Рішення № 102724774, 06.01.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.01.2022м. ДніпроСправа № 904/7649/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі: регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодар - Днепр", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій у сумі 1 274 952,00 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодар - Днепр", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі: регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про розірвання договору про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ від 01.10.2020 року

Представники:

від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі: регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця Сімчук І.А.

від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодар - Днепр" Головко В.О.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі: регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 1 221 829,00 - пені та 53 123,00 грн. - штраф 7% за неналежне виконання умов договору про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем (за первісним позовом) зобов`язання за договором про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ в частині повного та своєчасного надання послуг.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався, відзив на позов не надав.

Ухвалою від 06.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.2021, з наступним відкладенням до 26.10.2021.

01.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодар - Днепр" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов про розірвання договору про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ від 01.10.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем (за зустрічним позовом) зобов`язання за договором про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ в частині надання вихідних даних, необхідних для виконання проектних робіт.

Ухвалою від 05.10.2021 прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодар - Днепр" для спільного розгляду з первісним позовом. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому засіданні 26.10.2021.

26.10.2021 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі: регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому останнє зазначає, що не визнає зустрічні позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів на підтвердження порушення зобов`язань з боку АТ «Укрзалізниця» в частині ненадання вихідних даних передбачених додатком 1.1 до спірного договору.

Крім того, відповідач за зустрічним позовом вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Технодар - Днепр" не доведено фактів наявності обставин та підстав для застосування положень ч. 2 ст. 651, ч. 2 ст. 652 ЦК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для розірвання спірного договору.

Ухвалою суду від 26.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 06.12.2021 та відкладено підготовче засідання до 09.11.2021.

Підготовче засідання, призначене на 09.11.2021, не відбулось у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та перебуванням судді на лікарняному з 01.11.2021 по 15.11.2021 включно.

Ухвалою суду від 16.11.2021 підготовче засідання відкладено на 07.12.2021.

09.11.2021 Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі: регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" через канцелярію суду подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а також клопотання про поновлення строку для подання та долучення доказів, яке задоволено судом.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.12.2021.

У судовому засіданні 22.12.2021 оголошувалось перерва до 06.01.2022.

06.01.2022 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи за первісним позовом, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування за первісним позовом у даній справі є неналежне виконання умов договору надання послуг відповідачем в частині повного та своєчасного надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2020 за результатом проведення процедури відкритих торгів на закупівлю: «Послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки», код за ДК 021-2015-71250000-5 «Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги», (номер оголошення про проведення закупівлі № UA-2020-08-04-007135-а, оприлюдненого на офіційному сайті http://prozorro.gov.ua (посилання на тендер на офіційному сайті - http://prozorro.gov.ua/tender/UA-2020-08-04-007135-а), 01.10.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі: регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технодар - Днепр" (Виконавець) укладено договір про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного Договору Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати послуги землевпорядних робіт з оформлення/переоформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки (ДК 021:2015-71250000-5 «Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги), а саме з розроблення землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок в постійне користування АТ «Укрзалізниця» відповідно до додатку 1.4 до цього Договору та реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками АТ «Укрзалізниця» в установленому законом порядку, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги відповідно до цього Договору.

Перелік земельних ділянок і склад послуг та робіт визначені в Додатках 1.1 та 1.4, які є невід`ємними часинами цього Договору (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору сума Договору складає 632 416, 67 грн., ПДВ 126 483,33 грн. Разом 758 900,00 грн.

Загальна вартість послуг за цим Договором визначена і складена на підставі кошторисів вартості послуг по кожній ділянці (Додаток 1.3 до Договору) та Зведеного кошторису (Додаток 1.5 до Договору).

Оплата за надані послуги здійснюється Замовником по факту надання послуг протягом 45 (сорока п`ясти) банківських днів з дати реєстрації Виконавцем податкової/их накладної/их в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та підписання актів здачі-приймання наданих послуг (пункт 4.1 Договору).

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що Виконавець приступає до надання послуг не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання письмової рознарядки та вихідних матеріалів від Замовника.

Згідно з пунктом 5.2 Договору надання послуг, зазначеної у п. 1.1 проводиться протягом дії даного Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності Замовника до отримання послуг.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Договору визначено, що зі сторони Замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту Замовника щонайменше двома уповноваженими особами, а саме: Першим заступником директора виконавчого (особою, що виконує його обов`язки); Головним інженером (особою, що виконує його обов`язки); Заступником директора виконавчого з інфраструктури (особою, що виконує його обов`язки); Заступником директора виконавчого з рухомого складу (особою, що виконує його обов`язки); Заступником директора виконавчого з фінансово-економічних питань (особою, що виконує його обов`язки); Заступником директора виконавчого з управління персоналом та соціальної політики (особою, що виконує його обов`язки); Заступником директора виконавчого з безпеки (особою, що виконує його обов`язки).

Відповідно до пункту 7.5 Договору за порушення Виконавцем строків надання послуг, останній сплачує Замовнику пеню у розмірі 1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення; крім того за прострочення понад тридцять днів Виконавець додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.

Цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 (за умови наявності у замовника плану фінансування цих послуг на 2020 рік), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань у частині розрахунку (пункт 4.1 Договору).

Звертаючись з первісним позовом позивач зазначає, що 18.11.2020 ТОВ «Технодар-Днепр» було видано рознарядку на надання послуг за спірним договором (а.с. 33).

Проте, станом на 09.08.2021 відповідачем за первісним позовом умови договору не виконано, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю № UA-2020-08-04-007135-а від 20.01.2021 (а.с. 34).

Крім того, позивач з первісним позовом вказує про те, що жодних листів від ТОВ «Технодар-Днепр» щодо неможливості вчасно та в повному обсязі виконати умови договору на адресу залізниці не надходили, як і пропозицій стосовно укладання додаткової угоди на продовження терміну дії спірного договору.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання за спірним договором позивач посилаючись на пункт 7.5 Договору, просить стягнути з останнього пеню за період прострочення з 01.01.2021 по 10.06.2021 у сумі 1 221 829,00 грн. та 7% штрафу у сумі 53 123,00 грн.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 74 статті Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України)

Позивачем за первісним позовом на підтвердження того, що останнім виконано умови спірного договору з надання Виконавцю рознарядки, долучено лист від 18.11.2020 № НГ-08/1634, який господарський суд до уваги не приймає, з огляду на таке.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Договору визначено, що зі сторони Замовника рознарядка підписується з урахуванням вимог статуту Замовника щонайменше двома уповноваженими особами, а саме: Першим заступником директора виконавчого (особою, що виконує його обов`язки); Головним інженером (особою, що виконує його обов`язки); Заступником директора виконавчого з інфраструктури (особою, що виконує його обов`язки); Заступником директора виконавчого з рухомого складу (особою, що виконує його обов`язки); Заступником директора виконавчого з фінансово-економічних питань (особою, що виконує його обов`язки); Заступником директора виконавчого з управління персоналом та соціальної політики (особою, що виконує його обов`язки); Заступником директора виконавчого з безпеки (особою, що виконує його обов`язки).

Таким чином, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Договору сторони чітко визначили коло осіб, яким надано повноваження на підписання рознарядки з урахуванням вимог статуту Замовника.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист підписаний Головним інженером регіональної філії – В.М. Ільчишин та Начальником служби з майнової політики – Ю.М. Корженко.

З огляду на викладене, господарський суд, дійшов до висновку, що лист від 18.11.2020 № НГ-08/1634 не відповідає умовам спірного договору, оскільки підписаний неуповноваженими на те особами, передбаченими підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 Договору.

Крім того, позивачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження надсилання вказаного листа на адресу ТОВ «Технодар-Днепр».

Таким чином, Замовником в порушення умов спірного договору, не забезпечено можливості виконати Виконавцем свого обов`язку з розроблення землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок в постійне користування АТ «Укрзалізниця» відповідно до додатку 1.4 до цього Договору та реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками АТ «Укрзалізниця» в установленому законом порядку.

Відповідно до частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора.

Також, на підтвердження виконання робіт з розроблення землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок в постійне користування АТ «Укрзалізниця» та отримання від АТ «Укрзалізниця» вихідних даних, передбачених пунктом 4 додатку 1.1 до спірного Договору позивачем за первісним позовом надано роздруківки з електронної пошти, з посиланням на те, що дане листування відбулося між сторонами спірного договору.

Оцінюючи надані позивачем за первісним позовом роздруківки електронної переписки в якості належного доказу виконання умов спірного договору, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статті 96 Господарського процесуального кодексу України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом.

Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Роздруківки електронної переписки не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів) в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Тобто надані позивачем за первісним позовом скріншоти електронної переписки не можуть бути використані як доказ у справі, оскільки не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документу не захищений від внесення правок та викривлення.

Зазначене відповідає правовим позиціям, викладеним у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19.

Щодо наданої позивачем за первісним позовом заяви (показання) свідка господарський суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Оскільки викладені у заяві показання ОСОБА_1 обставини не можуть встановлюватися на підставі показань свідків, суд не приймає вказану заяву свідка в якості належних та допустимих доказів у справі.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Господарський суд зазначає, що саме на Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі: регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", як позивача за первісним позовом покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Проте, всупереч наведеному позивачем не надано належних доказів, яким чином зі сторони відповідача були порушені права позивача, оскільки останнім не надано належних доказів на підтвердження того, що Замовником виконано умови спірного договору щодо надання рознарядки та вихідних матеріалів Виконавцю.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем зобов`язання з розроблення землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок в постійне користування АТ «Укрзалізниця» відповідно до додатку 1.4 до цього Договору та реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками АТ «Укрзалізниця» в установленому законом порядку, виникло саме з вини позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи за зустрічним позовом, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування за зустрічним позовом у даній справі є обставини щодо наявності підстав для розірвання спірного договору.

При розгляді первісного позову господарським судом встановлено факт укладання сторонами 01.10.2020 договору про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ.

Звертаючись з зустрічним позовом позивач вказує про те, що Замовником не надано Виконавцю вихідних даних відповідно до Додатку 1.1 спірного договору, у зв`язку з чим останній не зміг приступити до надання послуг, передбачених договором про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ від 01.10.2020.

Вказана обставина стала підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодар - Днепр" до господарського суду з вимого про розірвання договору про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ від 01.10.2020.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в статті 627 Цивільного кодексу України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Враховуючи викладене, наявність укладеного між позивачем та відповідачем оскаржуваного Договору свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.

Відповідно до статті 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17.

Відповідно до пункту 4.1 Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 (за умови наявності у замовника плану фінансування цих послуг на 2020 рік), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань у частині розрахунку.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що між сторонами укладено додаткову угоду на продовженні строку дії спірного договору.

Отже, строк дії договору про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ від 01.10.2020 закінчився 31.12.2020.

Проте, з зустрічною позовною заявою про розірвання договору про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ від 01.10.2020 позивач за зустрічним позовом звернувся у жовні 2021 року, тобто після закінчення строку дії цього договору.

Господарський суд зазначає, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, що прямо передбачено ч. 4 ст. 631 ЦК України. Проте поняття "строк дії договору" та "строк виконання зобов`язання" не є тотожними.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим вимога позивача за зустрічним позовом про розірвання договору про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ від 01.10.2020 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 6, 12, 627, 628, 651, 652, 252, 901, 903, 907 Цивільного кодексу України, нормами статей 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 86, 87, 88, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

За первісним позовом:

У задоволенні первісних позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі: регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодар - Днепр" про стягнення заборгованості на суму 1 274 952,00 грн. - відмовити.

За зустрічним позовом:

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Технодар - Днепр" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі: регіональної філії "Південно - Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про розірвання договору про надання послуг № ПЗ/ДН-2-20724/НЮ від 01.10.2020 року - відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 17.01.2022.

Суддя І.Ф. Мельниченко