на користь Криворізької міської ради судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 9 167,50 грн.

01.10.2018 на виконання зазначеної постанови видано наказ.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2018 у справі № 904/9718/13 залишено без змін.

07.05.2019 на адресу суду надійшла заява Криворізької міської ради про видачу дублікатів наказів від 24.02.2014.

Ухвалою суду від 15.05.2019 заяву Криворізької міської ради про видачу дублікатів наказів у справі № 904/9718/13 задоволено. Видано дублікати наказів Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2014 у справі № 904/9718/13.

11.01.2022 до суду надійшла заява Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі, в якій він просить

- визнати причину пропуску процесуального строку на звернення із даною заявою поважною та відновити (поновити, продовжити) цей строк;

- переглянути рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 по справі № 904/9718/13 у зв`язку із нововиявленими обставинами та скасувати його;

- прийняти нове рішення по справі № 904/9718/13, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заява обґрунтована наступним.

У квітні 2021 ФОП Штефан В.О. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Криворізької міської ради в якому просив визнати незаконним, протиправним та нечинним з моменту прийняття рішення Криворізької міської ради №2494 від 22.12.2004 «Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривого Рогу», як такого, що наразі є діючим, оскільки з огляду на визнання нечинним у судовому порядку рішення Криворізької міської ради № 3884 від 14.05,2010 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг", відновило свою дію попереднє рішення Криворізької міської ради від 22.12.2004 № 2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривий Ріг".

Поновила також свою дію грошова оцінка земель міста Кривий Ріг 2004 року, оскільки її коригування у 2008 році розробником ДП "Діпромісто" є нечинним в силу тих обставин, що рішення Криворізької міської ради №3884 від 14.05.2010р. про затвердження такого коригування (затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривий Ріг 2008 року) визнано у судовому порядку протиправним та нечинним.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 по справі №160/7045/21 адміністративний позов було залишено без розгляду, оскільки ФОП Штефан В.О. звернувся до суду із пропуском визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними.

01.12.2021 постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 по справі №160/7045/21 (оприлюднено повний текст - 06.12.2021), зазначену ухвалу скасовано.

Як зазначає заявник, зазначена постанова апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 по справі №160/7045/21 мотивована тим, що частиною 3 статті 264 КАС України передбачено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Заявник також зазначає, що під час укладання спірного договору оренди та його продовженні сторони погодились, що розрахунок орендної плати буде здійснюватися на підставі та з урахуванням витягу із грошової оцінки земель міста Кривий Ріг, яка затверджена саме рішенням Криворізької міської ради від 22.12.2004 № 2494 "Про затвердження та застосування грошової оцінки земель міста Кривий Ріг", яке є діючим до цього часу, не припинило свою дію та не скасоване ні самою Криворізькою міською радою, ні судом. Станом на сьогоднішній день, жодного іншого погодженого розрахунку розміру орендної на підставі іншої нормативної грошової оцінки для орендної плати між сторонами не підписано, що свідчить, на думку заявника, про помилковість доводів позивача про те, що річна орендна плата за 1 календарний місяць становить - 8 904,28грн.

Заявник вважає, що обставини, які встановлені у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 по справі №160/7045/21 є істотними, оскільки врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте 10.02.2014 у даній справі та зазначена постанова свідчить про наявність нововиявленої обставини, а також про існування доказів, які підтверджують про наявність нововиявленої обставини (істотної для справи обставини), яка підтверджує неправомірність вимог позивача про стягнення заборгованості із орендної плати за землю на підставі довідки Управління Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №25-р2 від 07.02.2011, підготовленої на підставі рішення Криворізької міської ради від 14.05.2010 №3884 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу", нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 3 561 712,71грн.

Заявник посилається на існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення, які встановлені у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 01.21.2021 по справі №160/7045/21.

З огляду на те, що постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 01.12.2021 по справі №160/7045/21 була оприлюднена 06.12.2021, то кінцеві строки на звернення із даною заявою спливають, на думку заявника, 05.01.2022 включно.

Заявник просить поновити строк на подання даної заяви, оскільки ним вживалися неодноразово різні способи для захисту і відновлення порушеного права та наявні поважні причини такого пропуску.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про залишення заяви без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до статті 320 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане (частина друга статті 320 ГПК України).

Відповідно до частини другої статті 321 ГПК України встановлено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу (істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи), - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 113 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі, якщо заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, подана після закінчення трирічного строку з дня набрання судовим рішенням законної сили незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Суд зазначає, що відповідно до статті 113 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), вимоги якої кореспондуються зі статтею 321 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана з підстав, визначених пунктом 1 частини 2 статті 112 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Тобто, встановлений наведеними процесуальними нормами трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 113 цього Кодексу та пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України, є присічним і поновленню не підлягає. Недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку.

З матеріалів справи вбачається, що рішення у справі № 904/9718/13 від 10.02.2014 набрало чинності 05.05.2014. Отже, останнім днем подання заяви про її перегляд за нововиявленими обставинами є 05.05.2017.

Заява про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами подана заявником лише 05.01.2022, тобто через 8,5 років після набрання законної сили рішенням, яке заявник просить переглянути.

Отже, суд приходить до висновку, що заява Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2014 подана поза присічним строком для подання такої заяви.

Зазначена позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 926/767-б/15.

Частиною третьою статті 321 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що строки, визначені у частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.

Аналіз вищезазначеної статті дає підстави вважати, що за своєю правовою природою встановлений цією нормою строк у три роки є преклюзивним (припиняючим), тобто таким, сплив якого спричиняє припинення самого права, за реалізацією якого звертається особа, та він не може бути відновлений, незалежно від причин його пропуску.

Таким чином, можливість поновлення процесуального строку, встановленого частиною другою статті 321 Господарського процесуального кодексу України, в межах якого учасник справи може подати заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другою статті 320 Господарського процесуального кодексу України, процесуальним законом виключається.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №910/9927/13, від 19.02.2019 у справі №910/3600/14, від 11.02 2020 у справі № 15/282

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому суд враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягає застосуванню як джерело права.

Зокрема у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, яку цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо яку цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

У справі "Желтяков проти України" (Заява N 4994/04) суд також наголосив, що рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв`язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії", N 69529/01, пп. 27 - 28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" N 2, N 19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції.

Доводи заявника, якими він обґрунтовує поважність причин пропуску строку до уваги не приймаються, оскільки на подання заяви за нововиявленими обставинами встановлений присічний строк.

Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про залишення без розгляду заяви Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 904/9718/13.

Керуючись положеннями статей 1, 2, 4, 7, 8, 13, 14, 15, 17, 73-79, 86, 230, 234, 235, 255, 257, 320-325 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 904/9718/13 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання -17.01.2022 .

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Назаренко