Ухвала суду № 102724771, 12.01.2022, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

12.01.2022м. ДніпроСправа № 904/7467/21

за позовом Фермерського господарства "Букурія", с. Гуляйполе Криничанського району Дніпропетровської області

до Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, с. Затишне Криничанського району Дніпропетровської області

про визнання частково незаконним та скасування рішення

Суддя Крижний О.М.

Представники:

Від позивача: Скиба В.В., адвокат (на дату судового засідання неповноважний представник)

Від відповідача: Цалин Р.В., ордер №1115679 від 12.01.2022, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство "Букурія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, в якому просить: визнати незаконним пункт 2 рішення 12-сесії VIII скликання від 17.06.2021 Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області; скасувати пункт 2 рішення 12-сесії VIII скликання від 17.06.2021 Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірним пунктом рішення порушуються права позивача щодо вільного користування земельною ділянкою.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що на час прийняття спірного пункту рішення Затишнянська сільська рада мала законне право на розпорядження вказаною земельною ділянкою, а тому вважає дане рішення законним.

Також відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що даний спір має публічно-правовий характер та має розглядатися в порядку та у спосіб, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України.

Позивач подав письмові пояснення, в яких просить відмовити в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.

У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача, зазначає, що окрім зазначених у позові підстав спірне рішення також направлене на порушення земельного законодавства, який передбачає заборону зміни цільового призначення при поділі земельної ділянки. Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 зупинено провадження у справі № 904/7467/21 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/1289/21.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2021 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 12.01.2022.

У судове засідання 12.01.2022 від позивача з`явився адвокат Скиба В.В., який діяв на підставі ордеру серія ДП №215/022 від 19.08.2021. У ордері зазначено що його видано на підставі договору про надання правової допомоги №25 від 04.09.2018. Відповідно до п. 6.1 договору про надання правової допомоги цей договір вступає в силу з 04 вересня 2018 року та діє до 04 вересня 2021 року. Якщо жодна зі сторін за 5 днів до закінчення терміну не заявить письмово про закінчення дії договору, він вважається продовженим на термін три місяці.

При цьому договір передбачає лише одноразове продовження строку дії на 3 місяці. Таким чином, строк дії договору про надання правової допомоги, на підставі якого видано ордер адвокатом сплив 04.12.2021.

Також в матеріалах справи міститься довіреність Фермерського господарства "Букурія" від 04.09.2018 видана на ім`я ОСОБА_1 зі строком дії до 04.09.2021. У судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив що ним з позивачем, наскільки він пам`ятає, укладалася додаткова угода до договору про надання правової допомоги, якою продовжено строку дії договору. Однак такої додаткової угоди до матеріалів справи не надано.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив наступний висновок щодо повноважень адвоката (постанова від 27.02.2020 у справі № 914/131/19):

"Касаційний господарський суд, враховуючи раніше висловлені Верховним Судом правові позиції стосовно того, що ордер є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката і процесуальне законодавство, ухвалюючи рішення в цій справі, не стверджує про те, що суди повинні вимагати надання договору про правничу допомогу, його копію або витяг разом із ордером, водночас зазначає, що у даній справі саме позивач за власною ініціативою надав місцевому господарському суду разом з позовною заявою як договір про надання правової допомоги від 23.06.2018 № LS/23/06/18 та додаткову угоду від 08.11.2018 № 1 до нього, так і ордер від 16.01.2019 серії КВ № 752268 про надання правової допомоги, виданий на підставі такого договору.

За наведених обставин, місцевий господарський суд у розгляді питання щодо наявності чи відсутності підстав для прийняття заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі до розгляду, обґрунтовано дослідив документи, надані самим позивачем на підтвердження повноважень адвоката, в їх сукупності, та встановивши, що станом на час подання заяви про ухвалення додаткового рішення у справі строк дії договору про надання правової допомоги від 23.06.2018 № LS/23/06/18 (з урахуванням додаткової угоди від 08.11.2018 № 1 до нього) закінчився, а ордер виданий представнику (який і підписав заяву) на підставі такого договору, обґрунтовано повернув таку заяву позивачу у справі".

Аналогічна ситуація має місце і у справі № 904/7467/21, що розглядається. Позивач за власною ініціативою надав до суду договір про надання правової допомоги №25 від 04.09.2018 та ордер серія ДП№215/022 від 19.08.2021. У ордері чітко зазначено, що його видано на підставі договору про надання правової допомоги №25 від 04.09.2018.

Також аналогічно до справи № 914/131/19, у розглядуваній справі 13.01.2022, тобто на наступний день після судового засідання, позивачем разом з заявою про видачу копії ухвали надано копію додаткової угоди до договору та нової довіреності. Дані обставини також не підтверджують доведення адвокатом право на представництво на день судового засідання 12.01.2022.

Відтак, станом на дату судового засідання Скиба В.В. не є повноважним представником Фермерського господарства "Букурія".

Отже, представник Фермерського господарства "Букурія" у судове засідання не з`явився.

Відповідно до частини четвертої статті 202 Господарського процесуального кодексу України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Так, на відміну від пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017, яка як підставу залишення позовної заяви без розгляду передбачала неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, або неявку представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо його нез`явлення перешкоджає вирішенню спору, наведені положення статей 202, 226 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції не пов`язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №904/2423/18 зауважив, що норми статті 226 Господарського процесуального кодексу України не пов`язують можливість залишення позову без розгляду із стадією судового розгляду та не містять заборони залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

При вирішенні даного спору суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.09.2019 у справі №916/3616/15, про те, що положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не пов`язують можливості залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з`явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.

Аналогічних правових висновків дійшла об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, у якій відійшла від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 №904/11194/15.

При цьому, суд відзначає, що Верховним Судом (у складі Касаційного цивільного суду та Касаційного адміністративного суду) щодо питань застосування норм Цивільного процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно, сформовано правову позицію щодо неможливості залишення позову без розгляду, у зв`язку з неявкою представника позивача у судове засідання на стадії підготовчого провадження. З приводу чого суд зазначає наступне.

У зв`язку з різною практикою застосування Верховним Судом положень процесуальних кодексів щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження (з причин, зокрема, неявки позивача у судове засідання), справу №757/54510/17-ц було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Однак, в ухвалі суду від 13.07.2021 по справі № 757/54510/17-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд. Ухвала мотивована, зокрема, наступним:

- під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожими є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин;

- порядок здійснення цивільного та господарського судочинства встановлений різними процесуальними кодексами;

- вказані в ухвалі про передачу до Великої Палати Верховного Суду висновки щодо застосування норм процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду регулюються різними процесуальними кодексами, що не тільки виключає можливість визнання таких правовідносин подібними, але і спростовує наведені колегією суддів Касаційного цивільного суду твердження щодо необхідності та можливості відповідної уніфікації вказаних висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.

Враховуючи вказані вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду, господарський суд у даній справі керується саме правовими висновками Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду (щодо питань застосування Господарського процесуального кодексу України) щодо можливості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження (з причин, зокрема, неявки позивача у судове (підготовче) засідання).

Як зазначено вище, позивач не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Позивачу було відомо про день, час та місце судового засідання, що також підтверджується і тим, що позивачем направлено до судового засідання адвоката Скибу В.В., однак без належних документів на підтвердження повноважень представника.

Суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У своєму рішенні у справі "Калашников проти Росії" Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

У рішенні Європейського Суду від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьова проти України" зазначено, що сторони вживають заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання. Одним із таких прикладів, коли поведінка заявників стала однією з причин затягування розгляду справи, є рішення Європейського суду з прав людини "Чікоста і Віола проти Італії". У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

При цьому, матеріали справи не містять повідомлення позивача про причини неявки або заяв про розгляд справи за його відсутності.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Хоча для залишення позову без розгляду не вимагається дослідження можливості/неможливості розгляду справи за відсутності представника позивача, суд звертає увагу, що спір є складним, стосується визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

З урахуванням викладеного позов Фермерського господарства "Букурія" підлягає залишенню без розгляду.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

У зв`язку із залишенням позову без розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у справі підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 185, 226, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Фермерського господарства "Букурія" до Затишнянської сільської територіальної громади в особі Затишнянської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області про визнання частково незаконним та скасування рішення - залишити без розгляду.

Роз`яснити Фермерському господарству "Букурія", що після усунення обставин, що зумовили залишення позовної заяви без розгляду, позивач має право знову звернутися з нею до господарського суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений - 17.01.2022.

Суддя О.М. Крижний